Михаил, Автор в SLON | Сторінка 10 з 183

Михаил28.07.2022
26298686.jpg

1min215

Кілька років тому, будучи успішним фінансистом, Ярослав Шереметьєв вирішив купити землю неподалік Піреней. Його метою було вигідне вкладення коштів та будівництво будинку, де можна буде спокійно зустріти старість. Основною проблемою стало те, що сам Ярослав у Франції ніколи не бував, тому вибрати місце та об’єкт для покупки виявилося не так легко і досить проблематично.

У передгір’ях Піреней життя йде спокійно та розслаблено, відмінно підходить дітям та пенсіонерам. На жаль, красиві фотографії, які надають як рекламу агентства нерухомості, абсолютно не відображають реальне становище. Але французьке законодавство не регулює подібні відомості від ріелтерських агентств, залишаючи все на їхній совісті.

То чому ж Ярослав вирішив обрати саме ділянку землі у Франції? Адже якщо в нього достатньо коштів, щоб купити житло в Росії, вистачило б на нерухомість і в інших регіонах і країнах.

Ярослав із сім’єю зупинили свій вибір на Франції виходячи через численні позитивні відгуки російських громадян, які володіють нерухомістю в цій країні. Хоча, як варіант, розглядалася ще Італія, але все ж таки вирішили придбати житло на Піренеях.

Раніше фінансист ніколи не бував у Франції, навіть просто як турист або відпускник, хоча вони з родиною багато подорожували світом. Наразі було вирішено придбати земельну ділянку у Франції, але в результаті купили територію з шале, де можна приємно зустріти старість.

Спочатку вони приїжджали у свій будиночок у Франції у відпустку, а потім перебралися туди жити постійно. Тут дуже комфортно та затишно, особливо дітям та старим. Для дітей створені всі умови для їх повноцінного навчання та розвитку: школи, кінні прогулянки, лижні та футбольні секції, а також плавання та регбі. Вибір величезний і майже безмежний. Усі гуртки та спортивні секції коштують недорого, що дуже приємно. А найзручніше, що все знаходиться буквально в кроковій доступності, за 15-20 хвилин від будинку.

Ще неподалік розташовані чудові термальні джерела. Одне знаходиться від будинку Ярослава всього за 10 хвилин ходьби, а інші – в півгодини. До того ж тут чудове гірське чисте повітря, а види – мальовничіше, мабуть, складно знайти.

 

Сенс покупки

Спочатку купівля нерухомості у Франції планувалася як довгострокові інвестиції, але невеликі терміни вкладення тут абсолютно безглузді, а чим довше, тим доцільніше. Шереметьєв займався все життя фінансами і завжди розумів, що цінні папери сьогодні можуть чогось коштувати, а завтра вже втратить всю свою цінність, тому прагнув вкладати гроші в щось вагоміше.

Але зараз сімейство Шереметьєвих не шукало найприбутковішої нерухомості, тому навіть не розглядало німецький ринок, який дуже популярний і стабільний. За всіх інвестиційних цілей Ярослав шукав житло, де можна буде відпочивати і насолоджуватися свіжим чистим повітрям, тому і будинок планували будувати за своїми запитами, оскільки він має бути зручним і добротним. Так сімейство планувало зберегти капітал, поєднуючи приємне з корисним.

Однак, розглядаючи оголошення про продаж, Ярослав досить швидко вирішив, що купуватиме не просто земельну ділянку, а територію з будинком. Переглянувши нерухомість на різних сайтах, він звернувся до агентства та розповів, чого саме хоче.

Після того як ріелтери підібрали та обговорили з клієнтом низку пропозицій, сім’я виїхала до Франції, щоб наочно подивитися вибрані варіанти. У результаті вибір ліг на зовсім інший об’єкт, якого навіть не було в списку.

 

Ріелтерські агенції

Фінансист із сім’єю досить швидко зрозуміли, що чудові фотографії, які репрезентують у рекламках, абсолютно неінформативні та недостовірні. За ними неможливо отримати реальне уявлення не лише про об’єкт, а й місцевість, де він розташований. Повні адреси приховані, а в діапазоні 20 кілометрів все може мати великі відмінності як у ландшафті, так і в кліматичних умовах.

Найважливіше при пошуку потрібної нерухомості – звернутися в порядну ріелтерську фірму, але знайти подібну буває дуже непросто. Особливо гостро постає питання з вартістю послуг таких агенцій.

Але обійтися без рієлтерської фірми проблематично. Самостійно, звичайно, можна знайти, вибрати та придбати житло, але тільки якщо знаєш мову та місцеве законодавство, а також добре орієнтуєшся на місцевості. Приміром, в Іспанії, фінансист наважився б купити об’єкт безпосередньо у власника, оскільки добре знайомий із місцевою мовою та країною і агент йому зовсім не знадобився б. А ось із Францією справи були зовсім інакші.

Агентство вони обрали досить швидко. У Франції можна не побоюватися з приводу обману з боку рієлтера, можна спокійно вибирати фірму за відгуками інших клієнтів та орієнтуючись на власні враження. Законодавство єдине всім. Обманювати клієнтів ніхто не дозволить, у Франції це ретельно контролюють і одразу відбирають ліцензію у недобросовісних компаній.

Підводні камені

Слід знати, що при купівлі земельної ділянки з дозволом на будівництво, але без підтвердження плану будівництва угода не буде закрита.

Ярослав якось допомагав друзям із Пітера придбати земельну ділянку. Насамперед було підписано попередні документи, внесено завдаток. Після цього пройшла підготовка проекту житла, який подали до мерії, а звідти його переслали до префектури. І тільки коли з префектури надійшла відповідь про погодження та схвалення, було призначено дату для завершення угоди та підписання договору купівлі-продажу.

Починати будівництво будинку можна лише після розрахунку, підписання всієї документації та отримання необхідних дозволів.

Наприклад, в Австралії такого немає. Один знайомий Ярослава потрапив у дуже неприємну ситуацію. Прикупив земельну ділянку, розраховуючи, що дозвіл на забудову дадуть одразу, але такого не сталося. І зараз знайомий не знає, навіщо йому ця ділянка і що з нею робити. В Іспанії також є свої труднощі. Іноді виходить, що і дозвіл є, і будівництво розпочато, фундамент вже закладено, а продовжити будувати не можна, тому що десь щось порушено.

Після вибору певного ріелтерського агентства варто перевірити його реєстрацію в реєстрі, податковий номер, що дозволить бути впевненим у легальності його діяльності у Франції.

Дуже зручно, що фінанси йдуть через нотаріуса, рієлтерська фірма отримує їх саме від нього. Грошових обманів немає, оскільки розрахунок винятково безготівковий.

Ярослав знайшов агентство, з яким почав працювати, через одну знайому із Санкт-Петербурга. Ця жінка передала йому контакти російськомовного фахівця, Шереметьєв вийшов з ним на зв’язок і відразу ж домовився зустрітися. Фірма підготувала для фінансиста нерухомість. Але варто враховувати, що представництв деяких агентств у Росії немає, але є можливість вийти з ними на зв’язок за допомогою дружніх компаній, які готові надати контакти.

Ярослав упевнений, що агент і повинен перебувати в країні, де продає об’єкти, інакше, що він може про них розповісти? Загальнодоступну інформацію? А нерухомість треба дивитися за фактом. Один знайомий фінансиста примудрився придбати будиночок неподалік сміттєпереробного заводу, буквально півкілометра від будинку. Природно там порядок і все на сучасних технологічних процесах, абсолютно безпечних для навколишнього середовища, але все ж…

Тому найважливішим залишається вибір саме місця для покупки, а не агентства.

 

Підбір нерухомості

Ярослав із сім’єю переглянули безліч об’єктів. Це були й чисті поля, на яких стоїть аж «дзвінка» тиша. Був і чудовий будинок за кілька метрів від моря, але там по сусідству виявилася качина ферма – не дуже приємно прокидатися і засипати по хорове «кря».

Головним бажанням Ярослава було знайти велику територію там, де можна спокійно і самотньо жити в горах. Він хотів відпочинку, а не милування місцевих жителів або ферми по сусідству. І сімейство нарешті знайшло те, що їм припало до душі і відповідало всім їхнім вимогам.

Важливим аспектом ще є справді якісний вибір об’єкта, не варто купувати будинок лише для того, щоб поїздка до Франції виявилася недаремною. Якщо щось не подобається, не варто заплющувати на це очі. Потрібно купувати те, що справді потрібно і підходить. Тому краще спочатку витратитися і почати з ознайомчої поїздки, і лише потім починати підбір і огляд об’єктів. Так можна уникнути проблем, коли очікування виявляться такими, що не відповідають дійсності.

Ярославу з сім’єю вдалося підібрати саме те, що вони хотіли – будиночок та велику земельну ділянку. Зараз, через кілька років, Ярослав зрозумів, що 1,5 га – це дуже багато, і якби вибирав територію нині, то просто прикупив би біля схилу соток 20, щоб було видно гори. Найважливіше – розкішний вигляд. Є люди, які бажають жити на морі, а Шереметьєві завжди мріяли жити у горах.

 

При купівлі нерухомості Ярослав більше уваги приділив ділянці та її розмірам, потім вже будинку. Агенти пропонували різні варіанти, починаючи з ціни від 150 тисяч євро, а зрештою фінансист купив землю з невеликим шале за 250 тисяч євро. Будинок згодом був перебудований за бажанням господарів.

 

Райони для придбання нерухомості

Підшукуючи об’єкт для покупки, клієнти розглядали саме Піренеї, вони хотіли гори. Блакитний берег одразу ж відпав, оскільки він видався страшним і жовтим. Також великим мінусом стала проблема з біженцями, яка не оминула цей район Франції. До того ж, Ярослава складно здивувати морем, він народився і виріс в Одесі, і засмагати на пляжі, коли над тобою пролітають літаки – неприємно. До того ж на Лазурному березі природа не така мальовнича, як у гірській місцевості.

У регіоні Нова Аквітанія є містечко Біарріц, там ціни неймовірні. Якщо взяти різницю вартості нерухомості того регіону та гірського, де придбав будинок Ярослав, то на різницю можна купити ще й котедж неподалік океану, та їздити туди відпочивати.

Так що зручність та підходяща цінова категорія привели Шереметьєвих у гірський район неподалік Лурда. Лурд сам по собі є паломницьким містечком, яке щороку відвідують мільйони мандрівників та туристів. Сімейству хоч і хотілося усамітнення, але після галасливої ​​Москви була й потреба у близькому розташуванні міста, щоб за п’ять хвилин можна було дістатися цивілізації та розвиненої інфраструктури, де можна гуляти та блукати серед народу.

Будинок Ярослава відноситься до села, хоч і розташований за 300 метрів від нього. Поруч із Шереметьєвими проживають два сусіди, але не дуже близько. У радіусі 5 кілометрів ні душі.

Втомитися від усамітнення неможливо, тим більше якщо нудно, тут є всі необхідні комунікації: якісний інтернет працює безперебійно. Це раніше, їдучи до іншої країни, люди мучилися через неможливість зв’язатися з близькими. Але зараз можна базікати по скайпу та іншим відеозв’язкам без зупинки.

Долина, де фінансист купив будинок, вважається однією з найвдаліших, оскільки тут ходить регулярно транспорт та дуже приємний клімат. У цих краях не буває страшних зим, із постійними снігопадами, але завдяки горам дітки можуть вдосталь кататися на лижах. А влітку у цьому районі тепло, вдень температура тримається на позначці близько 28-30 градусів, а ввечері настає довгоочікувана прохолода. І в передгір’ї не буває спекотної спеки, що є величезним плюсом цих місць.

Звідси до берега океану та міста Біарріц їхати кілька годин. Але можна вирушити і на іспанське узбережжя, розташоване у передмісті Сан-Себастьяна. Добиратися до туди доведеться більше трьох годин, але там дуже приємно. Це невелике містечко розташоване в невеликій і дуже мальовничій бухті. Тут навіть діти можуть чудово кататися на серфі.

А в Біарріці такого спокою не знайти, пляжі всіяні відпочиваючими, через яких не пройти, всюди шум і гамір, як у типових курортних містечках. Наприклад, у Ніцці таке саме положення, підійде лише осідлати кілька хвиль за пару днів перебування, залишатися на довше просто безглуздо.

Своє ідеальне місце для проживання на пенсії Ярослав шукав лише три дні. Він заздалегідь був готовий і знав, куди їде і чого хоче. До придбання нерухомості він встиг зібрати безліч інформації про район і долини, наприклад, про кліматичні умови. А все завдяки місцевим мешканцям. Саме вони мають у своєму розпорядженні найправдивішу і корисну інформацію, яку ріелтер ніколи не зможе розповісти, та й завдання у нього інше – продавати. І йому все одно, що саме.

Таке вдале місце та долину родина змогла знайти, напевно, завдяки долі, а ще Ярослав десь читав, що в цьому районі чудовий мікроклімат, не такий, як у Лурді. Та й земельна ділянка з шале сподобалася йому саме тут. Громадський транспорт тут доступний. Неподалік у Лурді розташований аеропорт, буквально за 15-20 хвилин їзди. До іспанських земель рукою подати – 3 години і опинишся в Сан-Себастьяні, а за 5 годин можна доїхати і до Барселони.

Зараз до Бордо стало добиратися ще зручніше – проклали нове шосе, яким можна домчати до міста всього за пару годин. Неподалік знаходяться Жерансонівські виноградники, поряд з По. Там роблять чудові солодкі білі вина. А що ще треба для тихого та розміреного життя?

Поблизу знаходяться чудові озера, на яких завжди можна порибалити. А в Котрі – неймовірно чарівні водоспади. Трохи проблематично добиратися до сусідніх районів та долини, але для сімейства Шереметьєвих це й неважливо. Їхній вибір був на користь усамітнення, яке вони тут знайшли завдяки деяким моментам та успіху.

Хоч доступний транспорт тут є, але власний автомобіль зайвим не буде. Хоча до деяких міст зручніше діставатися поїздом. Наприклад, до Тулузи. Всього 2 години і ви у місті. На автомобілі вийде за часом стільки ж, але в поїзді не треба «бублик» крутити.

Маючи нерухомість у Франції, можна розраховувати на D-візу, а значить жити в країні на законних підставах та вільно придбати та користуватися автотранспортом.


Михаил27.07.2022
1d095f_723aa1e4ff00405ea06cc2bd814d8efa_mv2-1280x856.jpg

1min286

Бургундія – наймальовничіший регіон, який відомий у всьому світі завдяки розвиненому равликовому господарству та виноробству. Однак ці особливості далеко не все, що несе в собі ця неймовірна місцевість, яку варто обов’язково відвідати під час подорожі Францією. Одними з найбільш незабутніх і гідних включення в туристичні маршрути міст Бургундії є Отен і Шалон-сюр-Сон, який отримав свою назву від річки Сон, на берегах якої і був закладений багато століть тому.

 

Шалон-сюр-Сон

 

Якась схожість села під назвою Кабіллонум була на цьому місці ще за часів, коли територію сучасної Франції населяли галли. У VI столітті цих землях почалося будівництво столиці бургундської держави, очолюваної правителем Гунтрамом. У Середньовіччі Шалон-сюр-Сон зберіг статус головного міста, але вже іншої держави – Графства Шалонського.

За свого правління імператор Бонапарт нагородив Шалон особливою нагородою – Орденом за опір ворожим народам у період повернення Наполеона до влади.

Саме місто сьогодні вже не можна назвати селищем, адже населення перевищує 50 тисяч осіб. Тут розвинена промисловість, у тому числі металургійна та машинобудівна промисловості, є місцева фабрика з виробництва цукрового піску. Також місто привабливе для туристів, у чому йому допомагає його місцезнаходження на маршруті з Парижа до Ліону.

У місті обладнано численні паркування, проте через поток туристів на них практично немає вільних місць.

 

Центральна частина міста

Прямо в центрі знаходиться пам’ятник знаменитому астроному Беньяміну Баллі, адже його малою батьківщиною якраз і є Шалон-сюр-Сон. На честь цього французького вченого за внесок у світовий розвиток астрономії був навіть названий один з астероїдів.

Неподалік пам’ятника розташовуються численні продуктові магазини. Обходячи центр міста, не можна не звернути увагу на високу стелу, що увічнила пам’ять про всіх героїчно загиблих при виконанні військового обов’язку перед державою.

Якщо пройтися ще трохи, можна побачити Палац Юстиції, схожий за стилем будівництва з радянськими Палацами культури. Перед входом розташовується статуя “Свобода”, поряд з якою красується пам’ятник Посейдону. Обидві скульптури не викликають бурхливих емоцій, тому що вигляд у них більш ніж недоглянутий. Вони просто стоять на своїх місцях, можна сказати за звичкою, але навряд це можна назвати пам’ятками.

Але варто пройти ще пару сотень метрів і почуття розчарованості зникає, побачивши будинки із зображеннями, що імітують фотознімки. Саме в Шалон-сюр-Сон винахідник Жозеф-Нісефор Ньєпс придумав таке дивовижне диво, як фотографія. Широко відома версія про Луї Дагера лише міф, адже він лише покращив початкову ідею і реалізував механізм, але не вигадав його. Тому саме в цьому місті є Музей фотографії, де зберігається перший пристрій для фотографування, хоча за сьогоднішніми мірками в ньому важко побачити фотоапарат, тут же можна розглянути перші знімки, зроблені за його допомогою.

Самого Нісефора увічнили та розмістили у вигляді пам’ятника на прогулянковій набережній Сони навпроти Центру, що надає корисну інформацію туристам про місцеві визначні пам’ятки. Тому не побачити винахідника під час відвідин неможливо. Стан пам’ятника щодо інших скульптур дуже стерпний.

 

Прогулянки по місту

Прогулюючись вуличками, можна побачити цікаві будівлі, оформлені одночасно і стримано, і помпезно. До подібних будівель можна віднести, наприклад, ляльковий театр з вигравіруваною на кам’яному фасаді назвою та балконом. Хоча зовнішній вигляд його досить пошарпаний, мабуть, що чекає реконструкції, але фантазія може створити дива, адже цікаво уявляти, яким цей будинок був відразу після будівництва. Далі, слідуючи второваним маршрутом, можна вийти на чудову площу Собору Сент-Вінсент. У центрі площі розташовується фонтан у формі незвичайної кулі зі сходами, аналог якої знаходиться в Бург-ан-Бресі, але на відміну від своєї копії це діючий фонтан. По периметру площі розташувалися кольорові фахверкові будинки, які ще з часів Середньовіччя збереглися, налюбуватися на них практично неможливо. Повсюди величезна кількість кафе, пекарень зі свіжою випічкою, тому аромати на площі більш ніж дивовижні. На площі головним центром загальної уваги є Собор Сент-Вінсент, на будівництво якого пішло 100 років. Неймовірний зовнішній вигляд Собору не змінювався з XII ст.

Будова виконана у класичному для католицьких релігійних будівель стилі. Вражають добре збережені численні колони, мозаїка з дрібних деталей, вітражні вікна, фрески, високі куполи, скульптури і вирізані з каменів елементи і зображення – все пронизано і дихає старовиною.

Перебуваючи в цьому місці, просто неможливо не замислитися над вічним.

Після Середньовіччя історичного району міста найкращим варіантом буде перейти в ту частину Шалон-сюр-Сор, де все пройнято епохою Відродження. Чергова площа стане відкриттям для туриста, який знаходиться в пошуку чогось неординарного і цікавого: ліхтарі, схожі на опори ліній електропередач, різнокольорові велосипеди, що прикрашають стовпи цих ліхтарів – повз все це неможливо пройти, так само як і трохи похмуру, але неймовірно автентичну церкву Святого Петра. У будівництві переважають сірі, коричневі та чорні відтінки, тому і виникає трохи похмурий настрій. Примітно, що всередині все досить ясно і класично просто. Увійти до собору можна лише через бічний вхід.

Там же, прямо на площі, знаходиться музей, який став місцем, де злилися історія та краєзнавство. Адміністративна будівля, в якій функціонує виконавчий апарат міста, називається, як не дивно для необізнаної людини, Готель де Вілль.

При простому променаді приїжджі туристи, які не знають секретів містечка, ризикують бути обмиті водою з фонтанів, що раптово б’ють з-під землі на бруківці.

Загалом і в цілому Шалон-сюр-Сон залишає приємні враження, що досить незвичайно для міста з промисловим ухилом. Тут є навіть пам’ятник загиблим у війнах XX століття.

Набережна поки що не викликає інтересу, адже її реконструюють, але в найближчому майбутньому приємно було б прогулятися оновленою вулицею вздовж берегів Сони. Хотілося б порадити туристам, які відвідують центр міста, не звертати уваги на намальовані на асфальті покажчики, тому що тут завдано відразу кілька туристичних маршрутів, при цьому знаки нічим не відрізняються один від одного.

 

Старовинний Отен

Неподалік Шалон-сюр-Сон розташовується найстародавніше місто на всій території Франції – Отен. Перед в’їздом у містечко видніється театр часів Римської Імперії, який чудово зберігся і використовується досі у вигляді стадіону для різноманітних заходів. Навряд чи хлопчаки, що грають у футбол, чітко усвідомлюють, що на цьому місці ще кілька тисяч років тому показували вистави, можливо, тут навіть проходили гладіаторські бої або щось подібне. Поруч із театром розташований древній цвинтар із похованнями, серед яких височить незвичайна піраміда заввишки 27 метрів, її призначення досі не розгадано.

Спочатку близько тисячі років до Різдва Христового тут було якесь поселення, яке існувало до того моменту, поки в 1-му столітті до нашої ери не було закладено містечко Августодун, назване на честь імператора Августа, який ініціював його будівництво. Новий Августодун став столицею едуїв та Лугдунської Галлії. Міські будівлі оточувала шестикілометрова стіна в якій було дві брами та понад 200 веж.

Римляни активно намагалися вдосконалювати місто та його інфраструктуру, тут було навіть засновано школу риторики.

Через 2 століття після заснування, у I столітті нашої ери, Августодун став епіцентром бунту галлів на чолі з Юлієм Сакровиром. Через двісті років місто зруйнували, але у IV столітті його відновив імператор Костянтин Великий.

Як тільки реконструкція міста підійшла до завершення і все більш-менш відновлено, піднялося чергове повстання вже проти Костянтина. Внаслідок чого Магн Магненцій, який очолював бунтівників, пожертвував місто військовим як подяку за підтримку. Місто було розграбовано начисто. V століття ознаменувалося переходом міста під владу бургундів шляхом захоплення. Вони дали йому нову назву – Отен. Саме завоювання не викликало особливих праць, адже Римська Імперія на той час вже занепадала і не могла чинити належного опору. У наступному столітті місто перейшло під управління франків, які завоювали Отен під проводом Хільдеберта та Хлотаря Перших. Таким чином, район Бургундії увійшов до складу французької держави. У VIII столітті місто знову було захоплене, тепер уже арабами, які просто пограбували його. Однак завдяки виграній французами битві при Пуатьє, в якій війська з боку Франкської держави очолював правитель Карл Мартель, область, а, відповідно, і Отен були віддані союзникам. Мартель був великою особистістю, його вважали рятівником Європи від ісламу. За його заслуги, незважаючи на відсутність королівського походження, він згодом був похований в усипальниці королів у Сен-Дені.

А місто було віддано графству під керівництвом Теодоріха Першого. Графство незабаром розвинулося і розквітло настільки, що набуло статусу герцогства, столицею якого на деякий час став Отен.

Однак на цьому місто так і не знайшло до кінця остаточного підпорядкування певній державі, адже в період Столітньої війни XIV століття його руйнують англійські війська. І лише XV столітті Отен переходить остаточно під юрисдикцію Франції у складі провінції Бургундії.

 

Цікаві факти про Отен

  • У Отені проходив навчання імператор Наполеон Бонапарт;
  • У VII столітті в місті проживав і проповідував у соборі, несучи в маси релігію, Святий Леодегарій, який піддавався катуванням, але продовжував свою справу, просвітлюючи провідні маси;
  • У Франко-Прусській війні Отен охороняли війська Вогезької армії, керівник якої був активним прихильником Франції.

На одній із площ міста можна відвідати місцевий театр, помилуватися ратушею, яка виглядає суворо, але досить помпезно, також тут, як і в Шалон-сюр-Сон, є пам’ятник, який увічнює загиблих у двох Світових війнах минулого століття дітей і дорослих. Виглядає він досить незвичайно – дворівневий, з ангелом нагорі та жінкою та дитиною на нижньому ярусі.

Неподалік знаходиться альтанка, поставлена тут ще Віктором Гюго. Не обійтися на центральній площі і без релігійної будівлі – церква Нотр Дам, від якої до музею Ролен ведуть кілька вузеньких, але дуже автентичних вуличок.

Вони виходять до воріт часів Римської імперії, які відновлювалися та перебудовувалися три рази з моменту початкової споруди.

Музей Ролен знаходиться у старому замку, збудованому за часів епохи Відродження. Забудовником особняка був Ніколя Ролен, який є канцлером короля Філіпа Доброго. У музеї виставлено безліч скульптур та робіт, починаючи з творів галльських та римських майстрів та закінчуючи сучасними експонатами. Багатьох здивує відверто сексуальна Єва – робота рук скульптора Жільбера, вона привертає увагу туристів з першого погляду. Також тут виставлено картину «Різдво» Метра де Мулена.

 

Собор Сен-Лазар

Однією із перлин міста є кафедральний Собор Сен-Лазар, закладений у XII столітті. Проте будинок у його сучасному вигляді з’явився далеко не відразу, а елементи додавалися поступово. Першим доповненням будівлі стала вежа в готичному стилі, пізніше додався шпиль, а будинок розширився в обидва боки завдяки додатковим межам. Остаточний вигляд Собор набув у ХІХ столітті, коли по обидва боки були прибудовані вежі-близнюки. Виглядає будівля досить грандіозно, але чарівно-похмуро, як і всі будівлі, виконані в готичному стилі.

На фасаді Собору видніються численні шедеври, зроблені Жильбером, наприклад сцена Страшного Суду. Вирізане в камені творіння підписано самим майстром – це зроблено Жильбером. Жахливим фактом є прецедент ігнорування цінності роботи місцевим духовенством XVIII століття, яке просто заштукатурило творіння великого художника. Тепер подібне діяння важко навіть уявити! Хоча, з іншого боку, саме подібна дурість врятувала тимпан у період Революції, адже бунтівники таки збили голову Ісуса, не зазіхнувши на інші творіння через його замаскованість. На даний момент Собор реставрується та вхід туди тимчасово обмежений. Усередині знаходяться також численні роботи Жильбера, у тому числі знамениті рельєфи «Втеча до Єгипту» та «Поклоніння Волхвів». Однак зовні можна насолодитися рукою генія, оглянувши пілястри, колони, скульптури. Пам’ятник скульптору, виконаний в оригінальній манері, розташований на одному з оглядових майданчиків внутрішнього дворика.

Собор збудований на честь Святого Лазаря з Віфанії. Він закінчив своє життя в Отені, проте був похований у Ларнаку. Зараз його мощі знаходяться саме в цьому Кафедралі в Отені, який і планувався під їхнє розміщення, оскільки попереднє місце їхнього розташування вже не справлялося з напливом численних паломників і бажаючих звернутися і прикластися до святині. На фасаді видніються годинники, які, як було заведено в старі часи, були зроблені з однією стрілкою, що вказує лише на годину, а хвилини і тим більше секунди не мали значення.

На площі, де розташовується Собор, поставлено також колодязь у вигляді колони, що є справжнім витвором мистецтва.

Одним словом, обидва міста варті того, щоб їх відвідати, адже вони викличуть інтерес не тільки у мандрівників, які люблять поринути в історію, а й у туристів, які віддають перевагу сучасності.


Михаил25.07.2022
post-39422-0-90921200-1473707258.jpg

1min342

Чарівне французьке містечко Ансі розкинулося на північному березі озера, на честь якого названо, і приблизно за 40 кілометрів від Женеви. Сам Ансі з усіх боків оточений горами, що робить його ще цікавішим і загадковішим.

Прихований від зайвих очей горами Пармелан, Торнет, Семноз та Вер’є Ансі не зміг сховатися від цікавих туристів та мандрівників. Місто гарне у весь час року та в будь-яку погоду.

 

Декілька слів про історію міста

Перші поселення на місці сучасного містечка з’явилися ще близько 4-х тисяч років тому. Водні простори озера стали при цьому вирішальним чинником. Чиста прісна вода, наявність риби в озері та звірів у лісах, а також водна перешкода від нападів та можливість порятунку від пожеж – були найважливішими перевагами цих місць.

Перша згадка про поселення Ансі з’явилася після середини IX століття 867 року, коли його правителем у спадок став Лотар, онук Карла Великого.

Взагалі спочатку місто започаткували римляни, як і багато інших міст, ще в середині I століття. Тоді він носив назву Буте, яке пізніше перетворилося на Ансі ле В’є. Але це була не остання зміна – у XI столітті містечко почало називатися Новий Ансі.

Прогрес розпочався у X-XV століттях. У ті часи місто було обрано як графську резиденцію сімейства Женевуа. Ансі був захищений фортецею замку Тью. По краях каналів, розташованих біля замкових стін, жили ремісники, які використовують у своїх майстернях воду.

У перші роки XV століття місто увійшло до складу Савойї. А вже у XVI столітті сталася важлива подія – Ансі став центром Єпархії Женеви, бо після Реформації сюди стеклися всі католики Женеви разом із єпископом.

Наприкінці XVIII століття Ансі разом із Савойєю увійшов до складу Франції, але оскільки місцевим герцогам було присвоєно Сардинську корону – Франція залишилася без Ансі. І вже в середині XIX століття місто разом із Савойєю перейшло остаточно під французьку юрисдикцію, а точніше у 1860 році. Тоді й почалося масштабне розростання Ансі.

З того часу в місті став прогресивно розвиватись туризм. Кількість жителів сильно збільшилася – необхідно було обслуговувати безліч туристів та мандрівників, які відвідували місто.

У 2018 році Ансі представив свою кандидатуру на Зимових Олімпійських іграх, але, на жаль, поступився Південній Кореї. Місту чомусь зовсім не щастить зі спортивними змаганнями: у 2011-2012 роках Чемпіонат Світу з біатлону мав пройти в Ансі, але тієї зими було дуже тепло, і сніг, який встиг випасти, миттєво розтанув. Тоді Чемпіонат Світу було перенесено до Австрії у місто Хохфільцен.

 

Краса Ансі

Найкрасивіший вид на місто відкривається з пагорба, на якому стоїть замок. Тут розташовані вузенькі вулиці, проходики та будиночки з чудовими арками, а між ними та під ними тягнуться рукави каналу Тью, що переносить води з Озера Ансі у чудову річку Ф’єр.

Будиночки, обгороджені химерними поручнями, що знаходяться біля краю каналу, прикрашають численні квіти: запашна герань, яскраві петунії, які здаються не справжніми, а намальованими кольоровими фарбами. Найчастіше, перші поверхи будинків займають кафе, ресторани і магазинчики з сувенірами.

Якщо на південному узбережжі каналу звернути від вулиці Іль на вузеньку вуличку Рамп-дю-Шато, то можна пройти до замку, який колись був резиденцією графів Женевських та герцогів Немурських, які були молодшою ​​гілкою Савойського будинку.

Замок незмінно простояв тут із XI століття цілих п’ять сотень років, доки у XVI столітті герцог Немурський не вирішив розширити грубий та невтончений замок. За його наказом було зведено житлові споруди, в яких зараз представлені колекції Замкового Музею: знахідки археологів, творчі та традиційні шедеври савоярів, дерев’яні дрібнички та невеликий акваріум. Також є експозиція присвячена географії чудових Альп.

Для того щоб повноцінно насолодитися красою міста, варто спуститися сходами від замку – види там просто приголомшливі. До речі, в містечку є і спеціальний обладнаний оглядовий майданчик «Дах Ансі». Звідси відкривається чудовий краєвид на місто та яскраві дахи будинків.

Уздовж замку проходить головна вулиця району Старе Місто – Сен-Клер. Тут збудовані будинки та магазинчики, які вінчають різноманітні арки.

 

Собор Святого Петра

У місті можна відвідати собор Святого Петра, який знаходиться під юрисдикцією Женевського єпископату. Над церквою височить каплиця Кордерів, побудована П’єром Ламбером – він був священиком, що присягнув звести каплицю, і свою клятву він дотримав приблизно в 1535-1538 роках. Після Реформи в Женеві, коли вона перейшла в протестантське відгалуження християнства та вигнала католиків, собор Святого Петра став притулком женевського єпископа.

На початку ХІХ століття до 1822 року церкву вважали місцем тимчасового перебування католицької єпархії. Очевидно, вони все ще сподівалися повернутися до Женеви. Але дива не відбулося, і 1822 року церква відійшла до єпархії Ансі.

Собор збудований у готичному стилі, але має елементи епохи Відродження. Сама будівля поділена на три рівні вертикальними пілястрами. Середню частину вінчає трикутний фронтон та круглий вітраж у формі троянди. Внутрішні оздоблення церкви мають готичний стиль, а приблизно 1775 року знаменитий архітектор Туріна Джованні П’яченца створив композицію, що прикрасила хор.

 

Палац Іль

Відразу за Кафедральним собором, неподалік каналу стоїть чудовий Палац Іль. Ця фортеця була побудована ще в XII столітті і встигла побувати і палацом, і монетним двором, і судом, і навіть в’язницею. На сьогоднішній день у Палаці Іль знаходиться Історичний музей Ансі, де можна вільно відвідати тюремні камери.

Багато будинків, збудованих навколо палацу, йдуть під воду, оскільки були закладені задовго до появи набережних каналу.

Далі варто прогулятися до моста, що на вулиці Республіки. З нього можна насолодитися чудовими краєвидами на канал Тью, розглянути греблю старої мануфактури, що займалася з початку XIX століття і до середини XX століття виготовленням бавовняної тканини. Ця гребля і зараз регулює рівень води.

 

Церква Сен-Моріс

У центрі міста стоїть церква Сен-Моріс, закладена ще 1422 року. Вона по праву є однією з найстаріших будівель Ансі та найдавнішою релігійною будовою міста. Засновником храму був домініканський кардинал Жан де Броні, уродженець Ансі. Він хотів допомогти місту, що постраждав від пожежі та профінансував будівництво церкви, але помер до завершення будівництва. Продовжити справу кардинала взявся Жан Маньєн, і з його подачі та фінансування було збудовано неф, а після знатні родини та компанії прибудували межі, представивши нам церкву такою, якою вона є зараз.

 

Особняк Фавр

Якщо прогулятися вниз вулицею Сен-Клер, то можна вийти до особняка єпископа Сальського, який у 1606 заснував літературно-інтелектуальну Флоримонтанську Академію. Сам особняк носить ім’я власника Фавр, а до того Антуан Фавр був не тільки єпископом, але і відмінним юристом.

 

Дім Жан-Жака Руссо

В Ансі зберігся і будинок знаменитого швейцара, якого більшість людей вважають французом – Жан-Жака Руссо. У своїй «Сповіді», написаній у XVIII столітті великий мислитель неодноразово згадує місто Ансі і те, як він зустрів тут свою кохану і покровительку мадам де Варанс.

У самому низу торгової вулиці стоять старі міські ворота. Вони дивовижні тим, що з кожної сторони виглядають по-різному. Ворота стиснуті прилеглими будиночками, оскільки вузькі вулички міста, що тягнеться вздовж річки, не дозволяють розгулятися завширшки.

 

Мерія та міський парк

Яскрава будівля мерії міста виглядає переконливо, і до неї прилягає чудовий тінистий сад. Крім парку у мерії можна помилуватися надзвичайно величезною квіткою лотоса, яка може відкривати та закривати свої насичено-рожеві пелюстки.

Як і у всій Європі в Ансі теж є будиночки для комах, але саме тут можна подивитись на незвичайну мініатюрну будівлю, справжній престижний особняк для комашок.

 

Водна прогулянка

Любителі води можуть сміливо вирушати до озера і покататися корабликом. Міні-подорож займає більше години, але вона того варта! Мальовничі береги та неймовірні краси міста чудово видно з водної гладі.

Придбати квиток на кораблик можна на будь-якій стороні пристані прямо в спеціальних милих будиночках-касах.

 

Прогулянка на колесах

А якщо ви втомилися від піших прогулянок, то можна сісти на спеціальний туристичний автобус та проїхати містом, оглядаючи його пам’ятки. Можна і велосипед взяти на прокат і кататися Ансі ні від кого не залежить.

Майже з будь-якого місця в місті можна насолоджуватися краєвидами на прекрасні гори, їх видно звідусіль, але найкраще з галявини за міським парком.

 

Святий Франциск

Біля входу в район Старого міста можна помилуватися пам’ятником, присвяченим покровителю Ансі – Святому Франциску Сальському. У XVI столітті він був єпископом Женеви, з-під пера якого вийшло безліч книг, що розповідають про світ і про те, як у ньому все влаштовано. У християнстві Святий Франциск вважається покровителем письменників та журналістів.

І в Ансі не обходиться без живих скульптур, які часом бувають дуже цікавими та привабливими.

Місто дуже живе, люди тут не бояться ні дощів, ні пекучого сонця. Вони працюють, відпочивають, влаштовують демонстрації. Завжди привітні до туристів та гостей міста.


Вибачте цей текст доступний тільки в “Російська”.