Михаил, Автор в SLON | Сторінка 11 з 183

Лазурний берег — це переважно узбережжя, така собі Рів’єра, яка дуже популярна серед іноземців через розкрученість місць. Однак, проїхавши трохи далі, мандрівник відкриє для себе зовсім нові, ні на що не схожі краси, властиві лише Провансу. До однієї з таких дивовижних перлин місцевої природи можна віднести Вердонську ущелину.

Це місце примітне не лише своєю красою, а й габаритами, адже з глибиною 700 метрів і шириною до 1 500 метрів його визнали наймасштабнішою ущелиною на території Франції.

Чарівність озера Сент-Круа

Поруч з Вердонською ущелиною розташовується озеро Сент-Круа, на берегах якого розкинулося село Егін, що ідеально підходить для вражаючих знімків. Вода у водоймі кристально чиста, що має цікавий бірюзовий відтінок, який передати через фотографію, на жаль, неможливо. Подібного кольору та води річки Вердон, що впадає у Сент-Круа. Безхмарне блакитне небо, що доповнює буйну, соковито-зелену рослинність – все це настільки додає привабливості цієї місцевості, що залишати її не хочеться зовсім, а бажання відпочивати цілими днями на лоні природи, здається, ніколи не зникне.

Цікавий факт, що назва річки «Вердон» походить від слова «верт», що означає «зелений». Місцеве населення, на подив численних туристів, вже настільки звикло до краси тутешніх місць, що зовсім не вважає їх за щось незвичайне, в принципі, також вони сприймали навколишню природу і в давнину. На карті ця місцевість була відзначена трохи більше 200 років тому, а приїжджі мандрівники наважилися відвідувати ущелину лише у ХІХ столітті.

Походження озера

Якщо вдаватися до деталей, то озеро є штучним водосховищем і займає за величиною перше місце в Провансі та друге у Франції. Своєю появою озеро зобов’язане електростанції, для якої необхідна була гребля, відповідно, вода стала затримуватися, і утворилося водоймище. Найбільш красиві пейзажі на його берегах відкриваються з мосту Галета.

На озері можна взяти напрокат водний транспорт та подорожувати, насолоджуючись красою. Можна скористатися катамараном, каяками або човном, щоб побувати на іншому березі або просто поплавати по воді неймовірних відтінків дивного смарагдово-блакитного кольору.

За часів мезозойської та палеозойської ери ця місцевість була затоплена водою, являючи собою дно величезного океану. Коли він почав меліти, то після себе залишав величезні скелі вапнякових порід, що раніше були під водою. Протягом довгого часу річка потихеньку пробивала собі дорогу, утворивши русло, що проходить у результаті між високими вапняковими стрімчастими берегами. Незабутнє враження залишає подорож по воді в цьому своєрідному масштабному коридорі. Для любителів піших прогулянок завжди є можливість підпливти до берега та за бажання прогулятися.

Дивно, але в залежності від погодних умов Сент-Круа змінює колір, приймаючи всі тони блакитного, аж до глибоко синього і зеленувато-бірюзового.

Неймовірні химерні скелі, захід сонця, високе блакитне небо – все так і має в своєму розпорядженні відпочити за келихом вина та шматочком сиру місцевого виробництва. До речі багато туристів, скориставшись своєю фантазією, намагаються розглянути різні види сирів у стрімких берегах – іноді можна побачити в скелях з величезними дірками знаменитий Маасдам, а часом маленькі отвори викличуть у мандрівника асоціації з величезною головкою Емменталя.

Розвиток туризму

Побувавши в цих мальовничих, але дуже важкодоступних місцях, зрозуміло, чому туристичні групи з’явилися тут так недавно. Потрапити в ущелину, щоб помилуватися ним, можна лише дорогою, яка досі викликає якусь тривогу, а раніше, зважаючи на повну відсутність інфраструктури та транспортних розв’язок, таке задоволення було взагалі неможливо. В даний час існує два шляхи – південна і північна дороги, що йдуть по обидва боки від каньйону. Туристичні автобуси користуються ширшою і мальовничішою південною дорогою, а любителі екстриму віддають перевагу поїздкам північною стороною. Протяжність ущелини близько 20 кілометрів, більшість з яких змусять тремтіти навіть найзапекліших і відважних мандрівників.

Всі майданчики з видами, що відкриваються, відзначені для туристів, але найбільше користується популярністю оглядовий майданчик біля мосту Артюбі, звідки відкривається огляд на каньйон, а безстрашні екстремали стрибають з тарзанкою.

При спогляданні навколишніх пейзажів створюється враження, що природа створювала цю невимовну красу разом із якимись неземними божествами.

Сен-Поль-де-Ванс

Подальшим пунктом у маршруті мандрівника, який вирішив відвідати перлини Франції, буде Сен-Поль-де-Ванс, прозваний також містом художників. Припаркувати свій транспортний засіб треба трохи віддалік – на невеликому пагорбі, де за стоянку візьмуть фіксовану суму 80 євро, незалежно від часу перебування. Завдяки розташуванню стоянки на височині, місто видно добре і манить своєю казковістю і мініатюрністю. Для того, щоб увійти в Сен-Поль-де-Ванс потрібно всього 10 хвилин ходьби від паркування.

Місто оточене стіною з головною брамою, перед якою розташовується площа де Голля, де за грою в кулі проводять свій час місцеві городяни. Цікавий факт, що ця гра, що називається «петанг», вийшла у світ і стала популярна саме звідси.

На площі знаходиться фешенебельний готель «Золота голубка», де часто зупиняються різні зірки. Саме тут зародився роман Іва Монтана та Сімони Синьйоре. Найвищий рівень надають готелю виставлені на огляд оригінали картин Матісса, Пікассо, Сутіна та Модільяні.

Потрапити в містечко можна, пройшовши через головні королівські ворота, іменовані також «воріт Ванс». При вході розташована гармата Лакана, названа на згадку про капітана, який прославився в бою між Карлом V і Франциском I. Історія свідчить, що Франциск I оточив місто кам’яною стіною, щоб уникнути подальших атакуючих дій з боку Карла V. Щоб стіна була міцною і витримувала будь-які удари довелося знести старі залишки укріплень XII століття та звести нові. З того часу місто оточує потужну споруду, яка служила у минулому захистом, а зараз залишається елементом Середньовіччя.

Хоча XIX століття принесло руйнування цієї огороджувальної конструкції, але жителями міста все було відновлено. Цікавим і навіть кумедним видається бажання вищої влади виставити стіну як лот на аукціоні. На щастя муніципальне управління змогло внаслідок успішних переговорів придбати будову за мізерну суму 400 франків.

Визначні місця міста

Після закінчення війни ці споруди стали надбанням Франції і навіть офіційною пам’яткою історії. Тому тут проводяться екскурсії, на яких гіди охоче розповідають про історичні факти, пов’язані зі стіною. Пройти тур із розповіддю про старовинну пам’ятку можна як поруч уздовж стіни, так і нею. Прохід по самій споруді – справа досить екстремальна, але варта того, адже з висоти відкривається неймовірний вид на навколишню місцевість. Погода в цих краях досить мінлива, тому варто підбирати максимально сонячний день, хоча це не гарантує ймовірності промокнути під дощем.

Ще однією гордістю міста, вірніше примітним місцем для відвідування туристами, є, як не дивно, цвинтар, розташований на протилежному боці Сен-Поль-де-Ванс. Покажчики, які приведуть мандрівником саме до нього, розставлені по всьому містечку. При вході є схема розташування поховань, головним з яких, звичайно ж, вважається могила Марка Шагала, який доживав своє довге життя саме у Вансі. На цвинтарі розташовуються звичайні християнські могили з хрестами та портретами, але поховання художника сильно відрізняється через його віросповідання. На єврейській могилі немає ні зображень, ні квітів, а облагороджена вона лише камінням, згідно з давніми звичаями, списаними визнанням творчості великого живописця та любові до нього. Також тут спочивають дружина генія та її брат.

Далі можна прогулятися центром містечка, в якому повно сувенірних лавок зі штампованою продукцією, а є і бутики унікальних товарів, навіть ручного виробництва для цінителів. Тут можна придбати аксесуари, одяг, прикраси та багато іншого, що вразить настільки, що той, хто зайде, буде готовий викласти будь-яку суму за оригінальне, ні з чим не порівнянне придбання. Однак не варто надто переживати за фінансову сторону, адже ціни цілком прийнятні, особливо для подарунка собі коханому.

Історія створення готелю «Золота голубка»

Сучасний вигляд і привабливість містечко набуло відносно недавно. На початку минулого століття до Сен-Поль-де-Вансу зі столиці приїхав Поль Ру і відкрив тут ресторан «Ле Робінсон». Живучи в провінції, він почав запрошувати до себе гостей із великих міст, у тому числі й найвище світло Парижа. Як гостей приїжджали знамениті художники, наприклад, Марк Шагал, Ренуар, Пікассо, Матісс та інші, завдяки чому містечко і отримало прізвисько «місто художників». Потім слава про гарні місця на півдні Франції дійшла і до зірок кінематографу та естради. Сен-Поль-де-Ванс відвідали Катрін Денєв, Софі Лорен, Бріджіт Бардо, Ів Монтан та багато інших знаменитих особистостей.

Заповзятливий Поль Ру змінює назву свого закладу на «Золота голубка», а платою від художників бере їх творіння. Завдяки такій далекоглядності та кмітливості, Ру протягом кількох років входить до списку приватних колекціонерів із найбільшими колекціями робіт художників на той час.

Його ресторан, що виконує вже й додаткову функцію готелю, перетворюється на справжній музей витворів мистецтва. На сьогоднішній день на вході аж подих завмирає від думки, які особистості тут колись побували.

І до цього дня містечко приваблює творчих натур. Тут зосередилися любителі мистецтва: практично кожне приміщення використовується як майстерня або виставкова зала, галерея. Цілком імовірно, що згодом і ці роботи будуть оцінені у сотні тисяч євро, а може й більше. Духом творчості пронизане все містечко цілком, адже на звичайній вулиці можна йти і милуватися прикрашеними будинками, розмальованими предметами, аж до поштових скриньок.

Храми та церкви

Звичайно, як у будь-якому поселенні, мають місце й інші сторони життя, а не лише мистецтво. Сюди можна віднести релігійні споруди, наприклад, Колегіальну церкву Звернення Святого Павла, яка є основним місцем для віруючих. Вона побудована на найвищій вершині поселення, а саме будівництво тривало понад 400 років. Збоку видно дзвіницю, реконструйовану у XVIII столітті. На фундаменті будівлі можна прочитати докладну інформацію у тому, що спочатку будова розташовувалося ліворуч, а чи не праворуч, як зараз, і було піднято 1740 року. У давнину тут розташовувався Замок заможних феодалів, про що зараз нагадує лише донжон, що зберігся, з якого в XVIII столітті зробили приміщення для адміністрації міста. На самій дзвіниці знаходиться дзвін, переплавлений через 2 століття після створення – у XVII столітті на нього нанесли інтригуючі слова «Настав час пробудження». Взагалі Сен-Поль-де-Ванс рясніє різними капличками та церквами.

Особливості міста

Саме місто хоч і невеликих розмірів, але має пару площ та колодязів-фонтанів. На головній площі Сен-Поль-де-Ванса, де раніше був ринок, знаходиться зараз Великий Фонтан XIX століття в стилі Прованс. Цей фонтан є одночасно і колодязем, що дає місцевим жителям питну воду, що надходить із верхів’я Мільвана. Є ще одна криниця на площі Пляссет, яка потопає в красі будиночків XVII століття, збудованих у панівному тоді стилі ренесанс.

Вулички в маленькому містечку, природно, теж дуже вузькі, що надає їм особливої ​​привабливості. Вони сповнені різних ресторанчиків та кафе на будь-який смак та гаманець. Іноді у містечку проводяться цікаві виставки, ярмарки, продажі, пов’язані зі святами чи подіями – загалом усе неймовірно зачаровує та закликає до відвідин.

Хто побував хоч раз у цих приголомшливих місцях – Вердонській ущелині та містечку Сен-Поль-де-Ванс, захоче повернутися сюди знову і знову, а тільки той, хто має намір здійснити поїздку, ніколи не пошкодує про прийняте рішення відвідати ці дві перлини Франції.