У сучасному суспільстві люди не замислюючись, користуються такими предметами, як електрична праска, велосипед, олівець, пірнають з аквалангом на морське дно, шиють одяг з різних видів тканини, звично додають у салати майонез… І навіть не здогадуються, що всі ці предмети та технології були відкриті та розроблені великими французькими винахідниками.
На початку XIX століття ткач винахідник Жозеф Марі Жаккар покращив старий ткацький верстат ручного застосування. Він створив новітнє обладнання, що сприяє особливому виробленню тканин великим візерунком. Завдяки подібному незвичайному винаходу, на виставці у столиці Франції Парижі його помітили та запросили попрацювати до Консерваторії мистецтва та ремесла (нині Музей). Пізніше Жозеф Жаккар спорудив ще один унікальний верстат теж для створення чудових тканих візерунків, який почали масово використовувати на ткацьких фабриках.
Мрії юного Жана Жозефа Етьєна Ленуара не судилося збутися. Батько хлопчика, бельгійський підприємець, помер дуже рано, Восьмирічний Етьєн змушений був вирушити пішки до Парижа і працювати простим офіціантом, замість того, щоб пізнавати науки та навчатися на інженера, як завжди мріяв. Постійними клієнтами паризького ресторанчика, в якому працював юнак, були інженери та механіки, які мають власні майстерні.
Ось так, підносячи напої та страви, юнак перейнявся дилемами майстрів, робітників. Вже тоді в його думках почала з’являтися грандіозна ідея розробки та втілення в життя такого апарату, як справжній двигун. Жан Етьєн подався в механіки, працюючи один і ремонтуючи, що доведеться – візки, кухонне приладдя та інші подібні предмети. Найперший досвід створення двигуна виявився вдалим і безшумним, вразивши і самого Жан Етьєна, і італійця Маріноні, який спонсорує винахідника-початківця. Зразок мав і вагомий мінус – він дуже скоро нагрівався. Через юридичні проблеми та сварки з Мариноні, розробку Ленуара опечатали. Подібна подія змусила винахідника замислитися над створенням особистої компанії. Незабаром було відкрито фірму з виробництва двигунів на газі “Ленуар і Ко”. Двигун Етьєна параметрами чотири кінські сили випускали у Франції такі компанії як «Готьє», «Маріноні» і «Лефевр», а також німецька компанія «Кун». До 60-го року XIX століття Жан Жозеф Етьєн Ленуар зміг запатентувати створений агрегат.
У цей же рік відбулося знайомство з німецьким інженером Отто, який пізніше, об’єднавшись з Лонгіна, відкрив компанію з випуску подібних двигунів. Винаходи Жана Жозефа Етьєна Ленуара захоплювали всіх на виставці в Парижі 1852 року.
Навряд чи хтось не знає знаменитого дослідника Світового океану Жака Іва Кусто. А в середині XX століття він з Емілем Ганьяном створив унікальний пристрій, що допомагає дихати під водою – акваланг. Незабаром буквально через три роки почався масовий випуск аквалангів. Любов Кусто до підводного світу, його вивчення та осягнення глибини спонукало його зробити й інші першовідкриття, такі як маленький підводний човен та різноманітні камери, призначені для зйомки під водою.
Знаменитий майонез вигадали зовсім випадково, просто одному кухареві вкрай пощастило. У середині XVIII століття англійські війська брали в облогу містечко Маон на острові Менорка. У французьких солдатів, що розташувалися в порту Маона, почали закінчуватися їстівні запаси, залишалися лише яйця та оливкова олія. Щодня подавалися страви з яєць – омлет та яєчня. Офіцери обурювалися, вони не звикли до такої убогої трапези і тоді командир французької армії Рішельє зажадав створити з яєць та олії зовсім нову страву. Успішному кухареві спала на думку цікава ідея збити яйця та оливкову олію, приправивши все спеціями. Нова незвичайна страва припала до смаку, і такий соус назвали майонез на честь порту міста – маонський. Ім’я кухаря-щасливчика не збереглося в історії, а соус став відомим і затребуваним у всьому світі не лише через цікавий смак, а й свою поживність.
Уродженець Італії Алессандро Вольт створив першу батарейку ще 1800 року. Пізніше, майже через 60 років її поліпшив французький вчений Гастон Плант, подарувавши людству акумуляторні батареї. Та й останнім удосконаленням винаходу стало створення сухої батареї французьким винахідником Жоржем Лекраншем.
Перший ртутний барометр був розроблений учнем знаменитого Галілео Галілея Еванджеліста Торрічеллі. Пізніше французький винахідник Люсьєн Віді виявив світу анероїдний пристрій, що допомагає виміряти атмосферний тиск.
Селерифер – така дивна назва має перший засіб пересування без кінської тяги, своєрідний двоколісний самокат на рамі та без керма, від якого пішли велосипеди. Автором пристрою став якийсь граф де Сіврак. Але в деяких джерелах йдеться , Що насправді сам граф та його винахід ніколи не існували – це міф, який вигадав журналіст Луї Бодрі, щоб прикрасити свою статтю про історію створення велосипеда. Однак французький винахідник П’єр Лалман, взявши за основу перші розробки подібних велосипедів німецьких та англійських колег, оснастив свою модель педалями та надав їй більш сучасного вигляду.
Віскозу, тканину, названу штучним шовком і одержувану з відпрацьованої бавовни, деревної стружки та тріски придумав Жорж Одемар, хімік зі Швейцарії, але покращив цей спосіб виготовлення ниток саме французький діяч, підприємець граф Іллер Берінго де Шардоне.
Знаменитий виробник зброї Оноре Блан вперше застосував взаємозамінні деталі до створених самотужки мушкетів, продемонструвавши їх публіці наприкінці XVIII століття. На жаль, розробку подібних мушкетів закрили державні діячі Франції, які зазнали фінансових збитків, на тлі того, що зібрати мушкет стало просто для будь-якого з підручних матеріалів, не виходячи з дому.
Перші олівці були створені ще XVI столітті після знаходження викопного графіту англійськими діячами. До кінця XVIII століття Ніколя-Жак Конт, офіцер війська Наполеона, отримав патент створення олівців необхідної м’якості шляхом використання порошку з графіту, попередньо обпаленого і змішаного з глиною у необхідних частках.
Цей спосіб сильно відрізнявся від англійської, де графіт пилили на пласти, потім на стрижні, після поміщаючи дерев’яні тримачі, що витесали руками.
Використовувані сьогодні метри і сантиметри були введені у вимірювальну систему французами. Тільки спочатку поняття метр було не сто сантиметрів, а неймовірним числом, що характеризується довжинами хвиль, а пізніше відстанню проходження світла за певний час.
Перша праска, що нагрівається електрикою, була розроблена французьким ученим, чиє ім’я не набуло популярності. Ймовірно, його винахід не набув популярності через небезпечний спосіб нагрівання – дугу між електродами з вугілля.
Франція – держава з багатою історією, яка щороку приваблює до 80 мільйонів туристів, які відвідавши цю країну, мріють повернутися сюди ще не раз. Адже за одну поїздку неможливо об’їхати усі її природні пам’ятки, відвідати старовинні замки, міста, музеї та парки розваг. Отже, продовжимо наше знайомство з Францією з її столиці Парижа та його околиць.
Важливим символом столиці Франції стала Тріумфальна арка, що у самому серці Парижа. Її звели за наказом Наполеона Бонапарта як прапор перемог. Стоїть арка на площі генерала Шарля де Голля. Від неї беруть свій початок Єлисейські поля та ще дванадцять вулиць столиці. Архітектурне творіння має висоту 50 метрів і виконане в античному стилі, як меморіал подібний до арок, що зводяться на честь переможних воєвод Риму.
Знаменита вулиця Франції, що простяглася на 2 кілометри, манить мандрівників у центр Парижа. Ця пара кілометрів сповнена пам’яток та історичних пам’яток архітектури. Кожен мандрівник, що заглянув до Парижа, просто зобов’язаний пройтися Єлисейськими полями, насолодитися яскравою культурою Франції і відчути цю невимовну атмосферу.
Єлисейські поля поділені на 5 квадратів з різною тематикою:
Прогулюючись по такому прекрасному центру Парижа, що рясніє квітами і архітектурними ансамблями, важко навіть уявити, що буквально в XVI столітті тут розташовувалося болото. Його осушили за наказом королеви Марії Медічі, дружини Генріха IV де Бурбона. Пізніше вулицю продовжували до тієї території, де зараз розташовується площа Шарля де Голля. Згодом тут збудували ще кілька архітектурних шедеврів – Тріумфальну арку, Ейфелеву вежу та Президентський палац. У минулому столітті Єлисейські поля були обрані основним місцем національних свят.
Ця пам’ятка архітектури займає почесне місце серед об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Перші згадки про палац датуються XI ст. Зараз Фонтенбло вважається одним із найкрасивіших палаців, також будучи чи не найбільшим шато у світі. Розташований він приблизно за 50 кілометрів від столиці Франції. Палацовий комплекс складається з безлічі різноманітних будов, часто порівнюваних із сервізом красивих фужерів. Ім’я палацового комплексу в перекладі з місцевої мови означає «Прекрасний фонтан» на честь джерела в замковому парку.
Легенда свідчить, що ковток води з джерела здатний наділити людину силою цілий день. Саме через цю легенду Наполеон Бонапарт щодня пив воду з цього джерела.
У XII ст. король Франції Людовік VII зробив палац резиденцією французьких монархів. Спочатку резиденція була укріплене шато, але через століття палац набув сучасних обрисів, оскільки за наказом короля Франциска I був ґрунтовно реконструйований найбільшими італійськими майстрами. Зовнішній вигляд замку з роками удосконалювався, являючи собою архітектурний шедевр, виконаний у стилі ампір та бароко. Зараз тут розташовується музей, який знайомить туристів з королівськими оздобленнями французьких монархів різних століть. У залах можна помилуватися чудовими панно з колекції Франциска I, які створили видатні майстри Італії епохи Відродження. Також у музеї виставлений знаменитий порцеляновий сервіз, що включає 128 предметів і прикрашений зображеннями пейзажів шато та історично важливими моментами.
Нотр-Дам-де-Парі – кафедральний собор, найважливіший з визначних пам’яток столиці Франції. Побудований храм був у 1345 році. Собор пережив багато перебудов, реставрації та прибудов, а також погроми та пожежі. Наприкінці XVIII століття храм розорили під час революції, назвавши основним собором Вищої Істоти. Трохи згодом його закинули і почали використовувати як простий склад. Але Наполеон Бонапарт, який увійшов на престол, вдихнув друге життя в Нотр-дам-де-Парі. Він був відреставрований та продовжив свої католицькі служби.
Нещодавно, у 2019 році, з храмом сталася страшна подія – величезна пожежа, яка не пощадила будівлю та її оздоблення. Було обвалено шпиль, а також годинник і покрівлю XII століть, зроблену зі свинцю.
Зараз собор закритий на глобальну реставрацію, влада припускає, що зможе знову відчинити його двері для туристів вже в 2024 році. До події храм відвідували щороку близько 14 мільйонів мандрівників. Нотр-дам-де-Парі завжди манив своєю пишністю, унікальною красою, неймовірними інтер’єрними оздобленнями. А як незабутньо переливались численні вітражі у сонячний день! Також захоплювало тут і архітектурне виконання, ліпнина, скульптури святих і не лише. Похмурі горгульї та величні ангели – небувале видовище. За всього жаху пожежі вдалося врятувати найважливішу релігійну реліквію – вінець Ісуса Христа.
Вирушивши у подорож до Франції з дітлахами, варто обов’язково заглянути в популярний комплекс парків розваг компанії «Дісней» – Діснейленд. Знаходиться він всього за 32 кілометри від столиці в містечку Марн-ля-Валі. Вперше Діснейленд відкрив свої двері відвідувачам у 1992 році, познайомивши їх із чарівним казковим світом розташованим у двох парках. У першому парку влаштовані атракціони та розважальні програми, у другому – представлені історії малювання знаменитих мультиплікаційних фільмів компанії «Уолт Дісней».
У парковому комплексі розташовано близько 50 атракціонів, що займають майже 2 гектари землі. Чудові чарівні світи поєднуються схожою тематикою і запрошують відвідувачів вирушити на острів Робінзона Крузо, світ Дискавері, справжній Дикий Захід або пройти слідами Індіани Джонс. Також у комплексі розташовуються різноманітні кафе, готелі, першокласні ресторани та навіть будиночки, обладнані для співробітників Діснейленду. Щороку сюди з’їжджаються близько 13 мільйонів мандрівників, виділяючи саме цей парк серед інших Діснейлендів світу.
Отже, ми перерахували основні пам’ятки Парижа та його околиць. А про те, що можна подивитися, якщо у вас з’явиться можливість відвідати інші регіони Франції, поговоримо наступного разу.