Архивы В стране | Сторінка 15 з 409 | SLON

Столиця Франції багата на історію, адже їй більше 2-х тисяч років, а якщо говорити точніше – 2300. Містечко поступово розросталося, відбудовувалося, страждало від пожеж, зазнавало захоплень і нападів ворогів. І тепер Париж можна побачити таким, яким його зробили численні події, що вплинули на зовнішній вигляд та прогрес. Розглянемо 10 найзначніших подій, які вплинули на вигляд сучасного Парижа.

 

Початок покладено

За історичними відомостями прийнято вважати, що Париж був заснований на маленькому острівці Сіті (де зараз розташовується Собор Паризької Богоматері) племенем кельтів – парізіями, які прийшли в ці краї приблизно в III столітті до н. Спочатку кельти заклали тут село Лютецію, яке переросло пізніше в ціле гало-римське місто Паризії. У часи галльського повстання, паризії приєдналися до нього і немов по-чарівництву виграли першу битву, але пізніше були повалені римською армією. При облозі Лютеції місцеві жителі зруйнували мости і спалили місто, щоб він не дістався жадібному Цезарю, який вирішив накласти на нього лапи, щоб веслувати податки і з цих місць.

 

Сіте – острів Парижа

У І столітті до н. е. Юлій Цезар наказав відновити та відбудувати місто на острові Сіті, яке, на відміну від берегів Сени, було безпечнішим місцем. Римляни проклали кам’яні дороги, побудували акведук, базиліку, амфітеатр – повністю змінивши вигляд Парижа, що тоді ще звався Паризії. Тепер він став справжнім містом, без натяків на варварське поселення Лютеція, що означало «бруд» та «топкі місця».

 

Вперше – столиця

Поки римляни спокійно відбудовували Паризії – спочатку цезар Юліан, а потім Валентиніан I, Галію почали захоплювати давньонімецькі племена франків під проводом бравого короля Хлодвіга I, які дісталися й острова Сіті. Молодий король швидко оцінив вигідне становище Паризії і 508 року проголосив його столицею держави франків. У новій столиці Хлодвіг збудував собі замок, який багато разів перебудовувався, але все ж таки вцілів і встояв до теперішнього часу. Стоїть він, як і раніше, на острові Сіті і зветься зараз Консьєржері. Поруч знаходиться каплиця Сен-Шапель, що славиться своїми чудовими вітражами на весь Париж. До речі, замок відкритий для відвідування, тож охочі можуть придбати квиток та подивитися на стародавню історичну обитель першого короля столиці.

 

Собор Паризької Богоматері – початок – 1163 рік

Після пожежі, яка зруйнувала чергову церкву на острові, монарх вирішив закласти тут велику базиліку – Нотр-Дам-де-Парі. Зведення храму тривало 3 століття, але його не закінчили. За час свого існування собор побачив безліч подій: пожежі, плани на знесення, стояв без даху, був час, коли його зовсім закинули. Але Нотр-Дам вистояв 8 з половиною століть, і навряд чи це межа.

 

Становлення університету – Сорбонна

Столиця Франції по праву вважається містом світил, адже саме тут навчалися та жили безліч філософів, науковців, письменників та творчих людей загалом. І початок цього було започатковано ще в Середньовіччі. У цей період тут почали з’являтися коледжі, де навчалися молоді парижани. У XIII столітті духівник короля Франції Робер де Сорбон попросив відкрити школу богослов’я, яку назвав на свою честь. Пізніший навчальний заклад увійшов до складу Паризького університету. А коли університетом, який швидко набрав престиж, зацікавився одіозний кардинал Рішельє, ВНЗ був повністю перейменований на Сорбонну і став освітньою установою світового масштабу.

Весь Латинський квартал Парижа названо так через Сорбонну. У цьому великому навчальному закладі, який знаходиться на другому місці у світі, поступаючись лише Болонському, розмовляли латиною. Такий освітній прогрес приніс Франції репутацію світового інтелектуального центру.

На сьогоднішній день Латинський квартал визнаний найкращим місцем для туристів: затишний ночівля в історичному центрі занурює мандрівників у атмосферу справжнього Середньовіччя та студентського життя.

 

Луврський палац

Спочатку Лувр будувався як фортеця, здатна захистити місто від набігів норманів. Спочатку було закладено одного донжона, який поступово переріс у величезний укріплений палац. Фортеця припала до душі та монарху, який зробив Лувр королівською резиденцією на багато століть. Пізніше, за правління Франциска I – істинного поціновувача епохи Відродження, прийшла ідея перебудувати палац, зробивши його архітектурним шедевром у стилі Ренесанс. Перебудова палацу зайняла багато часу, продовжуючись і при спадкоємицях Франциска, поки Лувр не став величним, розкішним і помпезним палацом у всьому світі. Кінець революції започаткував новий початок життя Луврського палацу – вже як великий і один із найзначніших музеїв світового масштабу. Кілька десятиліть тому біля Лувру звели скляну піраміду, яка стала центральним входом.

 

Викорінення абсолютної монархії – Велика французька революція

У 1789 р. у столиці розпочалася Велика революція. Народу потрібні мали рацію а, свобода і рівність – цього вони й досягли. Найбільша зміна систем Французької Республіки поклала край абсолютної монархії, перетворивши країну на Першу Французьку Республіку.

У XVIII столітті Франція після воєн та неправомірної політики короля втратила свою колишню стати: податки стали вищими, почався голод – городяни не витримали, взялися за вила, сокири, пістолети та інші речі, здатні служити зброєю. У результаті монарх втратив голову, а громадяни отримали бажані права.

Події Революції сильно змінили Париж. Французи чинили масові заворушення, зносячи статуї королів і руйнуючи їх усипальниці та гробниці. Найбільше дісталося Бастилії. Від в’язниці та каменю на камені не залишилося, лише майданчик, на якому весело танцювали бунтівники.

Зараз там знаходиться площа Бастилії, на яку можна сходити та відчути дух Революції. Навіть Собору Паризької Богоматері дісталося – революціонери погрожували знести його, але обійшлося лише обезголовленням статуй. В даний час на фасаді церкви можна спостерігати копії цих скульптур, а першотвори без голів зберігаються в музеї Клюні. Благо Наполеон встиг узяти ситуацію під контроль, остудити запал грізних французів. Потім він наказав закласти Тріумфальну арку як символ власної перемоги.

 

Середина XVIII століття – початок розбудови Парижа

За одне століття столиця Франції пережила три революції, і нарешті на чолі держави став племінник Наполеона Бонапарта – Наполеон III. Але, мабуть, президентського поста йому було мало, і він вирішив проголосити себе імператором, але побоювався нових заворушень та революції. Тоді йому на допомогу прийшов барон Осман, який був префектом поліції. Ідея Османа передбачала перебудову більшої частини Парижа, щоб поліпшити якість життя городян. До цього часу столиця стала зовсім непривабливою: на вузьких вуличках було тісно і темно, у місті була відсутня каналізація, і це сильно отруювало повітря.

Початок перебудови став новим витком історії Парижа. З’явилися широкі бульвари та проспекти, на кожному з яких можна було зустріти парк. Місто почало перетворюватися на благородну столицю, яку ще не бачили у Європі.

Потім масштабними змінами Парижа, почалися перебудови Петербурга, Барселони та інших міст.

План із широкими вулицями був зручним не лише для прогулянок городян, а й вигідним префекту поліції – легко розстрілювати протестувальників, які не зможуть тут зводити барикади.

20 років перебудов привели столицю Франції до витонченого сучасного вигляду: кремові багатоповерхові візерункові будинки, сизі дахи та широкі проспекти. Такий стиль архітектури зрештою прозвали «османським» – на честь того, хто все це затіяв.

 

1887 – створення залізного шедевра. Ейфелева вежа

Вперше вежу Ейфеля представили на світовій виставці, зробивши її основним входом. У ті часи вона була найвищою спорудою не тільки в Європі, а й у світі. Башта не дуже сподобалася парижанам, але завдяки туристам і мандрівникам, які захоплюються такою величною вежею, думка французів змінилася, і Ля тур Еффель визнали символом Парижа.

У ці часи активно йшов розвиток та прогрес у науці, мистецтві та дослідженнях. Тут винаходили радіоактивні елементи сімейство Кюрі, створювали шедеври імпресіоністи, були представлені фільми братів Люм’єр, відкрилися підприємства Пежо і Рено, а до XX століття з’явилося справжнє метро. І Ейфелева вежа уособлює всю цю прогресивну епоху Франції.

 

20-ті та 30-ті роки. Божевільний час

Цей період історії Франції по праву зветься божевільним. У столиці процвітали кабарі та різні питні заклади. Лилися річки шампанського, влаштовувалися шалені вечірки. І в ці часи творили художники, такі як Пабло Пікассо, письменники, як Ернест Хемінгуей та артисти, як незабутня Едіт Піаф.

Народ був морально виснажений війною і хотів змінити настрій, тому французи веселилися відчайдушно, не обтяжуючи себе турботами та обов’язками. У ті часи зародився новий стиль архітектури ар-деко, став популярним французький шансон, і саме місто перетворилося, немов у кіно – романтичний та неповторний Париж зачарував мандрівників.

 

Епоха чарівних творінь та висоток

Раніше у столиці була лише одна висока будівля, наповнена мистецтвом – Луврський палац, він же музей Лувр. Такий величезний, що місцеві впевнені, якщо перевернути його на фасад, то він виявиться вищим за знамениту вежу Ейфеля вдвічі. Палац завжди був ідеальним місцем для зберігання шедеврів, але місця залишалося все менше і менше, а чудотворного мистецтва все більше.

Президент Франції Жорж Помпіду знайшов рішення – він наказав звести незвичайну будову – Музей сучасного мистецтва.

Неймовірна будівля, немов вивернута навиворіт, містила в собі бібліотеку, кінотеатр, зали для виставок і безліч інших приміщень різноманітного призначення. Цей культурний центр прозвали на честь його засновника та охрестили одним із уособлень столиці.

У 1986 році було відкрито чудовий музей Орсе, який зібрав у собі неповторні роботи знаменитих імпресіоністів. Пізніше на набережній Жака Ширака виник шикарний столичний музей найдавнішої історії людства. У наше століття найбільший виробник розкоші Louis Vuitton Moet Hennessy у Булонському парку створив та відкрив справжню будівлю майбутнього – Fondation Louis-Vuitton, уславлений великими виставками.

Не обійшлося і без висоток. У 1972 році в столиці з’явилася перша висотна будівля – вежа Монпарнас. Вона була створена у спробах наздогнати інші світові столиці, але вийшло не дуже вдало на перший погляд. Хоча чорний монолітний хмарочос і входить до рейтингу «найстрашніших будівель світу», але його оглядовий майданчик не може не захоплювати. З висоти 60 поверхової будівлі видно весь Париж як на долоні і в такому чудовому світлі, що цей вид неможливо забути.

Наразі Париж відокремлений від ділового району, який виходить за межі міста та носить звучне ім’я Дефанс. Столиця стає все красивішою і прогресивнішою з року в рік. За кілька років Париж знову осяють олімпійські вогні, продовжиться розширення «підземки» і на вулицях притягнуть погляди туристів нові історичні пам’ятники та пам’ятники мистецтва. Існує і план Великого Парижа, який включає будівництво масштабних районів і включення провінцій до складу столиці. Місто жило, живе і житиме своїм життям, щодня по-новому: учора відкрили новий ресторан, сьогодні – музей, а завтра, можливо, ніби з-під землі з’являться нові реліквії, які ще більше звеличать його.

Усі зміни в Парижі фарбують його все сильніше, зачаровують мандрівників і дають місцевим жителям можливість пишатися та захоплюватись його світовим визнанням.