Архивы В стране | Сторінка 28 з 409 | SLON
Алексей
Михаил05.05.2022
Це один із найбільших і найбільш відвідуваних морських музеїв на території Європи. Наразі виставкові площі розташовані на 6,5 тис. кв. м. Це одна з основних визначних пам’яток Монако. У колекції налічується понад 350 екземплярів риб та понад 6 000 морських тварин. Відвідувачам доступні не лише популярні види, а й ті, що знаходяться на межі зникнення.
Історія музею
Перші згадки про океанографічний музей датуються 1889 роком. При цьому для відвідувачів колекція стала доступною лише з 1910 року. Засновник музею – князь Монако Альберт І.
Досить тривалий час князь самостійно вирушав у морські експедиції. Загалом за 28 експедицій йому вдалося зібрати більшу частину зразків, які зараз доступні для відвідувачів. З 1906 року музей почав працювати у співдружності з Океанографічним інститутом. Це дозволило ще більше розширити колекцію та зробити її доступною для широкого кола глядачів.
Відвідувачі музею у найдрібніших подробицях зможуть дізнатися все про екосистему океану. Тут можна вивчати не лише мешканців води та морського дна, а й те, як клімат та екологія у зоні перебування впливають на них.
Ів Кусто
Найвідоміший директор – дослідник Жак-Ів Кусто. Він очолював установу протягом 31 року, водночас продовжуючи свою діяльність у ролі продюсера та головного героя телевізійних програм про дослідження морського дна. В одному зі своїх досліджень, Ів Кусто разом із командою тривалий час проживав під водою. Люди були на глибині на постійній основі.
Тут у Кусто народилася ідея про зйомки фільму “Світ без Сонця”. Ів Кусто продовжував вести свою режисерську кар’єру. У цьому музеї з’явився на світ його документальний фільм. Він був добре прийнятий громадськістю і отримав високу нагороду серед іншої документалістики – Оскара.
Відмінна риса музею – на вході встановлений знаменитий підводний човен жовтого кольору. Саме їй присвятили свою пісню Бітлз, саме на ній Кусто вирушав до деяких своїх експедицій.
Особливості роботи музею сьогодні
Досі ключовими завданнями Океанографічного музею залишаються охорона та дослідження океану. Тут відвідувачі можуть побувати у підводному акваріумі. Він налічує близько 90 окремих резервуарів, де містяться безхребетні, корали та риби, у тому числі рідкісні екземпляри.
У резервуарах облаштовано багатоступінчасту систему моніторингу. Фахівці стежать за показниками солоності, кислотності, температурних перепадів. Це потрібно для того, щоб забезпечити комфортне існування для всіх видів. Деякі екземпляри дуже негативно реагують на будь-які зміни показників. Система моніторингу своєчасно повідомляє персонал про зміни у складі води.
На території музею також працює власна лабораторія, де фахівці у штучних умовах займаються розведенням морських коників та риб-клоунів. Тут же співробітники доглядають хворих та поранених осіб морських жителів до того моменту, поки не зможуть випустити їх назад у воду без шкоди для здоров’я.
Причини побувати у музеї
Океанічний музей в Монако налічує велику кількість морських та океанічних мешканців, які утримуються в природних умовах.
На особливу увагу заслуговує дитячий акваріум. Свою назву «Зворушливий» він отримав через те, що тут молоді відвідувачі можуть тактильно взаємодіяти з морськими мешканцями. Так, помацати можна краба, каракатиці та інших тварин.
Підземний акваріум із живими зразками океанічної флори та фауни знаходиться у підвалі музею. Колекція представлена видами риб із Середземномор’я та південних широт. Для лагуни “Акули” характерна наявність товстого захисного скла. Глибина акваріума досягає 6 метрів, крім хижаків тут можна зустріти черепах, мурен, скалярій та інших мешканців океану.
Ще одна унікальна особливість музею – наявність власного коралового рифу, що росте безпосередньо за склом акваріума. Він розвивається за таких умов вже більше 20 років, при цьому почувається цілком комфортно.
В акваріумі створені такі умови, які нічим не відрізняються від товщі води в Червоному морі, де й узяли зразки корала спочатку.
Предмети, пов’язані з морем та його вивченням
Якщо під землею відвідувачі можуть дивитися на живих риб у природному середовищі, то на першому поверсі здебільшого зібрані історичні експонати. Особливою популярністю користується колекція предметів та приладів, які так чи інакше пов’язані з морем. Також на першому поверсі працює окрема зала Альберта I. Тут зібрано експонати, пов’язані з дослідницькою діяльністю князя. Зокрема, можна ознайомитися з документами, звітами, фотографіями, макетами, судновим оснащенням та іншими елементами, які було зроблено під час 28 експедицій засновника музею.
Китова колекція також розташувалася на першому поверсі. Тут можна знайти опудало і скелети величезних морських мешканців у справжню величину.
Морська ж мука
Збереження історії та традицій – головна філософія творців та поточних керівників. Незважаючи на це, музей розвивається у такт із часом, щоб забезпечити потреби всіх відвідувачів. Останнім оновленням стало використання інтерактивних екранів. Вони значно розширюють перелік того, що відвідувачі можуть дізнатися про конкретний експонат. Ще одне нововведення – шоломи VR для занурення в іншу реальність. Вони допомагають побувати на морському дні, залишаючись абсолютно сухим.
Усі колекції в музеї можна розділити на постійні та тимчасові. До останніх відносять виставки творів мистецтв, фотографій, наукових праць, які пов’язані з морем та його мешканцями.
Будівля музею спроектована відомим французьким архітектором. При розробці проекту майбутньої будівлі бралося до уваги те, що всі елементи так чи інакше мали бути пов’язані з морем і гармоніювати з колекцією.
Тут можна зустріти мозаїчні картини та скульптури на фасаді, пов’язані з морською тематикою, світильники в історичному стилі.
Відвідування музею в Монако неможливе без підйому на терасу. З другого поверху можна насолодитись панорамним видом на місцевий порт. Тут же працює кафетерій для відвідувачів та майданчик для дітей.
Михаил04.05.2022
Швидше за все, нікого не здивувати тим фактом, що свого часу церкви займали великі території і відігравали велику роль у житті суспільства. Їхні храми, каплиці та монастирі розташовувалися не тільки десь у прекрасній місцевості: серед безмежних полів, у одязі заворожливої природи, строкатої чистотою своїх вод і яскравими сонячними променями, а й знаходилися в самій столиці. Принаймні кожен орден мав тут свою резиденцію.
Саме тому величезна частина Парижа була буквально усіяна різноманітними монастирями. Кінець кінцем, ця частинка історії була зачищена Революцією, і від загальної кількості монастирів залишилися лише невеликі крихти.
Але скільки ж принесуть задоволення прогулянки цими місцями! Присвятимо нашу розповідь тому, де саме в Парижі знайти ці чудові відлуння історії.
І першими на шляху стануть чотири колишні монастирі, від яких залишилися і будинки, і внутрішні дворики.
Абатство Пор-Рояль у Парижі
Жіночий монастир, все XVII століття служив цитаделлю янсенізму мови у Франції. Закрито та зруйновано у 1709 році.
У сімнадцятому столітті тут знаходився жіночий монастир, у ньому проживали черниці, що переселилися до столиці прямо з долини Ле Шеврез. Приводом для такого переїзду з місця на місце стала важка епідемія малярії, що невпинно призводила до великої кількості смертей серед монашок. У зв’язку з цим, силами матері-настоятельки Анжеліки Арно, було здійснено переїзд до Парижа, адже епідемія – не тільки щось докучливе та неприємне, а й цілком збиткова справа. Здійснити таке непросте рішення Арно допомогли зв’язки з королевою.
У ті часи монастир був центром опозиції щодо занепаду моральності. Тут був утворений гурток, учасники якого вели важке, побожне життя, постійно займалися фізичною працею, обробляючи землю та викладаючи у школі.
Сьогодні ж від монастиря збереглося зовсім небагато будівель, в одному з яких знаходиться музей. При його відвідуванні можна побачити колекції живопису та гравюри XVII-XVIII століть.
За кілька кроків від абатства розташувався у своїй пишноті ще один монастир. Сюди досить складно потрапити, оскільки доступ не завжди відкритий. Щоб цього уникнути, потрібно добре вивчити розклад.
Валь-де-Грас, абатство
Багатьом парижанам, що проживають поблизу, відома церква Валь-де-Грас. Однак мало хто навіть підозрює, що раніше вона була частиною величезного монастиря. Але і зараз ця споруда є найяскравішим взірцем архітектури XVII ст.
Досі ця церква діюча. Крім того, тут протягом 9 місяців, за винятком літніх, проводяться концерти органної музики, які може відвідати будь-який бажаючий, оскільки вхід безкоштовний.
У будівництві цього абатства у свій час була дуже зацікавлена Анна Австрійська. Монастир часто відвідувала королева, щоб годинами молитися в самоті про спадкоємця. Анна Австрійська протягом двох десятиліть мала нескінченні проблеми з вагітністю (у неї не виходило виносити дитину). Тому, щойно диво сталося і в неї народився майбутній король-сонце, вона веліла збудувати красиву церкву. І між іншим, при будівництві будівлі церкви, розпорядилася освіжити всі інші будівлі абатства. Роботу зі здійснення задуманого взяли він архітектор короля Франсуа Мансар і Лемерсьє.
Завдяки їхнім працям, на сьогоднішній день можна захоплюватися цим чудовим витвором XVII століття.
Абатство вберіг від руйнування факт його передачі військовому шпиталю після Революції. На території цього шпиталю було утворено військово-медичне училище. Воно стало першою установою рівня університетської клініки.
На сьогоднішній момент госпіталь знаходиться у новій будівлі, а на колишніх територіях монастиря розташувалися бібліотека, музей та адміністративні організації. Одне з найцікавіших місць являє собою музей військової медицини. Він включає історичні експонати, здатні привернути увагу кожного. І це ще якщо не брати до уваги його знаходження саме в старому будинку, що зберіг у своїх стінах історію. Крім того, сьогодні у цьому шпиталі надається медична допомога першим особам держави.
Сен-Мартен-де-Шан
Будівля цього абатства є одним із найстаріших і займає один із верхніх рядків у переліку пам’яток архітектури Середньовіччя.
На цьому самому місці вже в VI столітті знаходилася церква, але була зруйнована вікінгами, які робили періодичні набіги на Париж. Однак у XI столітті король Генріх віддав розпорядження збудувати в цьому місці церкву, взявши за основу старий фундамент. Фундамент цей на той час вже належав абатству Клюні, і без того що володіє більшою частиною паризьких монастирів.
Незабаром споруда своїм виглядом почала нагадувати фортецю. І це неспроста, адже у ченців до їхніх службових обов’язків входила оборона, і несення дозору.
Пов’язано це саме з тим, що таке чудове розташування абатства мало на увазі і цілодобову охорону вій землі. За особливої необхідності потрібно було розплатитися і життям, щоб захистити стіни будівлі.
Сьогодні ж тут бачимо церкву, всередині якої розмістилася лише невелика частина музею. Решта експозиції музею після 1830 року зазнала значних змін. Було прибрано колекції ткацьких та сільськогосподарських машин. На заміну їм привезли експонати та креслення сучасніших апаратів.
У самій церкві ще залишилася невелика частина історії – кілька фресок. Також тут можна побачити вежу, засновану в XII столітті. Для відвідування є трапезна, що знаходиться на території консерваторії, а також бібліотека, що мешкає серед старовинних стін.
Клуатр та церква де Бійєт
З цією пам’яткою пов’язана незвичайна і досить моторошна історія, що було властиво Середньовіччю. Колись у XIII столітті на місці цієї церкви розташовувався звичайнісінький будинок, в якому жила проста єврейська родина. У якийсь момент глава сім’ї втратив свідомість. Одного разу він приніс додому християнську гостю (облатку), одним словом, випечений за особливим рецептом шматочок хліба, який під час церковної служби прийнято вважати тілом Христовим. Вирішивши це перевірити, чоловік проткнув шматочок хліба ножем, і з нього, за словами очевидців, полилася кров. А змучений шматок хліба, кинутий після цього в киплячу воду, буквально здійнявся, тобто, злетів угору. Вражені таким блюзнірством люди зрадили юдею вогню, а його будинок і сім’ю передали під владу Реньє Фламена, французького буржуа. Майно ж єврейської сім’ї пішло у власність короля Пилипа Красивого.
Через деякий час Реньє Фламен знищив будинок, а на його місці побудував каплицю, яка отримала назву «Дім Чудес». Після каплиці, наприкінці XIII століття, тут була побудована церква, біля якої розташувався де Бійєт – невеликий монастир.
На сьогоднішній день у цій церкві часто організовуються органні концерти, а у внутрішньому її дворику проводяться різноманітні цікаві виставки. Сама по собі ця споруда виправдано заслуговує на себе величезної уваги, адже вона єдина найстаріша будівля, яка збереглася в Парижі з тих часів.
Михаил03.05.2022
Підлітаючи до Шарль де Голлю, перше, що бачиш в ілюмінаторі – це Ейфелеву вежу. Грандіозна та елегантна височить вона над містом кохання. Париж без Ейфелевої вежі неймовірний.
Що відомо про Ейфелеву вежу?
Вражаюча споруда, названа на ім’я творця, зведена під керівництвом Гюстава Ейфеля в 1889 р. Новаторська інженерна думка архітектора спиралася на дослідження будови людського скелета. Якщо додати фантазії, в контурах вежі можна знайти па балерини. Не дарма ж французи ласкаво називають її “Залізна Леді” (La Dame de Fer).
Сонячне проміння здатне розкачати вежу: від тепла сталь розширюється, і верхівка починає відхилятися (до 18 см у бік). Страшновато влітку на вершині.
Доступність відвідування
Понад 6000 людей піднімається на Ейфелеву вежу щороку. Квитки доступні і електронні, і паперові. Вартість та спосіб покупки залежить від того, як і на який рівень плануєте підніматися. Давайте розумітися.
В режимі он-лайн можна купити квитки на ліфт, який дозволить піднятися на 2 або 3 поверх, але квитки розкуповуються вже за 60 днів до поїздки. Іноді їх можна придбати в касі в день відвідування. Продаж квитків в онлайн-режимі на сходи на 2 поверх починається за 14 днів до відвідування. Квитки на сходи на другий поверх із подальшим підйомом на ліфті на третій поверх продаються лише через касу.
Доставка електричною тягою швидка і не вимагає зусиль, але в очікуванні заповітної кабінки серед однодумців можна провести 15-25 хвилин. Один ліфт піднімає до 2-го рівня, інший – з 2-го на третій. Це найдорожчий спосіб насолодитися видами Парижа з висоти пташиного польоту.
Прогулянка сходами дешева і вимагає фізичної підготовки (116 метрів – це як 2 рази поспіль піднятися сходами на 19-й поверх московської панельки). Цікаво, що місцеві жителі часто обирають цей варіант, французи економні.
Врахуйте: окремого квитка на ліфт з 2-го майданчика на верх не існує. Прикро буде, якщо за фактом захочеться побувати вище.
Комбінація способів підйому оптимальна за вартістю, дає зарядку для тіла після сніданку з круасанами і відповідає рекомендаціям щодо відвідування: спочатку ви потрапляєте на перший поверх з міні-музеєм історії вежі, потім охоплюєте поглядом панорами з другого поверху і, нарешті, опиняєтеся над просторами Парижа третій поверх металевої красуні. Єдиний нюанс: такий квиток продають лише у касі.
Плюси та мінуси електронного квитка
«+»
- Позбавляє черг;
- Гарантує підйом на вежу за вашим планом.
«-»
- Виписується на певну годину і дату;
- Зручний час розбирають протягом місяця;
- Не можна здати чи обміняти.
Доступ на Ейфелеву вежу відкрито щодня, у святкові та вихідні дні робота ліфтів продовжується на годину.
Черги на Ейфелеву вежу
Символ Парижа відомий своїми багатогодинними чергами. У будь-яку пору року, за будь-якої погоди, навіть у низький туристичний сезон перед входом можна провести 1,5 години. Як же бути?
- Купуйте квитки заздалегідь. З проходом сетами електронними квитками час очікування значно скорочується.
- Піднімайтеся ввечері після 20:00. Так, панораму побачите лише нічну. Хоча вона теж страшенно гарна. Та й романтику вогнів Парижа ніхто не скасовував. Помилка прийти до відкриття. Інші туристи теж думають, що всі ще сплять, особливо китайські групи, які чекають на відновлення подорожей.
- Вибирайте сходи. Охочих подолати понад тисячу щаблів у рази менше. Проміжна зупинка на першому поверсі подарує відпочинок і від фітнес-навантаження, і від натовпу (ліфт йде відразу на другий рівень).
- Мандруйте взимку. Статистика показує, що найменше візитерів у січні та листопаді. Найзавантаженіший час – липень-серпень. Підскакують лічильники відвідувань та у шкільні канікули: 8 лютого – 7 березня; 4 квітня – 2 травня; 19 жовтня – 3 листопада; 30 листопада – 8 грудня; 21 грудня – 12 січня.
Що таке Ейфелева вежа?
Махіна із сталі, витончена на фото, величезна поблизу. І всього 3 поверхи, на кожному з яких знайдеться заняття: сувеніри з баштою всіх форм та розмірів, історичні артефакти, легке перекушування та висока кухня, навіть бар із шампанським.
Еспланада
Майданчик під вежею називається еспланадою. З 2021 року підніжжя огородили, контролюють кількість людей, що увійшли (обмеження пандемії). Не вийде більше черги вільно звиватися навколо опор з ажурною прикрасою. Потік усередині грамотно розділений за квитками: зелений покажчик – для власників електронного пропуску, жовтий – до квиткової каси біля ліфтів, синій – каса сходів.
Вхід 2, що ближче до вул. de la Bourdonnais, зазвичай вільніше.
1 поверх
Найпростіший рівень із відкритою терасою. Тут приємно посидіти в кафе, перекусити гамбургером чи морозивом, роздивляючись елементи конструкції. Історична експозиція з інтерактивними панелями розповідає про проект, анімаційний фільм відтворює етапи будівництва. Зберігся шматочок оригінальних гвинтових сходів.
Тут є конференц-зал та ресторан «Мадам Брассері» (колишній «58») знаменитого шеф-повара Тьєррі Маркса, куди доставляє спец. ліфт. Подбайте про броню заздалегідь.
Взимку на 1 поверсі Ейфелевої вежі заливають ковзанку. Традиція пішла з 2012 року, коли Франція подала заявку на Олімпійські Ігри.
2 поверх
На другому поверсі оглядові телескопи спрямовані на Лувр, Великий Палац, Монмартр, Нотр-Дам – можна розглянути в деталях. З пишнотою Парижа змагається дивовижна кухня ресторану «Жюль Верн», відзначеного трьома зірками Мішлен. Також є буфет для більш скромної трапези біля панорамних вікон, сувенірний магазин і бутік подарунків з моделями вежі з лазерного 3D-гравіювання у склі.
Гюстав Ейфель обладнав приватні апартаменти на верхівці 300-метрової вежі, де приймав найвпливовіших гостей – вчених, політиків та близьких друзів.
3 поверх
Біля кабіни ліфта на третій рівень стіни скляні, що додає емоцій – 276 м над землею! Шум бульварів уже не чути, тільки вітер поривами розтріпує волосся, і весь Париж біля ваших ніг. Тут же, в камерному барі, почуття, що вас обурюють, доповнить келих вина або лимонаду. Покажчики показують напрямки з боків світла. Знайдіть своє місто за горизонтом.
На Ейфелевій вежі працює безкоштовний Wi-Fi.
Підсвічування
З початку 2000-х вежу висвітлюють золотим сяйвом 20 тисяч лампочок. Вони включаються після заходу сонця, а о 21:00 (літом о 22:00) спалахують також мерехтливі вогні. Світлове шоу проходить щогодини до 01:00 і триває по 3 хвилини. Важливі події змінюють обряд.
Синє вбрання Залізна Леді приміряла, коли Франція зайняла пост голови ЄС, рожеве – на підтримку жінок, які борються з раком грудей, а 25.02.2022 р. вона вбралася у кольори українського прапора на знак підтримки українців.
Сама Ейфелева вежа забарвлена в унікальний “коричневий-ейфелевий” колір, що вийшов при змішуванні трьох відтінків коричневої фарби.
Як дістатися
Гранд-дама стоїть на набережній Бранлі навпроти площі Трока.
Туристичні автобуси Hop-on-Hop-off під’їжджають до вежі. Вони курсують кільцевим маршрутом між основними пам’ятками. Можна сісти біля свого готелю в будь-якому з центральних районів Парижа, вийти, де зручно, озирнутися, зробити кілька фотографій і поїхати далі наступним автобусом. Так можна пересуватися цілий день: на верхній палубі з вітерцем або внизу з кондиціонером.
Від найближчих станцій метро йти 10-15 хвилин:
- Trocadero (6 та 9 гілки);
- Bir-Hakeim (6 гілки);
- RER C Champ de Mars – Tour Eiffel.
Під самою вежею тунель, на жаль, не проклали. Зате при погляді з мосту з поїзда у бік Nation Залізна Леді постає у всій красі. Обов’язково прокотіться від Trocadero 6-ої лінії. Під акомпанемент вуличних музикантів виходить епічно.
Де поїсти біля Ейфелевої вежі?
Біля Ейфелевої вежі апетитні аромати витікають фургони з млинцями. Паризькі вуличні crepes, мабуть, можна зарахувати до гастрономічної пам’ятки. У цьому місці вони найсмачніші: замовляєш із нутеллою, усміхнений кулінар обов’язково запропонує додати банан, попросиш нутелла-банан – запитає: «А як же полуниця?» Смачно та душевно.
Великих ресторанів поблизу немає, пара гідних місць із шикарним видом на шедевр конструктивізму є на площі Трокадеро і кілька простих кафешок – у метро Bir-Hakeim.
Готелі поряд
Гі де Мопассан, відомий противник Залізної Леді, щодня приходив обідати у ресторан першому поверсі. “Це єдине місце в Парижі, звідки її не видно”, – пояснював він. З довколишніх готелів вежу теж не видно. Занадто грандіозна конструкція, на яку краще милуватися збоку.
Безперечним плюсом розміщення поряд буде близькість до Ейфелевої вежі, можливість щодня лежати на травині Марсова поля біля її підніжжя та піша доступність до Будинку Інвалідів. Станції метро виявляться на відстані, з кафе-ресторанами в окрузі не густо, ціни на номери високі.
