01.Жовтень 2022
   

Новости культуры Франции

Михаил14.06.2022
Monaco_Houses_Marinas_444706-1280x853.jpg
В странеИскусствоКультураМонако

Монте Карло

1min382

Подорожуючи Монако, не можна залишити без уваги Монте-Карло, який є туристичним міжнародним центром. Цей район відомий своїми визначними пам’ятками, об’єктами культури та мистецтва. Тут можна розважитись у казино, відвідати знаменитий оперний театр та музей витончених мистецтв.

У спекотний день не забудьте прогулятися вулицями району, пройтися численними парками, де можна сховатися від спеки в тіні зелених насаджень.

Велика кількість скульптур, що знаходяться всюди, здивує обивателя. Безперечно, вони є надбанням і гордістю жителів Монако і вражають своєю величністю та оригінальністю виконання.

Тут можна зустріти пам’ятники, встановлені на честь князів Гримальді, погруддя прославлених письменників, всесвітньо відомих людей, а також арт-об’єкти, втілені в камені.

 

Скульптури князів Гримальді

Унікальним об’єктом архітектури є княжий палац Монако. Важко повірити, що протягом літа державні апартаменти доступні для відвідування звичайних громадян.

У парковому комплексі, що оточує князівську резиденцію, розташувалися скульптури, що символізують її знаменитих мешканців.

На підступах до палацу розташувалася скульптура князя Реньє ІІІ. Він був правителем держави Монако тривалий період (1949-2004).

На придворцевій площі зустрінеться ще один пам’ятник, виготовлений із бронзи. Він присвячений людині, яка є засновником династії Гримальді – ченцю Франческо.

За легендою, йому довелося піти на хитрість, щоби взяти неприступну фортецю. Його люди проникли в укріплену будівлю в чернечому вбранні. Збройна варта не відчула погрози, і сама відчинила їм двері. Неприступна фортеця впала і була захоплена. Так хитрун Франческо залишив свій історичний слід.

Скульптуром, який увічнив пам’ять Реньє III і Франческо Гримальді, є голландець Кіс Веркаде. Його майстерність передавати емоції в камені, справді робить скульптури живими і дозволяє уявити реальних людей.

Щоб побачити скульптуру князя Альбера I, доведеться відвідати екзотичний парк. Він зробив неоціненний внесок у розвиток країни тим, що заснував океанографічний музей, казино, та й сам парк, який, безперечно, є окрасою Монако. Тут висаджено рослини, рідкісні сорти кактусів, привезені князем з інших континентів під час подорожей.

Монумент князя Альбера I із білого мармуру розташований також на площі княжого палацу. Поруч із ним розташовуються гармати з бронзи та статуя Науки. Скульптурна композиція справа рук Ернеста Амбруаза Ру, зведена у 1914 році.

Якщо пройти набережною, то погляду відкриється скульптура принцеси Грейс. Ця проста жінка, американська актриса, прославилася тим, що одружилася з князем Реньє III, що зробило її принцесою. Вона залишила свою акторську кар’єру та присвятила себе країні. Її життя було недовгим і іскрометним. У Монако її особистість зведена у культ, на її честь названо вулиці та парки.

 

Погруддя знаменитих людей

Серед екзотичної зелені пальм можна побачити низку бюстів, виконаних з бронзи та присвячених знаменитостям, шанованих у Монако.

Один із них уособлює Еммануеля Гонсалеса – французького письменника-романіста.

Поруч розташувалися два погруддя скульпторів – Луї Орельї і Франсуа-Жозефа Бозіо. Вони зробили свій культурний внесок у життя Монако.

У безпосередній близькості від оперного театру встановлені бюсти композиторам-французам Жюлю Массне та Гектору Берліозу. Це твори російського скульптора Леопольда Бернштама.

Дивно, що в далекому Монако увічнена пам’ять Сергія Дягілєва, погруддя йому встановлено в 1973 році. Його «Сезони російського балету» високо оцінили у Європі.

 

Скульптурне асорті

Сучасні скульптури різних стилів прикрашають вулиці Монако.

У центральній частині Сен-Мартен приверне увагу скульптурний комплекс «Призов». Дві постаті, що символізують жіночий та чоловічий початок, тягнуться одна до одної назустріч. Автором цієї роботи є вже відомий Кіса Веркаде.

Там же, на одній з алей серед тінистих дерев, зустрінеться скульптура, виконана з бронзи «Перехрестя життя». Її створив Едуард-Марсель Сандоза, виходець із Швейцарії. Він зобразив жінку, що має чотири маски – це як символи життєвих етапів людини. Його дитинства, юності, зрілості та старості.

Справжньою окрасою Сен-Мартен є скульптури Гектора та Андромахи. Міфологічних героїв із античних сюжетів відтворив італієць Джорджо де Кіріко.

Залишив тут і свій слід французький художник Сіріль де Ла Пательєра. Його скульптура «Незмінний час» або «Мариз із дзеркалом» уособлює жіночу сутність: красу жінки та її самолюбування.

Не залишить байдужим і Салмакіда, вона встановлена ​​у центрі фонтану на придворцевій площі. Автор – Франсуа-Жозеф Бозіо.

Поруч із дитячим майданчиком встановлено скульптуру «Дівчинка на стільці», її творець данець Кельд Мозехольм. Недалеко можна побачити ще одну юну скульптурну дівчину італійського скульптора Джузеппе Бергомі.

Ряд сидячих фігур продовжує чоловік, виконаний із бронзи. Це створення американця Джорджа Сігала.

Арман Фернандес, місцевий художник, прикрасив майданчик біля океанографічного музею своїми роботами «Мелодія» та «Гермес». Восьминіг з металу – результат творчості Емми Сігалді, він зустрічає відвідувачів цього музею.

Вершиною скульптурного мистецтва та популярним об’єктом серед туристів є інсталяція «Рамка світу», її творець американський скульптор Налла.

На тлі злиття морської гладі та небесної синяви мандрівники поспішають сфотографувати яскраві емоції. Повірте, у всіх вони виявляться різними, це залежить від настрою моря. Це буде легкий бриз або штормові хвилі, кому як пощастить.

CONTINUE READING
Михаил13.06.2022
World___France_Fortress_in_Marseille__France_072030_-1280x960.jpg
АфишаВ странеГородаКультура

Багатогранність і краса Французької Республіки

1min286

Перед кимось Франція постає законодавицею моди, комусь унікальним гастрономічним світом, а любителів історії – справжнім оплотом Середньовіччя. Вирушаючи до Франції, кожен сам собі вирішує, якою буде мета його подорожі. Якщо це буде паломництво по місцях просочених Середньовіччям, то в першу чергу варто відвідати наведені нижче об’єкти.

 

Легендарна в’язниця. Замок Іф

Багато хто знає, хто такий граф Монте-Крісто і читали про місце його ув’язнення. Прославлений Олександром Дюма Замок Іф існує насправді і розташовується неподалік порту Марселя на Лазурному березі Франції, приблизно за 4 кілометри від лінії берега. Таке похмуре місце зберігає в собі багато таємниць та легенд, що ґрунтуються на реальних історичних подіях.

Гнітючу похмуру атмосферу можна відчути на собі, вирушивши темними коридорами оглядати кам’яні темниці. Уявивши, як ув’язнені відбували тут свої довічні покарання, можна справді жахнутися від їхньої безвиході. Для любителів книг Олександра Дюма – цей замок справжнє занурення у творчість письменника. Переглядаючи дверні таблички в’язниць, можна зустріти імена таких в’язнів як абат Фаріа, граф Монте-Крісто та загадковий бранець у залізній масці. Але в такому похмурому місці є свій куточок природної краси. З вежі замку можна помилуватися небувалими морськими пейзажами, яскравою смугою порту Марселя та чудовими краєвидами на Фріульський архіпелаг.

 

Подорож у Середньовіччя. Каркасон

Старовинне історичне місто Каркассон розташоване у французькій області Лангедок, воно щороку приймає кілька тисяч мандрівників. Сюди з’їжджаються любителі історії та середньовічної атмосфери, здійснюючи паломництво в таке стародавнє місто-музей. Вперше містечко згадується у першому столітті до нашої ери, тоді це село галлів було захоплено військами Риму. Пізніше на зміну прийшли готи заходу. Але й їх вигнав Карл Великий своєю армією. У Середньовіччі Каркассон став графською резиденцією та культурним центром Лангедока. Пізніше, у XII столітті місто було охоплене єрессю катар, поряд з іншими містами Франції. Бажаючи звільнити місто від єретиків, Папа Інокентій III наказав спалити місто та позбавити високого статусу провінції.

Після цих подій Каркассон ще багато разів був пограбований, а в Столітню війну, в 1355 році, Чорний принц Едуард Плантагенет наказав спалити Каркассон вщент. Але щоразу Каркассон відроджувався, немов Фенікс, і тепер є чудово збережене історичне місто, яке оточене парою фортечних стін різних епох: V і XIII століть.

Каркасон поділений на дві частини. Перша – середньовічна – Старе місто, друга – актуальна сьогоднішньому світу – Нове. Прославилося містечко тільки коли на престол зійшов Наполеон III, набувши значної популярності. Місто відновили, зберігши всю середньовічну атмосферу до краплі. Реставрація велася знаменитим архітектором Віолле-ле-Дюком на гроші із державного бюджету. Кожен турист і мандрівник може придбати собі сувенірів, дізнатися потрібну інформацію та придбати карту міста в милому кіоску біля самого входу в Старе місто.

 

Обитель Мон-Сен-Мішель

На острові Мон-Сен-Мішель на початку VIII століття було споруджено однойменне місто-фортецю. Збереження такого дивного місця вражає. Абатство не втратило дух Середньовіччя, виявляючи туристам свою архітектурну унікальність і мальовничу місцевість скелястого острова. Цей об’єкт шедеврального творіння внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Спочатку Мон-Сен-Мішель був притулком ченців, захищаючи їх від набігів норманів-язичників. На початку VIII століття тут заснували абатство та звели каплицю. Три століття на вершині скелі зводили храм і монастир у романському стилі. До XII століття тут з’явилися і фортечні стіни, завдяки яким місто змогло пережити довгу облогу англійців за часів Столітньої війни. Далі доля цього місця змінилася – після подій Великої французької революції фортецю зробили в’язницею політичних в’язнів. Тільки царювання на престолі Наполеона III повернуло Мон-Сен-Мішель народу, визнавши його важливою пам’яткою Франції. У наші дні відвідати скелясте місто можна, проїхавши дамбою, яка з’єднує його з великою землею. Мон-Сен-Мішель має близько 70-ти жителів, не рахуючи ченців у монастирі, тут працює поліція, готель, адміністрація та госпіталь.

 

Римський амфітеатр Німа

На півдні Франції розташувалося стародавнє містечко Нім у провінції Лангедок. У давнину він був центром вольків арейкомійської гілки, що походили з кельтів. У II столітті до нашої ери римські війська захопили місто, перетворивши його на найбільше з провінційних міст Галлії. Наслідуючи римські звичаї, Нім був відбудований і перетворений з варварського притулку на прекрасне античне творіння. Прикладом окультурення Німа є римський амфітеатр, зведений у 60 році до нашої ери.

На сьогоднішній день амфітеатр вважається одним із найважливіших і великих античних творів римлян на французькій землі. У ХІХ столітті його занесли до списку історичних пам’яток державного значення.

Амфітеатр є еліпсом з параметрами 131 метр завдовжки і 101 метр завширшки, а висота – трохи більше 20 метрів. Розміри осей арени становлять 69 та 38 метрів. Дивно, що цей амфітеатр був добре облаштований, мав власний водопровід та каналізаційні відводи, на відміну від подібних античних споруд.

Під час дощів або сильного сонця арену вкривали тентом, натягуючи над трибунами. Також тут розташовувалась власна школа гладіаторів та місця, відведені під утримання диких звірів. Свого часу арена бачила чимало кровопролитних боїв між гладіаторами та лютими тваринами.

Коли Римська імперія впала, видовища подібного роду потрапили під заборону, і амфітеатр перетворили на фортецю. У середні віки його зовсім закинули, залишивши його повільно руйнуватися. Реставрація амфітеатру почалася лише в XVII столітті, а через пару сотень років він знову почав використовуватися майже як раніше – для бою з тваринами. Тільки тепер це стали тореадори, влаштовуючи кориду з биками. Німський амфітеатр пожвавився, поряд із коридою тут почали проводити бичачі біги та інші заходи. Початкова будова амфітеатру була здатна вмістити в собі близько 24 тисяч глядачів, а після завершення реконструкції, це число зменшилося втричі.

 

Папський палац у Авіньйоні

У темні часи Авіньйонського полону XIV століття, коли протягом близько 70-ти років відбувалися сутички між римською релігійною та світською владою, церковникам довелося шукати нового притулку поза Римом. Таким місцем для них стало старовинне місто Авіньйон, розташоване на півдні Франції. Тут вони ґрунтувалися, зміцнилися та збудували Папський палац.

Для тих часів палац виглядав надто розкішним та пафосним. Тут встигли змінити один одного сім Пап, багато з яких були французького походження. Величезний будинок, виконаний у готичному стилі, і зараз велично височить над Авіньйоном. Після того, як релігійним центром католицької церкви знову став Рим, Папський палац загальною площею 15 000 квадратних метрів перейшов у міське надбання. Зараз у його чудових залах проводять різноманітні виставки, концерти та святкові заходи.

 

Шато Шенонсо

У багатій на природну красу долині Луари, неподалік села Шенонсо, височіє прекрасний знаменитий замок Французької Республіки. Побудований він був на початку XV століття, а люди прозвали його “Дамський замок”. Причиною такої дивної назви стало те, що французький король Генріх II зробив подарунок своїй фаворитці – графині Діані де Пуатьє, чудовий замок, у якому він часто її відвідував. За наказом графині замок і найближчі землі були облагороджені з її забаганки та смаку. Було укладено доріжки та клумби, побудовано міст із каменю через річку Шер, а також влаштовано чудовий парк.

Генріх II помер від нещасного випадку на лицарському турнірі, а його дружина Катерина Медічі прогнала з шато Діану, якій на той момент було вже 66 років, і сама залишилася тут жити до своєї смерті. За таку унікальну і немов повітряну архітектуру Шенонсо прозвали «Замком, що ширяє над водою». Зараз він є об’єктом культури, який чудово зберігся, та вражає своїм справжнім оздобленням, яке теж залишилося в чудовому стані. Відвідати замок можна вільно будь-якої пори року.

У залах шато представлені воскові постаті короля, його дружини, фаворитки та багатьох інших. Також можна ознайомитися з оригінальним оздобленням залів та предметами королівського побуту.

 

Шато Шамбор

Французька республіка дуже стара і багата на історію, і більшість має пряме відношення до лицарства. З цим часом тут народилися різноманітні оповіді та легенди. Лицарі Франції були важливою силою багатьох Хрестових походів, заклавши на Близькому Сході багато християнських держав. Багато пам’яток історії, що мають зв’язок із часом лицарів, стоять на землях самої Французької республіки. Одним із таких пам’ятників є шато Шамбор у долині річки Луари. Замок займає друге місце за відвідуваністю туристами, поступаючись тільки знаменитому Лувру.

Замок унікальний тим, що головним його архітектором був великий Леонардо да Вінчі. Цей неповторний творець подарував проекту шато цілих два роки наполегливої ​​роботи. Шамбор будували як мисливську резиденцію короля Франції Франциска I. Замок оточений заповідними лісами, що займають площу понад десять гектарів, що призначалися лише для королівського полювання. Побудований шато в стилі Ренесансу і прикрашений неповторними архітектурними предметами, вигаданими самим да Вінчі. Його роботою стали подвійні сходи та оглядовий майданчик, звідки можна милуватися пишнотою прилеглих до замку територій.

 

Пон-дю-Гар. Найвищий Акведук

В околицях міста Ним знаходиться унікальна будова давньоримських авторів – акведук Пон-дю-Гар. Він є найвищою подібною будовою у світі, яку вдалося зберегти. Побудований був у I столітті, щоб постачати водою провінцію Німа, яка тоді була центром Галлії. Пон-дю-Гар стоїть в ущелині Гордон, що тягнеться на 275 метрів і має висоту 49 метрів.

Навіть сучасні майстри захоплюються точністю розрахунку та якістю роботи такої складної будови. Найбільше вражає техніка будівництва. Акведук має безліч ярусів, з прольотами, що нагадують мережива, і складеними так, що їм не потрібен ніякий розчин, що скріплює. Все тримається за рахунок ідеального припасування всіх кам’яних блоків, завдяки якому акведук зберігся і досі без значних руйнувань. У давнину Пон-дю-Гар використовували французькі громадяни як звичайний пішохідний міст через ущелину Гордон.

 

Палац-музей бургундського вина в Боні

Франція багата як пам’ятники архітектури, а й у безліч музеїв, що представляють національні французькі особливості. Серед таких музеїв знаходиться палац вина, розташований у місті Бон у Бургундському регіоні. Сама провінція давно прославилася своїми винами та стала центром виноробства Франції, тому логічно, що музей вин є саме тут.

Бонський музей вин розташований у палацовому ансамблі, який раніше був резиденцією Бургундських герцогів. Тут туристи можуть ознайомитися з історією виноробства із традиційними особливостями Бургундії.

Тут представлені технічні основи виробництва вин різних марок, обладнання, завдяки якому вино та шикарна колекція бочок і пляшок. Також у музеї можна помилуватися і на витвори мистецтва, виконані у тематиці вин.

CONTINUE READING
Михаил07.06.2022
s1200-3.jpg
В странеИскусствоКультураНаукаСобытия

Французьке «коріння» звичних речей

1min382

У сучасному суспільстві люди не замислюючись, користуються такими предметами, як електрична праска, велосипед, олівець, пірнають з аквалангом на морське дно, шиють одяг з різних видів тканини, звично додають у салати майонез… І навіть не здогадуються, що всі ці предмети та технології були відкриті та розроблені великими французькими винахідниками.

 

Ткацький верстат Жаккарда

На початку XIX століття ткач винахідник Жозеф Марі Жаккар покращив старий ткацький верстат ручного застосування. Він створив новітнє обладнання, що сприяє особливому виробленню тканин великим візерунком. Завдяки подібному незвичайному винаходу, на виставці у столиці Франції Парижі його помітили та запросили попрацювати до Консерваторії мистецтва та ремесла (нині Музей). Пізніше Жозеф Жаккар спорудив ще один унікальний верстат теж для створення чудових тканих візерунків, який почали масово використовувати на ткацьких фабриках.

 

Газовий двигун Ленуару

Мрії юного Жана Жозефа Етьєна Ленуара не судилося збутися. Батько хлопчика, бельгійський підприємець, помер дуже рано, Восьмирічний Етьєн змушений був вирушити пішки до Парижа і працювати простим офіціантом, замість того, щоб пізнавати науки та навчатися на інженера, як завжди мріяв. Постійними клієнтами паризького ресторанчика, в якому працював юнак, були інженери та механіки, які мають власні майстерні.

Ось так, підносячи напої та страви, юнак перейнявся дилемами майстрів, робітників. Вже тоді в його думках почала з’являтися грандіозна ідея розробки та втілення в життя такого апарату, як справжній двигун. Жан Етьєн подався в механіки, працюючи один і ремонтуючи, що доведеться – візки, кухонне приладдя та інші подібні предмети. Найперший досвід створення двигуна виявився вдалим і безшумним, вразивши і самого Жан Етьєна, і італійця Маріноні, який спонсорує винахідника-початківця. Зразок мав і вагомий мінус – він дуже скоро нагрівався. Через юридичні проблеми та сварки з Мариноні, розробку Ленуара опечатали. Подібна подія змусила винахідника замислитися над створенням особистої компанії. Незабаром було відкрито фірму з виробництва двигунів на газі “Ленуар і Ко”. Двигун Етьєна параметрами чотири кінські сили випускали у Франції такі компанії як «Готьє», «Маріноні» і «Лефевр», а також німецька компанія «Кун». До 60-го року XIX століття Жан Жозеф Етьєн Ленуар зміг запатентувати створений агрегат.

У цей же рік відбулося знайомство з німецьким інженером Отто, який пізніше, об’єднавшись з Лонгіна, відкрив компанію з випуску подібних двигунів. Винаходи Жана Жозефа Етьєна Ленуара захоплювали всіх на виставці в Парижі 1852 року.

 

Як дихати під водою

Навряд чи хтось не знає знаменитого дослідника Світового океану Жака Іва Кусто. А в середині XX століття він з Емілем Ганьяном створив унікальний пристрій, що допомагає дихати під водою – акваланг. Незабаром буквально через три роки почався масовий випуск аквалангів. Любов Кусто до підводного світу, його вивчення та осягнення глибини спонукало його зробити й інші першовідкриття, такі як маленький підводний човен та різноманітні камери, призначені для зйомки під водою.

 

Соус «останніх запасів»

Знаменитий майонез вигадали зовсім випадково, просто одному кухареві вкрай пощастило. У середині XVIII століття англійські війська брали в облогу містечко Маон на острові Менорка. У французьких солдатів, що розташувалися в порту Маона, почали закінчуватися їстівні запаси, залишалися лише яйця та оливкова олія. Щодня подавалися страви з яєць – омлет та яєчня. Офіцери обурювалися, вони не звикли до такої убогої трапези і тоді командир французької армії Рішельє зажадав створити з яєць та олії зовсім нову страву. Успішному кухареві спала на думку цікава ідея збити яйця та оливкову олію, приправивши все спеціями. Нова незвичайна страва припала до смаку, і такий соус назвали майонез на честь порту міста – маонський. Ім’я кухаря-щасливчика не збереглося в історії, а соус став відомим і затребуваним у всьому світі не лише через цікавий смак, а й свою поживність.

 

Гальванічне джерело енергії

Уродженець Італії Алессандро Вольт створив першу батарейку ще 1800 року. Пізніше, майже через 60 років її поліпшив французький вчений Гастон Плант, подарувавши людству акумуляторні батареї. Та й останнім удосконаленням винаходу стало створення сухої батареї французьким винахідником Жоржем Лекраншем.

 

Прилад для вимірювання атмосферного тиску

Перший ртутний барометр був розроблений учнем знаменитого Галілео Галілея Еванджеліста Торрічеллі. Пізніше французький винахідник Люсьєн Віді виявив світу анероїдний пристрій, що допомагає виміряти атмосферний тиск.

 

Дідусь велосипеда

Селерифер – така дивна назва має перший засіб пересування без кінської тяги, своєрідний двоколісний самокат на рамі та без керма, від якого пішли велосипеди. Автором пристрою став якийсь граф де Сіврак. Але в деяких джерелах йдеться , Що насправді сам граф та його винахід ніколи не існували – це міф, який вигадав журналіст Луї Бодрі, щоб прикрасити свою статтю про історію створення велосипеда. Однак французький винахідник П’єр Лалман, взявши за основу перші розробки подібних велосипедів німецьких та англійських колег, оснастив свою модель педалями та надав їй більш сучасного вигляду.

 

Шовк із бавовни

Віскозу, тканину, названу штучним шовком і одержувану з відпрацьованої бавовни, деревної стружки та тріски придумав Жорж Одемар, хімік зі Швейцарії, але покращив цей спосіб виготовлення ниток саме французький діяч, підприємець граф Іллер Берінго де Шардоне.

 

Заміняючи одне одного. Деталі для зброї

Знаменитий виробник зброї Оноре Блан вперше застосував взаємозамінні деталі до створених самотужки мушкетів, продемонструвавши їх публіці наприкінці XVIII століття. На жаль, розробку подібних мушкетів закрили державні діячі Франції, які зазнали фінансових збитків, на тлі того, що зібрати мушкет стало просто для будь-якого з підручних матеріалів, не виходячи з дому.

 

Перші олівці

Перші олівці були створені ще XVI столітті після знаходження викопного графіту англійськими діячами. До кінця XVIII століття Ніколя-Жак Конт, офіцер війська Наполеона, отримав патент створення олівців необхідної м’якості шляхом використання порошку з графіту, попередньо обпаленого і змішаного з глиною у необхідних частках.

Цей спосіб сильно відрізнявся від англійської, де графіт пилили на пласти, потім на стрижні, після поміщаючи дерев’яні тримачі, що витесали руками.

 

Вимірювання довжини

Використовувані сьогодні метри і сантиметри були введені у вимірювальну систему французами. Тільки спочатку поняття метр було не сто сантиметрів, а неймовірним числом, що характеризується довжинами хвиль, а пізніше відстанню проходження світла за певний час.

 

Небезпечна праска

Перша праска, що нагрівається електрикою, була розроблена французьким ученим, чиє ім’я не набуло популярності. Ймовірно, його винахід не набув популярності через небезпечний спосіб нагрівання – дугу між електродами з вугілля.

CONTINUE READING
Михаил06.06.2022
nintchdbpict000329265348.webp
АфишаВ странеДиснейлендКультураПариж

Франція. Країна для любителів історії та розваг

1min338

Франція – держава з багатою історією, яка щороку приваблює до 80 мільйонів туристів, які відвідавши цю країну, мріють повернутися сюди ще не раз. Адже за одну поїздку неможливо об’їхати усі її природні пам’ятки, відвідати старовинні замки, міста, музеї та парки розваг. Отже, продовжимо наше знайомство з Францією з її столиці Парижа та його околиць.

 

Тріумфальна арка

Важливим символом столиці Франції стала Тріумфальна арка, що у самому серці Парижа. Її звели за наказом Наполеона Бонапарта як прапор перемог. Стоїть арка на площі генерала Шарля де Голля. Від неї беруть свій початок Єлисейські поля та ще дванадцять вулиць столиці. Архітектурне творіння має висоту 50 метрів і виконане в античному стилі, як меморіал подібний до арок, що зводяться на честь переможних воєвод Риму.

 

Єлісейські поля

Знаменита вулиця Франції, що простяглася на 2 кілометри, манить мандрівників у центр Парижа. Ця пара кілометрів сповнена пам’яток та історичних пам’яток архітектури. Кожен мандрівник, що заглянув до Парижа, просто зобов’язаний пройтися Єлисейськими полями, насолодитися яскравою культурою Франції і відчути цю невимовну атмосферу.

 

Єлисейські поля поділені на 5 квадратів з різною тематикою:

 

  • Єлисейський квадрат – там розташовується Президентська резиденція;
  • Квадрат Послів – включає посольства та готелі для зарубіжних дипломатів;
  • Квадрат Георама – тут розташований неповторний ресторан Ледуайєн;
  • Квадрат Маріньї – знаменитий однойменним театром та найбільшим філателістським ринком;
  • Великий квадрат Ігор – його ще називають квадрат Свят, де велично височіють Великий та Малий палац.

 

Прогулюючись по такому прекрасному центру Парижа, що рясніє квітами і архітектурними ансамблями, важко навіть уявити, що буквально в XVI столітті тут розташовувалося болото. Його осушили за наказом королеви Марії Медічі, дружини Генріха IV де Бурбона. Пізніше вулицю продовжували до тієї території, де зараз розташовується площа Шарля де Голля. Згодом тут збудували ще кілька архітектурних шедеврів – Тріумфальну арку, Ейфелеву вежу та Президентський палац. У минулому столітті Єлисейські поля були обрані основним місцем національних свят.

 

Резиденція королів Фонтенбло

Ця пам’ятка архітектури займає почесне місце серед об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Перші згадки про палац датуються XI ст. Зараз Фонтенбло вважається одним із найкрасивіших палаців, також будучи чи не найбільшим шато у світі. Розташований він приблизно за 50 кілометрів від столиці Франції. Палацовий комплекс складається з безлічі різноманітних будов, часто порівнюваних із сервізом красивих фужерів. Ім’я палацового комплексу в перекладі з місцевої мови означає «Прекрасний фонтан» на честь джерела в замковому парку.

Легенда свідчить, що ковток води з джерела здатний наділити людину силою цілий день. Саме через цю легенду Наполеон Бонапарт щодня пив воду з цього джерела.

У XII ст. король Франції Людовік VII зробив палац резиденцією французьких монархів. Спочатку резиденція була укріплене шато, але через століття палац набув сучасних обрисів, оскільки за наказом короля Франциска I був ґрунтовно реконструйований найбільшими італійськими майстрами. Зовнішній вигляд замку з роками удосконалювався, являючи собою архітектурний шедевр, виконаний у стилі ампір та бароко. Зараз тут розташовується музей, який знайомить туристів з королівськими оздобленнями французьких монархів різних століть. У залах можна помилуватися чудовими панно з колекції Франциска I, які створили видатні майстри Італії епохи Відродження. Також у музеї виставлений знаменитий порцеляновий сервіз, що включає 128 предметів і прикрашений зображеннями пейзажів шато та історично важливими моментами.

 

Собор Паризької Богоматері

Нотр-Дам-де-Парі – кафедральний собор, найважливіший з визначних пам’яток столиці Франції. Побудований храм був у 1345 році. Собор пережив багато перебудов, реставрації та прибудов, а також погроми та пожежі. Наприкінці XVIII століття храм розорили під час революції, назвавши основним собором Вищої Істоти. Трохи згодом його закинули і почали використовувати як простий склад. Але Наполеон Бонапарт, який увійшов на престол, вдихнув друге життя в Нотр-дам-де-Парі. Він був відреставрований та продовжив свої католицькі служби.

Нещодавно, у 2019 році, з храмом сталася страшна подія – величезна пожежа, яка не пощадила будівлю та її оздоблення. Було обвалено шпиль, а також годинник і покрівлю XII століть, зроблену зі свинцю.

Зараз собор закритий на глобальну реставрацію, влада припускає, що зможе знову відчинити його двері для туристів вже в 2024 році. До події храм відвідували щороку близько 14 мільйонів мандрівників. Нотр-дам-де-Парі завжди манив своєю пишністю, унікальною красою, неймовірними інтер’єрними оздобленнями. А як незабутньо переливались численні вітражі у сонячний день! Також захоплювало тут і архітектурне виконання, ліпнина, скульптури святих і не лише. Похмурі горгульї та величні ангели – небувале видовище. За всього жаху пожежі вдалося врятувати найважливішу релігійну реліквію – вінець Ісуса Христа.

 

Знаменитий парк розваг Парижа

Вирушивши у подорож до Франції з дітлахами, варто обов’язково заглянути в популярний комплекс парків розваг компанії «Дісней» – Діснейленд. Знаходиться він всього за 32 кілометри від столиці в містечку Марн-ля-Валі. Вперше Діснейленд відкрив свої двері відвідувачам у 1992 році, познайомивши їх із чарівним казковим світом розташованим у двох парках. У першому парку влаштовані атракціони та розважальні програми, у другому – представлені історії малювання знаменитих мультиплікаційних фільмів компанії «Уолт Дісней».

У парковому комплексі розташовано близько 50 атракціонів, що займають майже 2 гектари землі. Чудові чарівні світи поєднуються схожою тематикою і запрошують відвідувачів вирушити на острів Робінзона Крузо, світ Дискавері, справжній Дикий Захід або пройти слідами Індіани Джонс. Також у комплексі розташовуються різноманітні кафе, готелі, першокласні ресторани та навіть будиночки, обладнані для співробітників Діснейленду. Щороку сюди з’їжджаються близько 13 мільйонів мандрівників, виділяючи саме цей парк серед інших Діснейлендів світу.

Отже, ми перерахували основні пам’ятки Парижа та його околиць. А про те, що можна подивитися, якщо у вас з’явиться можливість відвідати інші регіони Франції, поговоримо наступного разу.

CONTINUE READING
Михаил01.06.2022
Foto-2.jpg
АфишаВ странеИскусствоКультураНаукаСобытия

(Русский) Открытия, прославившие Францию

1min385

Открытия, прославившие Францию
В современном обществе люди не задумываясь пользуются такими предметами, как электрический утюг, велосипед, карандаш, смотрят кинофильмы, делают фотографии на память, привычно добавляют в салаты майонез…Многие даже не подозревают, что все эти предметы и технологии были открыты и разработаны великими французскими изобретателями.
Магия кино
Знаменитые братья Люмьер, Огюст и Луи, подарили человечеству волшебный мир кинематографа, дали возможность людям расслабиться вечером перед телевизором.
Родиной братьев Люмьер считается Безансон, что расположен на востоке Франции. Позднее вся семья перебралась в Лион, где у главы семейства была собственная фирма, занимающаяся производством фотопластинок. Именно там братья и начали свою работу, позднее создав настоящий собственный фильм. Хотя по образованию Огюст Люмьер был менеджером, а Луи – физиком, это не помешало стать им великими изобретателями.
13.02.1895 г. – патент «кинематографа» братьев Люмьер. Увлекшись «живыми картинками» еще в 1892 году, Огюст и Луи не остановились. И уже 19 марта 1895 года они сняли свой собственный первый в истории фильм. Луи, при помощи брата и его финансов сделал еще несколько небольших, но значимых изобретений. Как ни странно, сами Люмьер не посчитали свое запатентованное детище чем-то важным, решив, что в дальнейшем, у кинематографа нет будущего. Остановив разработки, они распродали патенты.
После успехов кинематографа Луи Люмьер начал работать в направлении цветных фотоснимков. Изобретя в 1903 году новейший и небывалый в истории способ получения цветных снимков, названный «Автохром», Луи смог выпустить его в массовую продажу уже к 1907 году. Почти 30 лет «Автохром» был уникальной возможностью, доступной большинству людей, сделать цветные снимки. Фирма братьев Люмьер была самым основным производителем фотопринадлежностей. Благодаря заслугам, Луи избрали членом Французской Академии Наук в 1919 году. Всего братья сняли порядка 1800 фильмов, некоторые из которых идут не больше одной минуты, и в середине XX века передали их в главный мировой киноархив Парижа – в синематеку.
Освещение и декор
Люстра, значимое открытие Франции, сложно найти осветительный объект удобнее, который способен и озарить комнату и одновременно украсить ее. Верно подобранная люстра, подходящая дизайну и обстановке дома, может поразить, придав привычной обстановке новую великолепную атмосферу и уют, заставив посмотреть на свое жилище совершенно новым взглядом. Ничто не может сравниться с люстрами по многообразию ее видов. Их устанавливают во всех комнатах и помещениях дома. Производят люстры из различных материалов, используя в создании даже драгоценные металлы. Также отделывают их хрусталем, стеклом, разной степени прозрачности и разнообразных оттенков. Порой применяют и ткани, и дерево, и пластмассу, украшая драгоценными камнями, творя красоту и изысканность.
Значение слова «люстра» очень понятно и просто – «освещать», но появилось оно у французов гораздо позже, в XVII столетии. Раньше так называли хрустальные лампы, прикрепленные к потолку, но потом люстрами стали называть все осветительные потолочные объекты. Чтобы увеличить яркость света от огня, начали применять блестящие пластины из металла. Подобные приспособления крепили к стенам, оснащая свечами. Такие осветительные приборы венчались фамильными гербами и вензелями.
Путь наверх
1783 год стал значимым в жизни братьев Монгольфье, они смогли поднять в воздух аэростат на основе горячего воздуха. Годом ранее знаменитый ученый Франции Жозеф Жером Лефрансуа де Лаланд написал о том, что получено конечное доказательство того, что с помощью машущих крыльев невозможно поднять и держать человека в воздухе, как и при применении пустотелых предметов. Так что братья Монгольфье не только показали ошибочность суждений великого математика, но и смогли доказать возможность поднятия человека в воздух и полета.
Впервые воздушный шар подняли в воздух и продемонстрировали 05.06.1783 г. Изобретение братьев было выполнено из льняного полотна, проложенного на бумажную основу и пропитанного квасцами, ниже была прикреплена плетеная корзина. Размер шара был удивителен – 15 метров, вес 200 кило, а объем составлял 2200 куб. метров. По центру корзины располагался проволочный каркас с жаровней, которая подавала горячий воздух для наполнения шара и поднятия в воздух.
Первый запуск воздушного шара проходил без пассажиров, но 21.11.1793 г. появились желающие испытать изобретение братьев, прозванное «монгольфьер». Франсуа д’Арланд и Пилатр де Розье около 30-ти минут парили в воздухе на шаре. А в начале XX века уже устраивались первые воздушные соревнования за кубок. Организатором мероприятия стал известный издатель американской газеты, миллионер Гордон Беннет.

В 30-40-ых годах необычный вид соревнований стал очень популярен в СССР. В Подмосковье был создан поселок Дирижаблестрой, который к настоящему времени превратился в город Долгопрудный, именно там поднимали в воздух примерно на 12000 метров множество газовых аэростатов и дирижаблей, отправляясь в полет до Казахстана и Сибири. Хоть интернациональных соревнований советские пилоты и не посещали, ими были установлены многочисленные рекорды.
Буквы на кончике пальца
В начале января 1809 г. в маленьком городке Франции у трудяги ремесленника и его жены родился ребенок, ставший в будущем великим педагогом Луи Брайльем. Луи было всего три годика, когда он потерял зрение, перенеся глазное воспаление, случившееся от ранения шилом во время помощи своему отцу сапожнику. На десятом году жизни Луи отправили учиться в Королевский институт для незрячих, где он был обучен игре на музыкальных инструментах. 1829 год – Луи Брайль разработал шрифт для незрячих, используя рельефные точки, этот шрифт используется и сейчас всеми странами. Но на этом Брайль не остановился и создал нотопись, чтобы учить незрячих музыке. В 1837 году выпустили книгу, написанную шрифтом Брайля – История Франции. 06.01.1852, на 43-м году жизни смерть забрала тифпедагога, и его похоронили в городке Курве, в котором он и родился. Первой книгой с использованием этого шрифта в России был «Сборник статей для детского чтения, посвященный слепым детям». Он был издан в конце XIX века героиней печатного дела Анной Адлер. Всего было выпущено сто таких сборников.

CONTINUE READING

Newer Posts

Older Posts

Вибачте цей текст доступний тільки в “Російська”.