Города

Михаил27.07.2022

1d095f_723aa1e4ff00405ea06cc2bd814d8efa_mv2-1280x856.jpg

Бургундія – наймальовничіший регіон, який відомий у всьому світі завдяки розвиненому равликовому господарству та виноробству. Однак ці особливості далеко не все, що несе в собі ця неймовірна місцевість, яку варто обов’язково відвідати під час подорожі Францією. Одними з найбільш незабутніх і гідних включення в туристичні маршрути міст Бургундії є Отен і Шалон-сюр-Сон, який отримав свою назву від річки Сон, на берегах якої і був закладений багато століть тому.

Шалон-сюр-Сон

Якась схожість села під назвою Кабіллонум була на цьому місці ще за часів, коли територію сучасної Франції населяли галли. У VI столітті цих землях почалося будівництво столиці бургундської держави, очолюваної правителем Гунтрамом. У Середньовіччі Шалон-сюр-Сон зберіг статус головного міста, але вже іншої держави – Графства Шалонського.

За свого правління імператор Бонапарт нагородив Шалон особливою нагородою – Орденом за опір ворожим народам у період повернення Наполеона до влади.

Саме місто сьогодні вже не можна назвати селищем, адже населення перевищує 50 тисяч осіб. Тут розвинена промисловість, у тому числі металургійна та машинобудівна промисловості, є місцева фабрика з виробництва цукрового піску. Також місто привабливе для туристів, у чому йому допомагає його місцезнаходження на маршруті з Парижа до Ліону.

У місті обладнано численні паркування, проте через поток туристів на них практично немає вільних місць.

Центральна частина міста

Прямо в центрі знаходиться пам’ятник знаменитому астроному Беньяміну Баллі, адже його малою батьківщиною якраз і є Шалон-сюр-Сон. На честь цього французького вченого за внесок у світовий розвиток астрономії був навіть названий один з астероїдів.

Неподалік пам’ятника розташовуються численні продуктові магазини. Обходячи центр міста, не можна не звернути увагу на високу стелу, що увічнила пам’ять про всіх героїчно загиблих при виконанні військового обов’язку перед державою.

Якщо пройтися ще трохи, можна побачити Палац Юстиції, схожий за стилем будівництва з радянськими Палацами культури. Перед входом розташовується статуя “Свобода”, поряд з якою красується пам’ятник Посейдону. Обидві скульптури не викликають бурхливих емоцій, тому що вигляд у них більш ніж недоглянутий. Вони просто стоять на своїх місцях, можна сказати за звичкою, але навряд це можна назвати пам’ятками.

Але варто пройти ще пару сотень метрів і почуття розчарованості зникає, побачивши будинки із зображеннями, що імітують фотознімки. Саме в Шалон-сюр-Сон винахідник Жозеф-Нісефор Ньєпс придумав таке дивовижне диво, як фотографія. Широко відома версія про Луї Дагера лише міф, адже він лише покращив початкову ідею і реалізував механізм, але не вигадав його. Тому саме в цьому місті є Музей фотографії, де зберігається перший пристрій для фотографування, хоча за сьогоднішніми мірками в ньому важко побачити фотоапарат, тут же можна розглянути перші знімки, зроблені за його допомогою.

Самого Нісефора увічнили та розмістили у вигляді пам’ятника на прогулянковій набережній Сони навпроти Центру, що надає корисну інформацію туристам про місцеві визначні пам’ятки. Тому не побачити винахідника під час відвідин неможливо. Стан пам’ятника щодо інших скульптур дуже стерпний.

Прогулянки по місту

Прогулюючись вуличками, можна побачити цікаві будівлі, оформлені одночасно і стримано, і помпезно. До подібних будівель можна віднести, наприклад, ляльковий театр з вигравіруваною на кам’яному фасаді назвою та балконом. Хоча зовнішній вигляд його досить пошарпаний, мабуть, що чекає реконструкції, але фантазія може створити дива, адже цікаво уявляти, яким цей будинок був відразу після будівництва. Далі, слідуючи второваним маршрутом, можна вийти на чудову площу Собору Сент-Вінсент. У центрі площі розташовується фонтан у формі незвичайної кулі зі сходами, аналог якої знаходиться в Бург-ан-Бресі, але на відміну від своєї копії це діючий фонтан. По периметру площі розташувалися кольорові фахверкові будинки, які ще з часів Середньовіччя збереглися, налюбуватися на них практично неможливо. Повсюди величезна кількість кафе, пекарень зі свіжою випічкою, тому аромати на площі більш ніж дивовижні. На площі головним центром загальної уваги є Собор Сент-Вінсент, на будівництво якого пішло 100 років. Неймовірний зовнішній вигляд Собору не змінювався з XII ст.

Будова виконана у класичному для католицьких релігійних будівель стилі. Вражають добре збережені численні колони, мозаїка з дрібних деталей, вітражні вікна, фрески, високі куполи, скульптури і вирізані з каменів елементи і зображення – все пронизано і дихає старовиною.

Перебуваючи в цьому місці, просто неможливо не замислитися над вічним.

Після Середньовіччя історичного району міста найкращим варіантом буде перейти в ту частину Шалон-сюр-Сор, де все пройнято епохою Відродження. Чергова площа стане відкриттям для туриста, який знаходиться в пошуку чогось неординарного і цікавого: ліхтарі, схожі на опори ліній електропередач, різнокольорові велосипеди, що прикрашають стовпи цих ліхтарів – повз все це неможливо пройти, так само як і трохи похмуру, але неймовірно автентичну церкву Святого Петра. У будівництві переважають сірі, коричневі та чорні відтінки, тому і виникає трохи похмурий настрій. Примітно, що всередині все досить ясно і класично просто. Увійти до собору можна лише через бічний вхід.

Там же, прямо на площі, знаходиться музей, який став місцем, де злилися історія та краєзнавство. Адміністративна будівля, в якій функціонує виконавчий апарат міста, називається, як не дивно для необізнаної людини, Готель де Вілль.

При простому променаді приїжджі туристи, які не знають секретів містечка, ризикують бути обмиті водою з фонтанів, що раптово б’ють з-під землі на бруківці.

Загалом і в цілому Шалон-сюр-Сон залишає приємні враження, що досить незвичайно для міста з промисловим ухилом. Тут є навіть пам’ятник загиблим у війнах XX століття.

Набережна поки що не викликає інтересу, адже її реконструюють, але в найближчому майбутньому приємно було б прогулятися оновленою вулицею вздовж берегів Сони. Хотілося б порадити туристам, які відвідують центр міста, не звертати уваги на намальовані на асфальті покажчики, тому що тут завдано відразу кілька туристичних маршрутів, при цьому знаки нічим не відрізняються один від одного.

Старовинний Отен

Неподалік Шалон-сюр-Сон розташовується найстародавніше місто на всій території Франції – Отен. Перед в’їздом у містечко видніється театр часів Римської Імперії, який чудово зберігся і використовується досі у вигляді стадіону для різноманітних заходів. Навряд чи хлопчаки, що грають у футбол, чітко усвідомлюють, що на цьому місці ще кілька тисяч років тому показували вистави, можливо, тут навіть проходили гладіаторські бої або щось подібне. Поруч із театром розташований древній цвинтар із похованнями, серед яких височить незвичайна піраміда заввишки 27 метрів, її призначення досі не розгадано.

Спочатку близько тисячі років до Різдва Христового тут було якесь поселення, яке існувало до того моменту, поки в 1-му столітті до нашої ери не було закладено містечко Августодун, назване на честь імператора Августа, який ініціював його будівництво. Новий Августодун став столицею едуїв та Лугдунської Галлії. Міські будівлі оточувала шестикілометрова стіна в якій було дві брами та понад 200 веж.

Римляни активно намагалися вдосконалювати місто та його інфраструктуру, тут було навіть засновано школу риторики.

Через 2 століття після заснування, у I столітті нашої ери, Августодун став епіцентром бунту галлів на чолі з Юлієм Сакровиром. Через двісті років місто зруйнували, але у IV столітті його відновив імператор Костянтин Великий.

Як тільки реконструкція міста підійшла до завершення і все більш-менш відновлено, піднялося чергове повстання вже проти Костянтина. Внаслідок чого Магн Магненцій, який очолював бунтівників, пожертвував місто військовим як подяку за підтримку. Місто було розграбовано начисто. V століття ознаменувалося переходом міста під владу бургундів шляхом захоплення. Вони дали йому нову назву – Отен. Саме завоювання не викликало особливих праць, адже Римська Імперія на той час вже занепадала і не могла чинити належного опору. У наступному столітті місто перейшло під управління франків, які завоювали Отен під проводом Хільдеберта та Хлотаря Перших. Таким чином, район Бургундії увійшов до складу французької держави. У VIII столітті місто знову було захоплене, тепер уже арабами, які просто пограбували його. Однак завдяки виграній французами битві при Пуатьє, в якій війська з боку Франкської держави очолював правитель Карл Мартель, область, а, відповідно, і Отен були віддані союзникам. Мартель був великою особистістю, його вважали рятівником Європи від ісламу. За його заслуги, незважаючи на відсутність королівського походження, він згодом був похований в усипальниці королів у Сен-Дені.

А місто було віддано графству під керівництвом Теодоріха Першого. Графство незабаром розвинулося і розквітло настільки, що набуло статусу герцогства, столицею якого на деякий час став Отен.

Однак на цьому місто так і не знайшло до кінця остаточного підпорядкування певній державі, адже в період Столітньої війни XIV століття його руйнують англійські війська. І лише XV столітті Отен переходить остаточно під юрисдикцію Франції у складі провінції Бургундії.

Цікаві факти про Отен

У Отені проходив навчання імператор Наполеон Бонапарт;
У VII столітті в місті проживав і проповідував у соборі, несучи в маси релігію, Святий Леодегарій, який піддавався катуванням, але продовжував свою справу, просвітлюючи провідні маси;
У Франко-Прусській війні Отен охороняли війська Вогезької армії, керівник якої був активним прихильником Франції.

На одній із площ міста можна відвідати місцевий театр, помилуватися ратушею, яка виглядає суворо, але досить помпезно, також тут, як і в Шалон-сюр-Сон, є пам’ятник, який увічнює загиблих у двох Світових війнах минулого століття дітей і дорослих. Виглядає він досить незвичайно – дворівневий, з ангелом нагорі та жінкою та дитиною на нижньому ярусі.

Неподалік знаходиться альтанка, поставлена тут ще Віктором Гюго. Не обійтися на центральній площі і без релігійної будівлі – церква Нотр Дам, від якої до музею Ролен ведуть кілька вузеньких, але дуже автентичних вуличок.

Вони виходять до воріт часів Римської імперії, які відновлювалися та перебудовувалися три рази з моменту початкової споруди.

Музей Ролен знаходиться у старому замку, збудованому за часів епохи Відродження. Забудовником особняка був Ніколя Ролен, який є канцлером короля Філіпа Доброго. У музеї виставлено безліч скульптур та робіт, починаючи з творів галльських та римських майстрів та закінчуючи сучасними експонатами. Багатьох здивує відверто сексуальна Єва – робота рук скульптора Жільбера, вона привертає увагу туристів з першого погляду. Також тут виставлено картину «Різдво» Метра де Мулена.

Собор Сен-Лазар

Однією із перлин міста є кафедральний Собор Сен-Лазар, закладений у XII столітті. Проте будинок у його сучасному вигляді з’явився далеко не відразу, а елементи додавалися поступово. Першим доповненням будівлі стала вежа в готичному стилі, пізніше додався шпиль, а будинок розширився в обидва боки завдяки додатковим межам. Остаточний вигляд Собор набув у ХІХ столітті, коли по обидва боки були прибудовані вежі-близнюки. Виглядає будівля досить грандіозно, але чарівно-похмуро, як і всі будівлі, виконані в готичному стилі.

На фасаді Собору видніються численні шедеври, зроблені Жильбером, наприклад сцена Страшного Суду. Вирізане в камені творіння підписано самим майстром – це зроблено Жильбером. Жахливим фактом є прецедент ігнорування цінності роботи місцевим духовенством XVIII століття, яке просто заштукатурило творіння великого художника. Тепер подібне діяння важко навіть уявити! Хоча, з іншого боку, саме подібна дурість врятувала тимпан у період Революції, адже бунтівники таки збили голову Ісуса, не зазіхнувши на інші творіння через його замаскованість. На даний момент Собор реставрується та вхід туди тимчасово обмежений. Усередині знаходяться також численні роботи Жильбера, у тому числі знамениті рельєфи «Втеча до Єгипту» та «Поклоніння Волхвів». Однак зовні можна насолодитися рукою генія, оглянувши пілястри, колони, скульптури. Пам’ятник скульптору, виконаний в оригінальній манері, розташований на одному з оглядових майданчиків внутрішнього дворика.

Собор збудований на честь Святого Лазаря з Віфанії. Він закінчив своє життя в Отені, проте був похований у Ларнаку. Зараз його мощі знаходяться саме в цьому Кафедралі в Отені, який і планувався під їхнє розміщення, оскільки попереднє місце їхнього розташування вже не справлялося з напливом численних паломників і бажаючих звернутися і прикластися до святині. На фасаді видніються годинники, які, як було заведено в старі часи, були зроблені з однією стрілкою, що вказує лише на годину, а хвилини і тим більше секунди не мали значення.

На площі, де розташовується Собор, поставлено також колодязь у вигляді колони, що є справжнім витвором мистецтва.

Одним словом, обидва міста варті того, щоб їх відвідати, адже вони викличуть інтерес не тільки у мандрівників, які люблять поринути в історію, а й у туристів, які віддають перевагу сучасності.

Михаил25.07.2022

Чарівне французьке містечко Ансі розкинулося на північному березі озера, на честь якого названо, і приблизно за 40 кілометрів від Женеви. Сам Ансі з усіх боків оточений горами, що робить його ще цікавішим і загадковішим.

Прихований від зайвих очей горами Пармелан, Торнет, Семноз та Вер’є Ансі не зміг сховатися від цікавих туристів та мандрівників. Місто гарне у весь час року та в будь-яку погоду.

Декілька слів про історію міста

Перші поселення на місці сучасного містечка з’явилися ще близько 4-х тисяч років тому. Водні простори озера стали при цьому вирішальним чинником. Чиста прісна вода, наявність риби в озері та звірів у лісах, а також водна перешкода від нападів та можливість порятунку від пожеж – були найважливішими перевагами цих місць.

Перша згадка про поселення Ансі з’явилася після середини IX століття 867 року, коли його правителем у спадок став Лотар, онук Карла Великого.

Взагалі спочатку місто започаткували римляни, як і багато інших міст, ще в середині I століття. Тоді він носив назву Буте, яке пізніше перетворилося на Ансі ле В’є. Але це була не остання зміна – у XI столітті містечко почало називатися Новий Ансі.

Прогрес розпочався у X-XV століттях. У ті часи місто було обрано як графську резиденцію сімейства Женевуа. Ансі був захищений фортецею замку Тью. По краях каналів, розташованих біля замкових стін, жили ремісники, які використовують у своїх майстернях воду.

У перші роки XV століття місто увійшло до складу Савойї. А вже у XVI столітті сталася важлива подія – Ансі став центром Єпархії Женеви, бо після Реформації сюди стеклися всі католики Женеви разом із єпископом.

Наприкінці XVIII століття Ансі разом із Савойєю увійшов до складу Франції, але оскільки місцевим герцогам було присвоєно Сардинську корону – Франція залишилася без Ансі. І вже в середині XIX століття місто разом із Савойєю перейшло остаточно під французьку юрисдикцію, а точніше у 1860 році. Тоді й почалося масштабне розростання Ансі.

З того часу в місті став прогресивно розвиватись туризм. Кількість жителів сильно збільшилася – необхідно було обслуговувати безліч туристів та мандрівників, які відвідували місто.

У 2018 році Ансі представив свою кандидатуру на Зимових Олімпійських іграх, але, на жаль, поступився Південній Кореї. Місту чомусь зовсім не щастить зі спортивними змаганнями: у 2011-2012 роках Чемпіонат Світу з біатлону мав пройти в Ансі, але тієї зими було дуже тепло, і сніг, який встиг випасти, миттєво розтанув. Тоді Чемпіонат Світу було перенесено до Австрії у місто Хохфільцен.

Краса Ансі

Найкрасивіший вид на місто відкривається з пагорба, на якому стоїть замок. Тут розташовані вузенькі вулиці, проходики та будиночки з чудовими арками, а між ними та під ними тягнуться рукави каналу Тью, що переносить води з Озера Ансі у чудову річку Ф’єр.

Будиночки, обгороджені химерними поручнями, що знаходяться біля краю каналу, прикрашають численні квіти: запашна герань, яскраві петунії, які здаються не справжніми, а намальованими кольоровими фарбами. Найчастіше, перші поверхи будинків займають кафе, ресторани і магазинчики з сувенірами.

Якщо на південному узбережжі каналу звернути від вулиці Іль на вузеньку вуличку Рамп-дю-Шато, то можна пройти до замку, який колись був резиденцією графів Женевських та герцогів Немурських, які були молодшою гілкою Савойського будинку.

Замок незмінно простояв тут із XI століття цілих п’ять сотень років, доки у XVI столітті герцог Немурський не вирішив розширити грубий та невтончений замок. За його наказом було зведено житлові споруди, в яких зараз представлені колекції Замкового Музею: знахідки археологів, творчі та традиційні шедеври савоярів, дерев’яні дрібнички та невеликий акваріум. Також є експозиція присвячена географії чудових Альп.

Для того щоб повноцінно насолодитися красою міста, варто спуститися сходами від замку – види там просто приголомшливі. До речі, в містечку є і спеціальний обладнаний оглядовий майданчик «Дах Ансі». Звідси відкривається чудовий краєвид на місто та яскраві дахи будинків.

Уздовж замку проходить головна вулиця району Старе Місто – Сен-Клер. Тут збудовані будинки та магазинчики, які вінчають різноманітні арки.

Собор Святого Петра

У місті можна відвідати собор Святого Петра, який знаходиться під юрисдикцією Женевського єпископату. Над церквою височить каплиця Кордерів, побудована П’єром Ламбером – він був священиком, що присягнув звести каплицю, і свою клятву він дотримав приблизно в 1535-1538 роках. Після Реформи в Женеві, коли вона перейшла в протестантське відгалуження християнства та вигнала католиків, собор Святого Петра став притулком женевського єпископа.

На початку ХІХ століття до 1822 року церкву вважали місцем тимчасового перебування католицької єпархії. Очевидно, вони все ще сподівалися повернутися до Женеви. Але дива не відбулося, і 1822 року церква відійшла до єпархії Ансі.

Собор збудований у готичному стилі, але має елементи епохи Відродження. Сама будівля поділена на три рівні вертикальними пілястрами. Середню частину вінчає трикутний фронтон та круглий вітраж у формі троянди. Внутрішні оздоблення церкви мають готичний стиль, а приблизно 1775 року знаменитий архітектор Туріна Джованні П’яченца створив композицію, що прикрасила хор.

Палац Іль

Відразу за Кафедральним собором, неподалік каналу стоїть чудовий Палац Іль. Ця фортеця була побудована ще в XII столітті і встигла побувати і палацом, і монетним двором, і судом, і навіть в’язницею. На сьогоднішній день у Палаці Іль знаходиться Історичний музей Ансі, де можна вільно відвідати тюремні камери.

Багато будинків, збудованих навколо палацу, йдуть під воду, оскільки були закладені задовго до появи набережних каналу.

Далі варто прогулятися до моста, що на вулиці Республіки. З нього можна насолодитися чудовими краєвидами на канал Тью, розглянути греблю старої мануфактури, що займалася з початку XIX століття і до середини XX століття виготовленням бавовняної тканини. Ця гребля і зараз регулює рівень води.

Церква Сен-Моріс

У центрі міста стоїть церква Сен-Моріс, закладена ще 1422 року. Вона по праву є однією з найстаріших будівель Ансі та найдавнішою релігійною будовою міста. Засновником храму був домініканський кардинал Жан де Броні, уродженець Ансі. Він хотів допомогти місту, що постраждав від пожежі та профінансував будівництво церкви, але помер до завершення будівництва. Продовжити справу кардинала взявся Жан Маньєн, і з його подачі та фінансування було збудовано неф, а після знатні родини та компанії прибудували межі, представивши нам церкву такою, якою вона є зараз.

Особняк Фавр

Якщо прогулятися вниз вулицею Сен-Клер, то можна вийти до особняка єпископа Сальського, який у 1606 заснував літературно-інтелектуальну Флоримонтанську Академію. Сам особняк носить ім’я власника Фавр, а до того Антуан Фавр був не тільки єпископом, але і відмінним юристом.

Дім Жан-Жака Руссо

В Ансі зберігся і будинок знаменитого швейцара, якого більшість людей вважають французом – Жан-Жака Руссо. У своїй «Сповіді», написаній у XVIII столітті великий мислитель неодноразово згадує місто Ансі і те, як він зустрів тут свою кохану і покровительку мадам де Варанс.

У самому низу торгової вулиці стоять старі міські ворота. Вони дивовижні тим, що з кожної сторони виглядають по-різному. Ворота стиснуті прилеглими будиночками, оскільки вузькі вулички міста, що тягнеться вздовж річки, не дозволяють розгулятися завширшки.

Мерія та міський парк

Яскрава будівля мерії міста виглядає переконливо, і до неї прилягає чудовий тінистий сад. Крім парку у мерії можна помилуватися надзвичайно величезною квіткою лотоса, яка може відкривати та закривати свої насичено-рожеві пелюстки.

Як і у всій Європі в Ансі теж є будиночки для комах, але саме тут можна подивитись на незвичайну мініатюрну будівлю, справжній престижний особняк для комашок.

Водна прогулянка

Любителі води можуть сміливо вирушати до озера і покататися корабликом. Міні-подорож займає більше години, але вона того варта! Мальовничі береги та неймовірні краси міста чудово видно з водної гладі.

Придбати квиток на кораблик можна на будь-якій стороні пристані прямо в спеціальних милих будиночках-касах.

Прогулянка на колесах

А якщо ви втомилися від піших прогулянок, то можна сісти на спеціальний туристичний автобус та проїхати містом, оглядаючи його пам’ятки. Можна і велосипед взяти на прокат і кататися Ансі ні від кого не залежить.

Майже з будь-якого місця в місті можна насолоджуватися краєвидами на прекрасні гори, їх видно звідусіль, але найкраще з галявини за міським парком.

Святий Франциск

Біля входу в район Старого міста можна помилуватися пам’ятником, присвяченим покровителю Ансі – Святому Франциску Сальському. У XVI столітті він був єпископом Женеви, з-під пера якого вийшло безліч книг, що розповідають про світ і про те, як у ньому все влаштовано. У християнстві Святий Франциск вважається покровителем письменників та журналістів.

І в Ансі не обходиться без живих скульптур, які часом бувають дуже цікавими та привабливими.

Місто дуже живе, люди тут не бояться ні дощів, ні пекучого сонця. Вони працюють, відпочивають, влаштовують демонстрації. Завжди привітні до туристів та гостей міста.

Михаил22.07.2022

Лазурний берег — це переважно узбережжя, така собі Рів’єра, яка дуже популярна серед іноземців через розкрученість місць. Однак, проїхавши трохи далі, мандрівник відкриє для себе зовсім нові, ні на що не схожі краси, властиві лише Провансу. До однієї з таких дивовижних перлин місцевої природи можна віднести Вердонську ущелину.

Це місце примітне не лише своєю красою, а й габаритами, адже з глибиною 700 метрів і шириною до 1 500 метрів його визнали наймасштабнішою ущелиною на території Франції.

Чарівність озера Сент-Круа

Поруч з Вердонською ущелиною розташовується озеро Сент-Круа, на берегах якого розкинулося село Егін, що ідеально підходить для вражаючих знімків. Вода у водоймі кристально чиста, що має цікавий бірюзовий відтінок, який передати через фотографію, на жаль, неможливо. Подібного кольору та води річки Вердон, що впадає у Сент-Круа. Безхмарне блакитне небо, що доповнює буйну, соковито-зелену рослинність – все це настільки додає привабливості цієї місцевості, що залишати її не хочеться зовсім, а бажання відпочивати цілими днями на лоні природи, здається, ніколи не зникне.

Цікавий факт, що назва річки «Вердон» походить від слова «верт», що означає «зелений». Місцеве населення, на подив численних туристів, вже настільки звикло до краси тутешніх місць, що зовсім не вважає їх за щось незвичайне, в принципі, також вони сприймали навколишню природу і в давнину. На карті ця місцевість була відзначена трохи більше 200 років тому, а приїжджі мандрівники наважилися відвідувати ущелину лише у ХІХ столітті.

Походження озера

Якщо вдаватися до деталей, то озеро є штучним водосховищем і займає за величиною перше місце в Провансі та друге у Франції. Своєю появою озеро зобов’язане електростанції, для якої необхідна була гребля, відповідно, вода стала затримуватися, і утворилося водоймище. Найбільш красиві пейзажі на його берегах відкриваються з мосту Галета.

На озері можна взяти напрокат водний транспорт та подорожувати, насолоджуючись красою. Можна скористатися катамараном, каяками або човном, щоб побувати на іншому березі або просто поплавати по воді неймовірних відтінків дивного смарагдово-блакитного кольору.

За часів мезозойської та палеозойської ери ця місцевість була затоплена водою, являючи собою дно величезного океану. Коли він почав меліти, то після себе залишав величезні скелі вапнякових порід, що раніше були під водою. Протягом довгого часу річка потихеньку пробивала собі дорогу, утворивши русло, що проходить у результаті між високими вапняковими стрімчастими берегами. Незабутнє враження залишає подорож по воді в цьому своєрідному масштабному коридорі. Для любителів піших прогулянок завжди є можливість підпливти до берега та за бажання прогулятися.

Дивно, але в залежності від погодних умов Сент-Круа змінює колір, приймаючи всі тони блакитного, аж до глибоко синього і зеленувато-бірюзового.

Неймовірні химерні скелі, захід сонця, високе блакитне небо – все так і має в своєму розпорядженні відпочити за келихом вина та шматочком сиру місцевого виробництва. До речі багато туристів, скориставшись своєю фантазією, намагаються розглянути різні види сирів у стрімких берегах – іноді можна побачити в скелях з величезними дірками знаменитий Маасдам, а часом маленькі отвори викличуть у мандрівника асоціації з величезною головкою Емменталя.

Розвиток туризму

Побувавши в цих мальовничих, але дуже важкодоступних місцях, зрозуміло, чому туристичні групи з’явилися тут так недавно. Потрапити в ущелину, щоб помилуватися ним, можна лише дорогою, яка досі викликає якусь тривогу, а раніше, зважаючи на повну відсутність інфраструктури та транспортних розв’язок, таке задоволення було взагалі неможливо. В даний час існує два шляхи – південна і північна дороги, що йдуть по обидва боки від каньйону. Туристичні автобуси користуються ширшою і мальовничішою південною дорогою, а любителі екстриму віддають перевагу поїздкам північною стороною. Протяжність ущелини близько 20 кілометрів, більшість з яких змусять тремтіти навіть найзапекліших і відважних мандрівників.

Всі майданчики з видами, що відкриваються, відзначені для туристів, але найбільше користується популярністю оглядовий майданчик біля мосту Артюбі, звідки відкривається огляд на каньйон, а безстрашні екстремали стрибають з тарзанкою.

При спогляданні навколишніх пейзажів створюється враження, що природа створювала цю невимовну красу разом із якимись неземними божествами.

Сен-Поль-де-Ванс

Подальшим пунктом у маршруті мандрівника, який вирішив відвідати перлини Франції, буде Сен-Поль-де-Ванс, прозваний також містом художників. Припаркувати свій транспортний засіб треба трохи віддалік – на невеликому пагорбі, де за стоянку візьмуть фіксовану суму 80 євро, незалежно від часу перебування. Завдяки розташуванню стоянки на височині, місто видно добре і манить своєю казковістю і мініатюрністю. Для того, щоб увійти в Сен-Поль-де-Ванс потрібно всього 10 хвилин ходьби від паркування.

Місто оточене стіною з головною брамою, перед якою розташовується площа де Голля, де за грою в кулі проводять свій час місцеві городяни. Цікавий факт, що ця гра, що називається «петанг», вийшла у світ і стала популярна саме звідси.

На площі знаходиться фешенебельний готель «Золота голубка», де часто зупиняються різні зірки. Саме тут зародився роман Іва Монтана та Сімони Синьйоре. Найвищий рівень надають готелю виставлені на огляд оригінали картин Матісса, Пікассо, Сутіна та Модільяні.

Потрапити в містечко можна, пройшовши через головні королівські ворота, іменовані також «воріт Ванс». При вході розташована гармата Лакана, названа на згадку про капітана, який прославився в бою між Карлом V і Франциском I. Історія свідчить, що Франциск I оточив місто кам’яною стіною, щоб уникнути подальших атакуючих дій з боку Карла V. Щоб стіна була міцною і витримувала будь-які удари довелося знести старі залишки укріплень XII століття та звести нові. З того часу місто оточує потужну споруду, яка служила у минулому захистом, а зараз залишається елементом Середньовіччя.

Хоча XIX століття принесло руйнування цієї огороджувальної конструкції, але жителями міста все було відновлено. Цікавим і навіть кумедним видається бажання вищої влади виставити стіну як лот на аукціоні. На щастя муніципальне управління змогло внаслідок успішних переговорів придбати будову за мізерну суму 400 франків.

Визначні місця міста

Після закінчення війни ці споруди стали надбанням Франції і навіть офіційною пам’яткою історії. Тому тут проводяться екскурсії, на яких гіди охоче розповідають про історичні факти, пов’язані зі стіною. Пройти тур із розповіддю про старовинну пам’ятку можна як поруч уздовж стіни, так і нею. Прохід по самій споруді – справа досить екстремальна, але варта того, адже з висоти відкривається неймовірний вид на навколишню місцевість. Погода в цих краях досить мінлива, тому варто підбирати максимально сонячний день, хоча це не гарантує ймовірності промокнути під дощем.

Ще однією гордістю міста, вірніше примітним місцем для відвідування туристами, є, як не дивно, цвинтар, розташований на протилежному боці Сен-Поль-де-Ванс. Покажчики, які приведуть мандрівником саме до нього, розставлені по всьому містечку. При вході є схема розташування поховань, головним з яких, звичайно ж, вважається могила Марка Шагала, який доживав своє довге життя саме у Вансі. На цвинтарі розташовуються звичайні християнські могили з хрестами та портретами, але поховання художника сильно відрізняється через його віросповідання. На єврейській могилі немає ні зображень, ні квітів, а облагороджена вона лише камінням, згідно з давніми звичаями, списаними визнанням творчості великого живописця та любові до нього. Також тут спочивають дружина генія та її брат.

Далі можна прогулятися центром містечка, в якому повно сувенірних лавок зі штампованою продукцією, а є і бутики унікальних товарів, навіть ручного виробництва для цінителів. Тут можна придбати аксесуари, одяг, прикраси та багато іншого, що вразить настільки, що той, хто зайде, буде готовий викласти будь-яку суму за оригінальне, ні з чим не порівнянне придбання. Однак не варто надто переживати за фінансову сторону, адже ціни цілком прийнятні, особливо для подарунка собі коханому.

Історія створення готелю «Золота голубка»

Сучасний вигляд і привабливість містечко набуло відносно недавно. На початку минулого століття до Сен-Поль-де-Вансу зі столиці приїхав Поль Ру і відкрив тут ресторан «Ле Робінсон». Живучи в провінції, він почав запрошувати до себе гостей із великих міст, у тому числі й найвище світло Парижа. Як гостей приїжджали знамениті художники, наприклад, Марк Шагал, Ренуар, Пікассо, Матісс та інші, завдяки чому містечко і отримало прізвисько «місто художників». Потім слава про гарні місця на півдні Франції дійшла і до зірок кінематографу та естради. Сен-Поль-де-Ванс відвідали Катрін Денєв, Софі Лорен, Бріджіт Бардо, Ів Монтан та багато інших знаменитих особистостей.

Заповзятливий Поль Ру змінює назву свого закладу на «Золота голубка», а платою від художників бере їх творіння. Завдяки такій далекоглядності та кмітливості, Ру протягом кількох років входить до списку приватних колекціонерів із найбільшими колекціями робіт художників на той час.

Його ресторан, що виконує вже й додаткову функцію готелю, перетворюється на справжній музей витворів мистецтва. На сьогоднішній день на вході аж подих завмирає від думки, які особистості тут колись побували.

І до цього дня містечко приваблює творчих натур. Тут зосередилися любителі мистецтва: практично кожне приміщення використовується як майстерня або виставкова зала, галерея. Цілком імовірно, що згодом і ці роботи будуть оцінені у сотні тисяч євро, а може й більше. Духом творчості пронизане все містечко цілком, адже на звичайній вулиці можна йти і милуватися прикрашеними будинками, розмальованими предметами, аж до поштових скриньок.

Храми та церкви

Звичайно, як у будь-якому поселенні, мають місце й інші сторони життя, а не лише мистецтво. Сюди можна віднести релігійні споруди, наприклад, Колегіальну церкву Звернення Святого Павла, яка є основним місцем для віруючих. Вона побудована на найвищій вершині поселення, а саме будівництво тривало понад 400 років. Збоку видно дзвіницю, реконструйовану у XVIII столітті. На фундаменті будівлі можна прочитати докладну інформацію у тому, що спочатку будова розташовувалося ліворуч, а чи не праворуч, як зараз, і було піднято 1740 року. У давнину тут розташовувався Замок заможних феодалів, про що зараз нагадує лише донжон, що зберігся, з якого в XVIII столітті зробили приміщення для адміністрації міста. На самій дзвіниці знаходиться дзвін, переплавлений через 2 століття після створення – у XVII столітті на нього нанесли інтригуючі слова «Настав час пробудження». Взагалі Сен-Поль-де-Ванс рясніє різними капличками та церквами.

Особливості міста

Саме місто хоч і невеликих розмірів, але має пару площ та колодязів-фонтанів. На головній площі Сен-Поль-де-Ванса, де раніше був ринок, знаходиться зараз Великий Фонтан XIX століття в стилі Прованс. Цей фонтан є одночасно і колодязем, що дає місцевим жителям питну воду, що надходить із верхів’я Мільвана. Є ще одна криниця на площі Пляссет, яка потопає в красі будиночків XVII століття, збудованих у панівному тоді стилі ренесанс.

Вулички в маленькому містечку, природно, теж дуже вузькі, що надає їм особливої привабливості. Вони сповнені різних ресторанчиків та кафе на будь-який смак та гаманець. Іноді у містечку проводяться цікаві виставки, ярмарки, продажі, пов’язані зі святами чи подіями – загалом усе неймовірно зачаровує та закликає до відвідин.

Хто побував хоч раз у цих приголомшливих місцях – Вердонській ущелині та містечку Сен-Поль-де-Ванс, захоче повернутися сюди знову і знову, а тільки той, хто має намір здійснити поїздку, ніколи не пошкодує про прийняте рішення відвідати ці дві перлини Франції.

Михаил14.07.2022

Вибачте цей текст доступний тільки в “Російська”.

Михаил05.07.2022

Кожен хоч раз мріяв опинитися у справжньому раю, де чудові сади та мальовничі краєвиди на кожному кроці. Але окрім краси хочеться і сучасних зручностей навіть у райських кущах, адже розвинена інфраструктура, до якої вже звикли у всьому світі, стала не предметом розкоші, а простою необхідністю. На Лазурному березі існує таке чудове місце, здатне заворожити навіть найдосвідченіших мандрівників, які побували в різних країнах у всіх частинах світу.

Спробуємо розповісти про незвичайне курортне місто Сен-Жан-Кап-Ферра, його чудові рукотворні і природні пам’ятки, об’єкти нерухомості, місцеву кухню і ще багато цікавих і корисних моментів, які послужать путівником по комуні.

Комуна Сен-Жан-Кап-Ферра розташувалася в окрузі Ніцца на морському мисі. Зараз ця комуна входить до департаменту Приморські Альпи, кантон Босолей, але кілька років тому містечко вважалося у складі кантону Вільфранш-сюр-Мер, який скасували у 2015 році.

Сен-Жан-Кап-Ферра по праву вважається однією з найпрекрасніших і найбагатших на неповторні пейзажі комун Франції.

Є ряд незвичайних фактів про місто, що точно описують його:

Англомовні громадяни називають містечко Saint-Jean-Cap-Ferrat, хоча рідною мовою назва комуни звучить набагато простіше і швидше, і іноземцям часом здається, що воно вимовляється лише одним словом за раз. І щоб мандрівникам було простіше і зрозуміліше, французи промовляють найменування курорту, чітко поділяючи слова: «Сен», «Жан», «Кап», «Ферра».

Часто комуну називають коротко “Кап-Ферра”.

Мандрівники, які не знають точне розташування цього курортного містечка, їдуть до Ніцци, тому що звідти до комуни організуються спеціальні автобусні маршрути. Від Ніцци до Кап-Ферра лише 10 кілометрів, і французи зазвичай вирушають туди з автовокзалу Beaulieu.

Кап-Ферра є досить елітним місцем відпочинку, яке стоїть на II місці одразу після Князівства Монако.

Кліматичні умови в Кап-Ферра неймовірно хороші та приємні. Оскільки комуна знаходиться в департаменті Приморські Альпи, гори стали для неї відмінним захистом від швидких змін антициклонів та циклонів, а близькість моря робить погоду ще м’якшою. Також містечко славиться видами чудової природи та безліччю пам’яток, які вже кілька століть є місцем для натхнення безлічі творців. А ще містечко добре заховано від штормів бухтою, саме це вдале розташування сприяло спорудженню порту, розвитку риболовлі та торгівлі ще у перших поселенців цього краю.

Літня пора тут відрізняється теплою, але не спекотною спекою, навіть при сонці. Зимові місяці також супроводжуються м’якими погодними умовами, а зміна сезонів відбувається дуже плавно. З цієї причини пляжі комуни приваблюють відпочиваючих у будь-яку пору року. Місцеві готелі сповнені туристів з початку травня і до жовтня.

На думку обивателів можна зрозуміти, що оксамитовий сезон тут триває до середини осінньої пори, дозволяючи грітися на сонечку і купатися в морі, оскільки вода довгий час залишається теплою.

Але й у зимові місяці пляжі приваблюють своїм спокоєм та можливістю відпочити від міської суєти.

Як потрапити на курорт Кап-Ферра

Дістатися до комуни найпростіше з Ніцци. Можна придбати квиток SOLO, який продають водії автобусів. Дія такого квитка обмежена – лише 74 хвилини. По ньому можна сміливо робити пересадки, але, на жаль, лише в один бік. Також можна купити квиток, що дозволяє робити нескінченну кількість поїздок на день, або придбати проїзний на цілий тиждень.

Ще до курорту можна дістатися, замовивши трансфер, який доставить до самого місця перебування: готелю, готелів або орендованих апартаментів. Дані послуги пропонують різні турфірми, плюс ще є можливість орендувати машину, але це доступно тільки тим, хто має посвідчення водія міжнародного рівня. Взяти у прокат авто можна дистанційно, ще до поїздки до Франції. І як варіант, можна замовити таксі, яке доставить у будь-яку точку та за вказаною адресою.

Історичні відомості про місто

Ця територія була заселена ще за часів Римської імперії, але значних подій тут не траплялося, тому й увага до цих місць не приділялася. Але на початку XX століття чудовий край залучив короля Бельгії Леопольда ІІ та бельгійських аристократів. На той час монарх наказав звести тут особняк на морському березі в тіні вікових дерев для своєї юної фаворитки Кароліни Лакруа.

Зараз це майже найдорожча нерухомість у світі, а у світовому рейтингу особняків займає почесне перше місце за вартістю. Також цей заміський будинок є культурно-історичною пам’яткою та шедевром архітектури. Навіть через стільки років він, як і раніше, перебуває у відмінному стані.

У 50-х роках минулого століття особняк фаворитки став власністю знаменитого італійського бізнесмена Джованні Аньєллі. Говорили, що він сильно перебудував будинок, але фактів про реальні і значні перебудови будівлі не було.

У 50-х роках минулого століття ця вілла двічі ставала кінематографічним майданчиком для таких фільмів як: трилер великого Альфреда Хічкока «Впіймати злодія» та мелодрама про балет за казкою Ганса Християна Андерсена «Червоні черевички».

2008 року засоби масової інформації розповіли, що особняк був викуплений за півмільярда євро вихідцем із СНД. Договір купівлі-продажу був підписаний, але покупець відмовився від угоди і був змушений заплатити «відступні», пізніше цьому національному надбанню комуни було присвоєно назву «віла Кедров», а в 2019 році у неї з’явився власник, який купив особняк за 200 млн. євро.

Куди сходити у комуні? Пам’ятники архітектури

Враховуючи, що Кап-Ферра невелика курортна комуна може виникнути питання, а куди тут варто сходити? У містечку є чудові пам’ятки, цікаві пам’ятники, пам’ятники архітектури, які прикрасять відпочинок, наповнений сонцем та морським пляжем.

Вілла сімейства Ефруссі

Елітна розкішна вілла була створена 20 архітекторами, ставши легендарною. Зводили її цілих 7 років. Після смерті батька, баронеса Беатріса Ротшильд купила кілька гектарів землі на Лазурному березі і особисто контролювала процес будівництва вілли, вибираючи архітекторів, відсіваючи неугодних, не здатних втілити в життя задумки на її витончений смак.

Баронеса, пристрастившись до колекціонування творів та предметів мистецтва, зібрала на віллі безліч старовинних реліквій та полотен часів XV-XVIII століть. Зараз цей чудовий та розкішний особняк можна вільно відвідати, оскільки він є національним музеєм.

Саму віллу оточують чарівні сади різних культур безлічі країн, на її території розташовані кам’яний сад та справжній чудовий розарій.

Вілла Леопольда II або вілла Кедров

Цей особняк є найдорожчим житлом у всьому світі. Він був закладений на пагорбі за наказом бельгійського монарха Леопольда II як подарунок для його улюбленої фаворитки, а потім і дружини Кароліни Лакруа. Коли король помер, його родич Альберт I забрав особняк собі, виставивши он дружину покійного монарха. Сама споруда створена у стилі класицизму і про неї існує кілька незвичайних фактів. За часів Першої світової війни в особняку розміщувався військовий шпиталь, після чого поповзли плітки про те, що душі загиблих солдатів надовго виявилися замкненими у стінах особняка. Так що цю чудову споруду можна сміливо записати до списку будинків із привидами.

Зоологічний сад неподалік вілли Кедров. Чудове місце для прогулянок

На жаль, пройтись по віллі Леопольда II немає можливості, оскільки вона перебуває у приватному володінні, а не у власності держави. Але прогулятися можна Зоологічним садом, розташованим недалеко від вілли. Тут можна вдосталь насолодитися чудовими краєвидами та неповторними краєвидами. Ще тут можна знайти приємну тіньку і відпочити в спекотну літню пору.

Прогулянка від пляжу Палома до мису Pointe Saint-Hospice. Чарівні види комуни

У містечку безліч красивих і неповторних місць, але для того, щоб сповна насолодитися різноманітністю мальовничих природних пам’яток, варто прогулятися стежкою від пляжу Палома до півострова Pointe Saint-Hospice. Для цієї прогулянки не потрібна спеціальна фізична підготовка, досить просто крокувати та милуватися навколишньою красою.

Ця доріжка в результаті виходить до морського берега, відкриваючи чудові краєвиди. Нею можна гуляти з домашніми вихованцями, за умови, що вони не доставлять проблем іншим відпочиваючим.

Порт Кап-Ферра – найкраще місце для любителів яхт

На сьогоднішній день досі не встановлено, коли було зведено цей морський порт. Із цього приводу існує думка, що він був закладений ще в епоху Римської імперії, а після кілька разів згоряв вщент і знову відбудовувався. Але сьогодні вже і немає натяків на простоту маленького села рибалок, що розкинулося тут у ті часи. Зараз це чудовий порт, який тішить око своєю природною красою і безліччю першокласних яхт.

Мальовнича набережна для вечірніх прогулянок

Для тих, хто віддає перевагу яскравим вогням, що висвітлюють у ночі все навколо, варто вирушити на прогулянку по комуні, коли стемніє. Місцева набережна славиться своєю красою і вражає великою кількістю фарб. Така прогулянка сподобається і тим, хто любить пройтися магазинами.

Пляжі Сен-Жан-Кап-Ферра

Безліч пляжів міста настільки прекрасні, що по праву вважаються справжньою визначною пам’яткою. Хоч Блакитне узбережжя і прославлене своїми мальовничими краєвидами, але пляжі комуни виділяються навіть тут. Природна краса зачаровує мандрівників у будь-який час дня та ночі. Тут можна зробити безліч чудових фото, які потім і не треба обробляти. Не дарма королі та вельможі минулих століть обирали саме цей куточок Франції, щоб будувати та дарувати особняки своїм фавориткам.

Chapelle-Saint-Hospice – Каплиця святого Оспісу

Ця скромна обитель існує тут уже понад тисячу років. Її збудували ще у XI столітті на місці, де колись стояла вежа святому Оспісу. Кажуть, що колись він проживав тут і займався самокатуванням, бажаючи вгамувати спрагу плотських пристрастей, відмовитися від усіх мирських благ і отримати шанс потрапити на небеса. Але на територію здійснили напад варварські племена. Вони зажадали віддати їм вежу та храмове місце, а послушників та ченців почали проганяти. Але святий Оспіс, сповнений спокою, і з місця не рушив, а коли один із нападників спробував атакувати його, то рука лиходія вмить відсохла. Злякавшись, загарбники відступили.

Через легенду місцеві вірять, що святий Оспіс зберігає комуну, тому така старовинна релігійна будівля і названа саме на честь неї.

На цьому ця розповідь про прекрасне місто-курорт Сен-Жан-Кап-Ферра не закінчено. У наступній статті буде розказано, коли краще відвідувати комуну, які чарівні страви варто тут спробувати, як розважитись, отримати дохід від оренди чи придбання нерухомості у цій чудовій частині Блакитного берега.

Михаил28.06.2022

Вибачте цей текст доступний тільки в “Російська”.

Михаил27.06.2022

М’який клімат, прекрасні передмістя по берегах Рони та Сони, зручне розташування біля злиття річок, тисячолітня історія та архітектура – все це робить Ліон особливо популярним серед туристів. Однак на думку гостей і жителів міста, основна його приваблива сила полягає в класичній, неповторній кухні, що дає підставу вважати місто столицею гастрономічного світу. Про те, як найкраще провести час у Ліоні, розповімо нижче.

Прогулянки історичними місцями

Унікальна частина Ліона – Старе місто, яке відоме своїми старовинними архітектурними будівлями. Неповторна стародавня архітектура як загальне надбання увійшла до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Якщо вам вдасться під час відпустки оселитися в цьому районі, то з’явиться чудова можливість ознайомитися з усіма визначними пам’ятками стародавніх будівель у центральній частині міста з її вузькими вуличками та давньоримськими спорудами. Таблички на будинках та палацах нагадують про те, що у цій частині міста жили королі, графи, герцоги та інші впливові персони свого часу.

Прогулянки вулицями Старого міста

Однією з головних визначних пам’яток міста є унікальні вузькі вулички трабулі (Traboule), які мають з’єднувати сусідні вулиці та будинки, що дозволяє швидко перетинати місто. Таких вуличок – а їх тут близько 500, немає ніде у світі. Прогулянки такими вуличками дуже популярні серед туристів, але будьте уважні і намагайтеся не заблукати.

Давньоримська культура міста

Захоплення фортеці Лугдун древніми римлянами понад два тисячоліття тому послужило початком бурхливого будівництва кам’яних палаців, будівель, доріг, мостів та розважальних споруд, які раніше будувалися без використання каменю і служили недовго.

Добре збереглися два амфітеатри неподалік Церкви Богоматері, що розташована на вершині пагорба Фурв’єр (Basilique Notre Dame de Fourviere). Шпилі білої будівлі базиліка добре видно з будь-якої частини міста.

Амфітеатр відомий і тим, що в ньому проходили не тільки церемонії присяги цезарю, а й страти у вигляді спалювання на багатті прихильників Христа.

Поруч із давньоримським амфітеатром розташований невеликий, також зведений римлянами, театр Одеон (Odeon), що складає з амфітеатром єдиний архітектурний ансамбль. Неподалік розташований музей історії, в якому можна детально ознайомитись з історією міста, починаючи з часів гало-римської цивілізації. У музеї виставлені рідкісні предмети давньоримської історії та культури.

Спробувати традиційних делікатесів

На думку гурманів, найкраща кухня світу – французька, а найкраща кухня у Франції знаходиться у Ліоні. Одним з найвідоміших шеф-кухарів Ліона вважають Поля Бокюза, його ім’ям названий критий ринок, де будь-якої пори року ви знайдете продукти, які вам припадуть до душі, понад 50 торговців запропонують вам свою якісну продукцію. Серед торговців можна зустріти відомих сільгоспвиробників, виноробів, сироварів та багатьох інших.

Для туристів відвідування ринку є продовженням знайомства з культурою Франції, тут ви можете придбати дивовижні сувеніри, які нагадуватимуть вам про подорож до Ліону.

Традиційна кухня Ліона

У місті працює понад 75 ресторанів з чудовим сервісом та різноманітною кухнею, серед яких 15 удостоєні престижних зірок Мішлен. Туристу завжди є можливість чудово повечеряти в одному з них, але особливою популярністю користуються традиційні ліонські таверни – бушони (boushon), в яких подають чудові страви, приготовані виключно за рецептами місцевих кухарів. Серед традиційних місцевих страв ви можете скуштувати:

rosette de Lyon – спеціально приготовлені ковбаски із свинини, в’ялені протягом 2-3 місяців;

salade lyonnaise – зелений салат із додаванням варених яєць, прожареного бекону з обсмаженими на оливковій олії хлібцями-крутонами;

gratin dauphinois – запечена в духовці з вершковим соусом картопля;

poulet Celestine – обсмажена курка з грибами, помідорами, часником та зеленню з додаванням винного чи коньячного соусу;

boudin aux pommes – ковбаски кров’яні з яблуками;

petit sale aux lentilles – тушкована свинина з сочевицею та багато інших делікатесів.

Більшість закладів готують і так звані сезонні страви з дичини, на яку дозволено полювання восени.

Зародження мистецтва кіно

Ліон вважають батьківщиною світового кіномистецтва. У цьому місті брати Люм’єр запатентували свій апарат і зняли свій перший фільм «Прибуття поїзда», показ якого в 1895 викликав паніку серед глядачів. Глядачам здавалося, що потяг вирветься з екрану в зал для глядачів і розчавить усіх.

Апарат братів Люм’єр, названий «Синематограф», був переносним і мав шалену популярність у глядачів. Вже через півтора роки брати стали мільйонерами і збудували в Ліоні першу у світі кінозалу.

Брати зняли не лише перші у світі документальні кіносюжети, ними знято й перший у світі ігровий фільм. В даний час у будинку, де проживали брати Люм’єр, функціонує музей кіно, який відвідують тисячі гостей та туристів міста. У місті працює також музей кінодекорацій, завітавши до якого ви відкриєте для себе цікаві загадки процесу зйомок сучасних блокбастерів.

Пагорб Croix-Rousse

У мальовничому районі між річками Роною та Соною розташований район Croix-Rousse на однойменному пагорбі. Район відомий тим, що приваблює туристів своїми величезними та красивими розписами на стінах будинків. Прогулявшись вдень мальовничими околицями, ознайомившись з унікальною архітектурою, увечері ви можете зустріти захід сонця на висоті понад 350 м, з цього місця відкривається дивовижний вид на місто.

Бар “Le temps des copains” (Час друзів)

Невеликий затишний бар оформлений у стилі 70-80 років минулого століття. На його стінах красуються портрети зірок диско, а в кутку знаходиться старовинний автомат, що діє до цього дня, в який треба опустити монету і натиснути на кнопку з обраним міньйоном, і автомат акуратно запускає платівку. Тут можна поспівати караоке, замовити місцевого вина та смачні фірмові крихітні канапе на один укус.

Загадки Opera de Lyon

Загальновизнаним культурним та музичним центром Франції вважають Ліон, а центром класичного мистецтва, культурного та музичного життя Ліона є Національна Опера. Будівля опери була збудована в 1831 р., а в 1986 р. вона була перебудована, але зі збереженням стін старої будівлі. Будинок опери є одним із найкрасивіших у місті, побувавши в якому, можна приєднатися як до культури сучасної Франції, так і до її античної історії.

Туристам та гостям Ліона чудово відома міфологія про дев’ять муз, але на фасаді будівлі Національної Опери вони виявлять лише вісім. Якої музи бракує – загадка, що постійно хвилює туристів.

Відпочити у французьких Альпах

Любителі гірськолижного спорту можуть потрапити з Ліону на всесвітньо відомі гірськолижні курорти у французьких Альпах: Гренобль, Куршевель, Шамбері та інші.

Якщо у вас є можливість відвідати невелике, дуже затишне та привітне містечко Ансі (Annecy) на кордоні зі Швейцарією, скористайтеся нею. Ви отримаєте надзвичайне задоволення від знайомства з горами та озером із найчистішою водою. Влаштуйте невеликий пікнічок на березі з видом на снігові вершини, і у вашій пам’яті надовго залишаться незабутні враження.

У зимові місяці з Ліону до французьких Альп щодня вирушають на автобусах і поїздах тисячі любителів активного відпочинку.

Михаил23.06.2022

Вибачте цей текст доступний тільки в “Російська”.

Михаил22.06.2022

Вибачте цей текст доступний тільки в “Російська”.

Михаил16.06.2022

1541315031-45437288_2102994193073445_4847753849265455104_o-e1541315041660-1280x854.jpg

Вибачте цей текст доступний тільки в “Російська”.

Newer Posts

Older Posts