Новости науки Франции

У сучасному суспільстві люди не замислюючись, користуються такими предметами, як електрична праска, велосипед, олівець, пірнають з аквалангом на морське дно, шиють одяг з різних видів тканини, звично додають у салати майонез… І навіть не здогадуються, що всі ці предмети та технології були відкриті та розроблені великими французькими винахідниками.

 

Ткацький верстат Жаккарда

На початку XIX століття ткач винахідник Жозеф Марі Жаккар покращив старий ткацький верстат ручного застосування. Він створив новітнє обладнання, що сприяє особливому виробленню тканин великим візерунком. Завдяки подібному незвичайному винаходу, на виставці у столиці Франції Парижі його помітили та запросили попрацювати до Консерваторії мистецтва та ремесла (нині Музей). Пізніше Жозеф Жаккар спорудив ще один унікальний верстат теж для створення чудових тканих візерунків, який почали масово використовувати на ткацьких фабриках.

 

Газовий двигун Ленуару

Мрії юного Жана Жозефа Етьєна Ленуара не судилося збутися. Батько хлопчика, бельгійський підприємець, помер дуже рано, Восьмирічний Етьєн змушений був вирушити пішки до Парижа і працювати простим офіціантом, замість того, щоб пізнавати науки та навчатися на інженера, як завжди мріяв. Постійними клієнтами паризького ресторанчика, в якому працював юнак, були інженери та механіки, які мають власні майстерні.

Ось так, підносячи напої та страви, юнак перейнявся дилемами майстрів, робітників. Вже тоді в його думках почала з’являтися грандіозна ідея розробки та втілення в життя такого апарату, як справжній двигун. Жан Етьєн подався в механіки, працюючи один і ремонтуючи, що доведеться – візки, кухонне приладдя та інші подібні предмети. Найперший досвід створення двигуна виявився вдалим і безшумним, вразивши і самого Жан Етьєна, і італійця Маріноні, який спонсорує винахідника-початківця. Зразок мав і вагомий мінус – він дуже скоро нагрівався. Через юридичні проблеми та сварки з Мариноні, розробку Ленуара опечатали. Подібна подія змусила винахідника замислитися над створенням особистої компанії. Незабаром було відкрито фірму з виробництва двигунів на газі “Ленуар і Ко”. Двигун Етьєна параметрами чотири кінські сили випускали у Франції такі компанії як «Готьє», «Маріноні» і «Лефевр», а також німецька компанія «Кун». До 60-го року XIX століття Жан Жозеф Етьєн Ленуар зміг запатентувати створений агрегат.

У цей же рік відбулося знайомство з німецьким інженером Отто, який пізніше, об’єднавшись з Лонгіна, відкрив компанію з випуску подібних двигунів. Винаходи Жана Жозефа Етьєна Ленуара захоплювали всіх на виставці в Парижі 1852 року.

 

Як дихати під водою

Навряд чи хтось не знає знаменитого дослідника Світового океану Жака Іва Кусто. А в середині XX століття він з Емілем Ганьяном створив унікальний пристрій, що допомагає дихати під водою – акваланг. Незабаром буквально через три роки почався масовий випуск аквалангів. Любов Кусто до підводного світу, його вивчення та осягнення глибини спонукало його зробити й інші першовідкриття, такі як маленький підводний човен та різноманітні камери, призначені для зйомки під водою.

 

Соус «останніх запасів»

Знаменитий майонез вигадали зовсім випадково, просто одному кухареві вкрай пощастило. У середині XVIII століття англійські війська брали в облогу містечко Маон на острові Менорка. У французьких солдатів, що розташувалися в порту Маона, почали закінчуватися їстівні запаси, залишалися лише яйця та оливкова олія. Щодня подавалися страви з яєць – омлет та яєчня. Офіцери обурювалися, вони не звикли до такої убогої трапези і тоді командир французької армії Рішельє зажадав створити з яєць та олії зовсім нову страву. Успішному кухареві спала на думку цікава ідея збити яйця та оливкову олію, приправивши все спеціями. Нова незвичайна страва припала до смаку, і такий соус назвали майонез на честь порту міста – маонський. Ім’я кухаря-щасливчика не збереглося в історії, а соус став відомим і затребуваним у всьому світі не лише через цікавий смак, а й свою поживність.

 

Гальванічне джерело енергії

Уродженець Італії Алессандро Вольт створив першу батарейку ще 1800 року. Пізніше, майже через 60 років її поліпшив французький вчений Гастон Плант, подарувавши людству акумуляторні батареї. Та й останнім удосконаленням винаходу стало створення сухої батареї французьким винахідником Жоржем Лекраншем.

 

Прилад для вимірювання атмосферного тиску

Перший ртутний барометр був розроблений учнем знаменитого Галілео Галілея Еванджеліста Торрічеллі. Пізніше французький винахідник Люсьєн Віді виявив світу анероїдний пристрій, що допомагає виміряти атмосферний тиск.

 

Дідусь велосипеда

Селерифер – така дивна назва має перший засіб пересування без кінської тяги, своєрідний двоколісний самокат на рамі та без керма, від якого пішли велосипеди. Автором пристрою став якийсь граф де Сіврак. Але в деяких джерелах йдеться , Що насправді сам граф та його винахід ніколи не існували – це міф, який вигадав журналіст Луї Бодрі, щоб прикрасити свою статтю про історію створення велосипеда. Однак французький винахідник П’єр Лалман, взявши за основу перші розробки подібних велосипедів німецьких та англійських колег, оснастив свою модель педалями та надав їй більш сучасного вигляду.

 

Шовк із бавовни

Віскозу, тканину, названу штучним шовком і одержувану з відпрацьованої бавовни, деревної стружки та тріски придумав Жорж Одемар, хімік зі Швейцарії, але покращив цей спосіб виготовлення ниток саме французький діяч, підприємець граф Іллер Берінго де Шардоне.

 

Заміняючи одне одного. Деталі для зброї

Знаменитий виробник зброї Оноре Блан вперше застосував взаємозамінні деталі до створених самотужки мушкетів, продемонструвавши їх публіці наприкінці XVIII століття. На жаль, розробку подібних мушкетів закрили державні діячі Франції, які зазнали фінансових збитків, на тлі того, що зібрати мушкет стало просто для будь-якого з підручних матеріалів, не виходячи з дому.

 

Перші олівці

Перші олівці були створені ще XVI столітті після знаходження викопного графіту англійськими діячами. До кінця XVIII століття Ніколя-Жак Конт, офіцер війська Наполеона, отримав патент створення олівців необхідної м’якості шляхом використання порошку з графіту, попередньо обпаленого і змішаного з глиною у необхідних частках.

Цей спосіб сильно відрізнявся від англійської, де графіт пилили на пласти, потім на стрижні, після поміщаючи дерев’яні тримачі, що витесали руками.

 

Вимірювання довжини

Використовувані сьогодні метри і сантиметри були введені у вимірювальну систему французами. Тільки спочатку поняття метр було не сто сантиметрів, а неймовірним числом, що характеризується довжинами хвиль, а пізніше відстанню проходження світла за певний час.

 

Небезпечна праска

Перша праска, що нагрівається електрикою, була розроблена французьким ученим, чиє ім’я не набуло популярності. Ймовірно, його винахід не набув популярності через небезпечний спосіб нагрівання – дугу між електродами з вугілля.