Михаил
Чарівне французьке містечко Ансі розкинулося на північному березі озера, на честь якого названо, і приблизно за 40 кілометрів від Женеви. Сам Ансі з усіх боків оточений горами, що робить його ще цікавішим і загадковішим.
Прихований від зайвих очей горами Пармелан, Торнет, Семноз та Вер’є Ансі не зміг сховатися від цікавих туристів та мандрівників. Місто гарне у весь час року та в будь-яку погоду.
Декілька слів про історію міста
Перші поселення на місці сучасного містечка з’явилися ще близько 4-х тисяч років тому. Водні простори озера стали при цьому вирішальним чинником. Чиста прісна вода, наявність риби в озері та звірів у лісах, а також водна перешкода від нападів та можливість порятунку від пожеж – були найважливішими перевагами цих місць.
Перша згадка про поселення Ансі з’явилася після середини IX століття 867 року, коли його правителем у спадок став Лотар, онук Карла Великого.
Взагалі спочатку місто започаткували римляни, як і багато інших міст, ще в середині I століття. Тоді він носив назву Буте, яке пізніше перетворилося на Ансі ле В’є. Але це була не остання зміна – у XI столітті містечко почало називатися Новий Ансі.
Прогрес розпочався у X-XV століттях. У ті часи місто було обрано як графську резиденцію сімейства Женевуа. Ансі був захищений фортецею замку Тью. По краях каналів, розташованих біля замкових стін, жили ремісники, які використовують у своїх майстернях воду.
У перші роки XV століття місто увійшло до складу Савойї. А вже у XVI столітті сталася важлива подія – Ансі став центром Єпархії Женеви, бо після Реформації сюди стеклися всі католики Женеви разом із єпископом.
Наприкінці XVIII століття Ансі разом із Савойєю увійшов до складу Франції, але оскільки місцевим герцогам було присвоєно Сардинську корону – Франція залишилася без Ансі. І вже в середині XIX століття місто разом із Савойєю перейшло остаточно під французьку юрисдикцію, а точніше у 1860 році. Тоді й почалося масштабне розростання Ансі.
З того часу в місті став прогресивно розвиватись туризм. Кількість жителів сильно збільшилася – необхідно було обслуговувати безліч туристів та мандрівників, які відвідували місто.
У 2018 році Ансі представив свою кандидатуру на Зимових Олімпійських іграх, але, на жаль, поступився Південній Кореї. Місту чомусь зовсім не щастить зі спортивними змаганнями: у 2011-2012 роках Чемпіонат Світу з біатлону мав пройти в Ансі, але тієї зими було дуже тепло, і сніг, який встиг випасти, миттєво розтанув. Тоді Чемпіонат Світу було перенесено до Австрії у місто Хохфільцен.
Краса Ансі
Найкрасивіший вид на місто відкривається з пагорба, на якому стоїть замок. Тут розташовані вузенькі вулиці, проходики та будиночки з чудовими арками, а між ними та під ними тягнуться рукави каналу Тью, що переносить води з Озера Ансі у чудову річку Ф’єр.
Будиночки, обгороджені химерними поручнями, що знаходяться біля краю каналу, прикрашають численні квіти: запашна герань, яскраві петунії, які здаються не справжніми, а намальованими кольоровими фарбами. Найчастіше, перші поверхи будинків займають кафе, ресторани і магазинчики з сувенірами.
Якщо на південному узбережжі каналу звернути від вулиці Іль на вузеньку вуличку Рамп-дю-Шато, то можна пройти до замку, який колись був резиденцією графів Женевських та герцогів Немурських, які були молодшою гілкою Савойського будинку.
Замок незмінно простояв тут із XI століття цілих п’ять сотень років, доки у XVI столітті герцог Немурський не вирішив розширити грубий та невтончений замок. За його наказом було зведено житлові споруди, в яких зараз представлені колекції Замкового Музею: знахідки археологів, творчі та традиційні шедеври савоярів, дерев’яні дрібнички та невеликий акваріум. Також є експозиція присвячена географії чудових Альп.
Для того щоб повноцінно насолодитися красою міста, варто спуститися сходами від замку – види там просто приголомшливі. До речі, в містечку є і спеціальний обладнаний оглядовий майданчик «Дах Ансі». Звідси відкривається чудовий краєвид на місто та яскраві дахи будинків.
Уздовж замку проходить головна вулиця району Старе Місто – Сен-Клер. Тут збудовані будинки та магазинчики, які вінчають різноманітні арки.
Собор Святого Петра
У місті можна відвідати собор Святого Петра, який знаходиться під юрисдикцією Женевського єпископату. Над церквою височить каплиця Кордерів, побудована П’єром Ламбером – він був священиком, що присягнув звести каплицю, і свою клятву він дотримав приблизно в 1535-1538 роках. Після Реформи в Женеві, коли вона перейшла в протестантське відгалуження християнства та вигнала католиків, собор Святого Петра став притулком женевського єпископа.
На початку ХІХ століття до 1822 року церкву вважали місцем тимчасового перебування католицької єпархії. Очевидно, вони все ще сподівалися повернутися до Женеви. Але дива не відбулося, і 1822 року церква відійшла до єпархії Ансі.
Собор збудований у готичному стилі, але має елементи епохи Відродження. Сама будівля поділена на три рівні вертикальними пілястрами. Середню частину вінчає трикутний фронтон та круглий вітраж у формі троянди. Внутрішні оздоблення церкви мають готичний стиль, а приблизно 1775 року знаменитий архітектор Туріна Джованні П’яченца створив композицію, що прикрасила хор.
Палац Іль
Відразу за Кафедральним собором, неподалік каналу стоїть чудовий Палац Іль. Ця фортеця була побудована ще в XII столітті і встигла побувати і палацом, і монетним двором, і судом, і навіть в’язницею. На сьогоднішній день у Палаці Іль знаходиться Історичний музей Ансі, де можна вільно відвідати тюремні камери.
Багато будинків, збудованих навколо палацу, йдуть під воду, оскільки були закладені задовго до появи набережних каналу.
Далі варто прогулятися до моста, що на вулиці Республіки. З нього можна насолодитися чудовими краєвидами на канал Тью, розглянути греблю старої мануфактури, що займалася з початку XIX століття і до середини XX століття виготовленням бавовняної тканини. Ця гребля і зараз регулює рівень води.
Церква Сен-Моріс
У центрі міста стоїть церква Сен-Моріс, закладена ще 1422 року. Вона по праву є однією з найстаріших будівель Ансі та найдавнішою релігійною будовою міста. Засновником храму був домініканський кардинал Жан де Броні, уродженець Ансі. Він хотів допомогти місту, що постраждав від пожежі та профінансував будівництво церкви, але помер до завершення будівництва. Продовжити справу кардинала взявся Жан Маньєн, і з його подачі та фінансування було збудовано неф, а після знатні родини та компанії прибудували межі, представивши нам церкву такою, якою вона є зараз.
Особняк Фавр
Якщо прогулятися вниз вулицею Сен-Клер, то можна вийти до особняка єпископа Сальського, який у 1606 заснував літературно-інтелектуальну Флоримонтанську Академію. Сам особняк носить ім’я власника Фавр, а до того Антуан Фавр був не тільки єпископом, але і відмінним юристом.
Дім Жан-Жака Руссо
В Ансі зберігся і будинок знаменитого швейцара, якого більшість людей вважають французом – Жан-Жака Руссо. У своїй «Сповіді», написаній у XVIII столітті великий мислитель неодноразово згадує місто Ансі і те, як він зустрів тут свою кохану і покровительку мадам де Варанс.
У самому низу торгової вулиці стоять старі міські ворота. Вони дивовижні тим, що з кожної сторони виглядають по-різному. Ворота стиснуті прилеглими будиночками, оскільки вузькі вулички міста, що тягнеться вздовж річки, не дозволяють розгулятися завширшки.
Мерія та міський парк
Яскрава будівля мерії міста виглядає переконливо, і до неї прилягає чудовий тінистий сад. Крім парку у мерії можна помилуватися надзвичайно величезною квіткою лотоса, яка може відкривати та закривати свої насичено-рожеві пелюстки.
Як і у всій Європі в Ансі теж є будиночки для комах, але саме тут можна подивитись на незвичайну мініатюрну будівлю, справжній престижний особняк для комашок.
Водна прогулянка
Любителі води можуть сміливо вирушати до озера і покататися корабликом. Міні-подорож займає більше години, але вона того варта! Мальовничі береги та неймовірні краси міста чудово видно з водної гладі.
Придбати квиток на кораблик можна на будь-якій стороні пристані прямо в спеціальних милих будиночках-касах.
Прогулянка на колесах
А якщо ви втомилися від піших прогулянок, то можна сісти на спеціальний туристичний автобус та проїхати містом, оглядаючи його пам’ятки. Можна і велосипед взяти на прокат і кататися Ансі ні від кого не залежить.
Майже з будь-якого місця в місті можна насолоджуватися краєвидами на прекрасні гори, їх видно звідусіль, але найкраще з галявини за міським парком.
Святий Франциск
Біля входу в район Старого міста можна помилуватися пам’ятником, присвяченим покровителю Ансі – Святому Франциску Сальському. У XVI столітті він був єпископом Женеви, з-під пера якого вийшло безліч книг, що розповідають про світ і про те, як у ньому все влаштовано. У християнстві Святий Франциск вважається покровителем письменників та журналістів.
І в Ансі не обходиться без живих скульптур, які часом бувають дуже цікавими та привабливими.
Місто дуже живе, люди тут не бояться ні дощів, ні пекучого сонця. Вони працюють, відпочивають, влаштовують демонстрації. Завжди привітні до туристів та гостей міста.