Архивы Бургундия | SLON

Бургундія – наймальовничіший регіон, який відомий у всьому світі завдяки розвиненому равликовому господарству та виноробству. Однак ці особливості далеко не все, що несе в собі ця неймовірна місцевість, яку варто обов’язково відвідати під час подорожі Францією. Одними з найбільш незабутніх і гідних включення в туристичні маршрути міст Бургундії є Отен і Шалон-сюр-Сон, який отримав свою назву від річки Сон, на берегах якої і був закладений багато століть тому.

 

Шалон-сюр-Сон

 

Якась схожість села під назвою Кабіллонум була на цьому місці ще за часів, коли територію сучасної Франції населяли галли. У VI столітті цих землях почалося будівництво столиці бургундської держави, очолюваної правителем Гунтрамом. У Середньовіччі Шалон-сюр-Сон зберіг статус головного міста, але вже іншої держави – Графства Шалонського.

За свого правління імператор Бонапарт нагородив Шалон особливою нагородою – Орденом за опір ворожим народам у період повернення Наполеона до влади.

Саме місто сьогодні вже не можна назвати селищем, адже населення перевищує 50 тисяч осіб. Тут розвинена промисловість, у тому числі металургійна та машинобудівна промисловості, є місцева фабрика з виробництва цукрового піску. Також місто привабливе для туристів, у чому йому допомагає його місцезнаходження на маршруті з Парижа до Ліону.

У місті обладнано численні паркування, проте через поток туристів на них практично немає вільних місць.

 

Центральна частина міста

Прямо в центрі знаходиться пам’ятник знаменитому астроному Беньяміну Баллі, адже його малою батьківщиною якраз і є Шалон-сюр-Сон. На честь цього французького вченого за внесок у світовий розвиток астрономії був навіть названий один з астероїдів.

Неподалік пам’ятника розташовуються численні продуктові магазини. Обходячи центр міста, не можна не звернути увагу на високу стелу, що увічнила пам’ять про всіх героїчно загиблих при виконанні військового обов’язку перед державою.

Якщо пройтися ще трохи, можна побачити Палац Юстиції, схожий за стилем будівництва з радянськими Палацами культури. Перед входом розташовується статуя “Свобода”, поряд з якою красується пам’ятник Посейдону. Обидві скульптури не викликають бурхливих емоцій, тому що вигляд у них більш ніж недоглянутий. Вони просто стоять на своїх місцях, можна сказати за звичкою, але навряд це можна назвати пам’ятками.

Але варто пройти ще пару сотень метрів і почуття розчарованості зникає, побачивши будинки із зображеннями, що імітують фотознімки. Саме в Шалон-сюр-Сон винахідник Жозеф-Нісефор Ньєпс придумав таке дивовижне диво, як фотографія. Широко відома версія про Луї Дагера лише міф, адже він лише покращив початкову ідею і реалізував механізм, але не вигадав його. Тому саме в цьому місті є Музей фотографії, де зберігається перший пристрій для фотографування, хоча за сьогоднішніми мірками в ньому важко побачити фотоапарат, тут же можна розглянути перші знімки, зроблені за його допомогою.

Самого Нісефора увічнили та розмістили у вигляді пам’ятника на прогулянковій набережній Сони навпроти Центру, що надає корисну інформацію туристам про місцеві визначні пам’ятки. Тому не побачити винахідника під час відвідин неможливо. Стан пам’ятника щодо інших скульптур дуже стерпний.

 

Прогулянки по місту

Прогулюючись вуличками, можна побачити цікаві будівлі, оформлені одночасно і стримано, і помпезно. До подібних будівель можна віднести, наприклад, ляльковий театр з вигравіруваною на кам’яному фасаді назвою та балконом. Хоча зовнішній вигляд його досить пошарпаний, мабуть, що чекає реконструкції, але фантазія може створити дива, адже цікаво уявляти, яким цей будинок був відразу після будівництва. Далі, слідуючи второваним маршрутом, можна вийти на чудову площу Собору Сент-Вінсент. У центрі площі розташовується фонтан у формі незвичайної кулі зі сходами, аналог якої знаходиться в Бург-ан-Бресі, але на відміну від своєї копії це діючий фонтан. По периметру площі розташувалися кольорові фахверкові будинки, які ще з часів Середньовіччя збереглися, налюбуватися на них практично неможливо. Повсюди величезна кількість кафе, пекарень зі свіжою випічкою, тому аромати на площі більш ніж дивовижні. На площі головним центром загальної уваги є Собор Сент-Вінсент, на будівництво якого пішло 100 років. Неймовірний зовнішній вигляд Собору не змінювався з XII ст.

Будова виконана у класичному для католицьких релігійних будівель стилі. Вражають добре збережені численні колони, мозаїка з дрібних деталей, вітражні вікна, фрески, високі куполи, скульптури і вирізані з каменів елементи і зображення – все пронизано і дихає старовиною.

Перебуваючи в цьому місці, просто неможливо не замислитися над вічним.

Після Середньовіччя історичного району міста найкращим варіантом буде перейти в ту частину Шалон-сюр-Сор, де все пройнято епохою Відродження. Чергова площа стане відкриттям для туриста, який знаходиться в пошуку чогось неординарного і цікавого: ліхтарі, схожі на опори ліній електропередач, різнокольорові велосипеди, що прикрашають стовпи цих ліхтарів – повз все це неможливо пройти, так само як і трохи похмуру, але неймовірно автентичну церкву Святого Петра. У будівництві переважають сірі, коричневі та чорні відтінки, тому і виникає трохи похмурий настрій. Примітно, що всередині все досить ясно і класично просто. Увійти до собору можна лише через бічний вхід.

Там же, прямо на площі, знаходиться музей, який став місцем, де злилися історія та краєзнавство. Адміністративна будівля, в якій функціонує виконавчий апарат міста, називається, як не дивно для необізнаної людини, Готель де Вілль.

При простому променаді приїжджі туристи, які не знають секретів містечка, ризикують бути обмиті водою з фонтанів, що раптово б’ють з-під землі на бруківці.

Загалом і в цілому Шалон-сюр-Сон залишає приємні враження, що досить незвичайно для міста з промисловим ухилом. Тут є навіть пам’ятник загиблим у війнах XX століття.

Набережна поки що не викликає інтересу, адже її реконструюють, але в найближчому майбутньому приємно було б прогулятися оновленою вулицею вздовж берегів Сони. Хотілося б порадити туристам, які відвідують центр міста, не звертати уваги на намальовані на асфальті покажчики, тому що тут завдано відразу кілька туристичних маршрутів, при цьому знаки нічим не відрізняються один від одного.

 

Старовинний Отен

Неподалік Шалон-сюр-Сон розташовується найстародавніше місто на всій території Франції – Отен. Перед в’їздом у містечко видніється театр часів Римської Імперії, який чудово зберігся і використовується досі у вигляді стадіону для різноманітних заходів. Навряд чи хлопчаки, що грають у футбол, чітко усвідомлюють, що на цьому місці ще кілька тисяч років тому показували вистави, можливо, тут навіть проходили гладіаторські бої або щось подібне. Поруч із театром розташований древній цвинтар із похованнями, серед яких височить незвичайна піраміда заввишки 27 метрів, її призначення досі не розгадано.

Спочатку близько тисячі років до Різдва Христового тут було якесь поселення, яке існувало до того моменту, поки в 1-му столітті до нашої ери не було закладено містечко Августодун, назване на честь імператора Августа, який ініціював його будівництво. Новий Августодун став столицею едуїв та Лугдунської Галлії. Міські будівлі оточувала шестикілометрова стіна в якій було дві брами та понад 200 веж.

Римляни активно намагалися вдосконалювати місто та його інфраструктуру, тут було навіть засновано школу риторики.

Через 2 століття після заснування, у I столітті нашої ери, Августодун став епіцентром бунту галлів на чолі з Юлієм Сакровиром. Через двісті років місто зруйнували, але у IV столітті його відновив імператор Костянтин Великий.

Як тільки реконструкція міста підійшла до завершення і все більш-менш відновлено, піднялося чергове повстання вже проти Костянтина. Внаслідок чого Магн Магненцій, який очолював бунтівників, пожертвував місто військовим як подяку за підтримку. Місто було розграбовано начисто. V століття ознаменувалося переходом міста під владу бургундів шляхом захоплення. Вони дали йому нову назву – Отен. Саме завоювання не викликало особливих праць, адже Римська Імперія на той час вже занепадала і не могла чинити належного опору. У наступному столітті місто перейшло під управління франків, які завоювали Отен під проводом Хільдеберта та Хлотаря Перших. Таким чином, район Бургундії увійшов до складу французької держави. У VIII столітті місто знову було захоплене, тепер уже арабами, які просто пограбували його. Однак завдяки виграній французами битві при Пуатьє, в якій війська з боку Франкської держави очолював правитель Карл Мартель, область, а, відповідно, і Отен були віддані союзникам. Мартель був великою особистістю, його вважали рятівником Європи від ісламу. За його заслуги, незважаючи на відсутність королівського походження, він згодом був похований в усипальниці королів у Сен-Дені.

А місто було віддано графству під керівництвом Теодоріха Першого. Графство незабаром розвинулося і розквітло настільки, що набуло статусу герцогства, столицею якого на деякий час став Отен.

Однак на цьому місто так і не знайшло до кінця остаточного підпорядкування певній державі, адже в період Столітньої війни XIV століття його руйнують англійські війська. І лише XV столітті Отен переходить остаточно під юрисдикцію Франції у складі провінції Бургундії.

 

Цікаві факти про Отен

• У Отені проходив навчання імператор Наполеон Бонапарт;
• У VII столітті в місті проживав і проповідував у соборі, несучи в маси релігію, Святий Леодегарій, який піддавався катуванням, але продовжував свою справу, просвітлюючи провідні маси;
• У Франко-Прусській війні Отен охороняли війська Вогезької армії, керівник якої був активним прихильником Франції.

На одній із площ міста можна відвідати місцевий театр, помилуватися ратушею, яка виглядає суворо, але досить помпезно, також тут, як і в Шалон-сюр-Сон, є пам’ятник, який увічнює загиблих у двох Світових війнах минулого століття дітей і дорослих. Виглядає він досить незвичайно – дворівневий, з ангелом нагорі та жінкою та дитиною на нижньому ярусі.

Неподалік знаходиться альтанка, поставлена тут ще Віктором Гюго. Не обійтися на центральній площі і без релігійної будівлі – церква Нотр Дам, від якої до музею Ролен ведуть кілька вузеньких, але дуже автентичних вуличок.

Вони виходять до воріт часів Римської імперії, які відновлювалися та перебудовувалися три рази з моменту початкової споруди.

Музей Ролен знаходиться у старому замку, збудованому за часів епохи Відродження. Забудовником особняка був Ніколя Ролен, який є канцлером короля Філіпа Доброго. У музеї виставлено безліч скульптур та робіт, починаючи з творів галльських та римських майстрів та закінчуючи сучасними експонатами. Багатьох здивує відверто сексуальна Єва – робота рук скульптора Жільбера, вона привертає увагу туристів з першого погляду. Також тут виставлено картину «Різдво» Метра де Мулена.

 

Собор Сен-Лазар

Однією із перлин міста є кафедральний Собор Сен-Лазар, закладений у XII столітті. Проте будинок у його сучасному вигляді з’явився далеко не відразу, а елементи додавалися поступово. Першим доповненням будівлі стала вежа в готичному стилі, пізніше додався шпиль, а будинок розширився в обидва боки завдяки додатковим межам. Остаточний вигляд Собор набув у ХІХ столітті, коли по обидва боки були прибудовані вежі-близнюки. Виглядає будівля досить грандіозно, але чарівно-похмуро, як і всі будівлі, виконані в готичному стилі.

На фасаді Собору видніються численні шедеври, зроблені Жильбером, наприклад сцена Страшного Суду. Вирізане в камені творіння підписано самим майстром – це зроблено Жильбером. Жахливим фактом є прецедент ігнорування цінності роботи місцевим духовенством XVIII століття, яке просто заштукатурило творіння великого художника. Тепер подібне діяння важко навіть уявити! Хоча, з іншого боку, саме подібна дурість врятувала тимпан у період Революції, адже бунтівники таки збили голову Ісуса, не зазіхнувши на інші творіння через його замаскованість. На даний момент Собор реставрується та вхід туди тимчасово обмежений. Усередині знаходяться також численні роботи Жильбера, у тому числі знамениті рельєфи «Втеча до Єгипту» та «Поклоніння Волхвів». Однак зовні можна насолодитися рукою генія, оглянувши пілястри, колони, скульптури. Пам’ятник скульптору, виконаний в оригінальній манері, розташований на одному з оглядових майданчиків внутрішнього дворика.

Собор збудований на честь Святого Лазаря з Віфанії. Він закінчив своє життя в Отені, проте був похований у Ларнаку. Зараз його мощі знаходяться саме в цьому Кафедралі в Отені, який і планувався під їхнє розміщення, оскільки попереднє місце їхнього розташування вже не справлялося з напливом численних паломників і бажаючих звернутися і прикластися до святині. На фасаді видніються годинники, які, як було заведено в старі часи, були зроблені з однією стрілкою, що вказує лише на годину, а хвилини і тим більше секунди не мали значення.

На площі, де розташовується Собор, поставлено також колодязь у вигляді колони, що є справжнім витвором мистецтва.

Одним словом, обидва міста варті того, щоб їх відвідати, адже вони викличуть інтерес не тільки у мандрівників, які люблять поринути в історію, а й у туристів, які віддають перевагу сучасності.