Михаил27.04.2022
Розмова піде про південно-східну частину узбережжя Середземного моря, що простяглася від міста Тулона аж до італійського кордону. Інша назва Блакитного берега – Французька Рів’єра. Назва «Блакитний берег» була придумана письменником Стефаном Льежаром, після видання його роману «Блакитний берег».
Тільки уявіть, які асоціації викликають такі куточки світу, як Сен-Тропе, Канни, Ніцца, Антіб, Сен-Поль-де-Ванс… Лише одні ці назви одразу залишають у голові відчуття чогось далекого, недосяжного.
У певний відрізок часу на очі почнуть траплятися всілякі захоплені відгуки тих, кому пощастило опинитися в тих прекрасних місцях: їхнє захоплення з приводу яскравих фарб морів, нескінченності кількості незабутніх містечок, райського клімату.
Рецензії на подорожі туристів у подібні місця ніби звуть, запрошують, манять опинитися там і самостійно все побачити. Але коли мрії трохи розсіюються, приходить усвідомлення, що все це, як і раніше, є чимось нездійсненним.
Мрії про подорож
І ось, уявіть, у пари хлопців з’являється неприборкане бажання відвідати Блакитний берег Франції. Трохи подумавши над таким несподіваним рішенням, вони почали готуватись до того, щоб вирушити назустріч своїй мрії. Поїздку запланували на жовтень, вирішивши, що відсутність великого потоку туристів їм буде забезпечено (сезон у цю пору закривається), в цей час не так пече сонце, але при цьому дуже тепло і затишно.
У найкоротші терміни було придбано квитки, вирішено питання з готелем. Враховуючи те, що друзі подбали про це заздалегідь, підсумкова ціна вийшла цілком адекватна.
Далі почалися барвисті мрії та планування бажаної поїздки. Вони ніяк не могли повірити, що нарешті здійсниться їхня довгоочікувана мрія. Здавалося, Лазурний берег так далеко, що виглядає туманним і недосяжним! І поки їхні думки переповнювали передчуття мандрівок, непомітно підкрався час самої подорожі.
Здійснилося!
Політ здійснювався з пересадкою через Стамбул літаком авіакомпанії Turkish Airlines. Між самими рейсами стикування зайняло близько двох годин, що дуже добре. Можна уявити, який стрес викличе менш тривала пересадка з літака на літак. Доведеться побігати, враховуючи гігантські розміри нового аеропорту Istanbul Havalimani, з його незліченними спусками та підйомами, найдовшими траволаторами, величезною кількістю різноманітних входів та виходів. До того ж після приземлення літака ще близько двадцяти хвилин піде на очікування виходу з нього, що теж може непогано так змусити понервуватись, якщо часу в запасі залишається зовсім небагато.
У самому аеропорті все зроблено дуже сучасно та комфортно: тут є кафе, зони очікування, десятки (а то й сотні) ескалаторів та ліфтів. І все це при його величезних розмірах створює відчуття, що це ціле місто, а не приміщення аеропорту. Враження залишаються дуже сильними, і довгий час не відпускають!
Через якусь пару-трійку годин наших друзів чекала прекрасна Ніцца. Ось і настав час здійсниться всім їхнім мріям та бажанням!
Зустріч із Ніццею
Навіть при одному наближенні до Ніцци, з ілюмінатора відкриваються чудові пейзажі, і це лише початок! Душа йде в п’яти під час посадки літака на злітну смугу, що йде в море. Відчуття, ніби літак сідає прямо на воду. Таким широким жестом з першої хвилини Ніцца вітає своїх гостей.
Хто ж відмовиться прогулятися вуличками своєї мрії з перших секунд перебування? У такому разі тут все дуже доступно влаштовано – аеропорт Ніцци знаходиться всередині міста, що дозволяє без проблем дістатися до готелю на своїх двох. Також, можна дістатися готелю громадським транспортом, який тут дуже комфортний, зручний і зовсім недорогий.
Ніцца виявилася виключно такою, якою поставала в тих «недосяжних», туманних мріях. Для любителів старовини, тут відкривається найширший вибір музеїв, будівель і вуличок, які ввібрали в себе пам’ять кількох століть. А вечорами можна прогулятися вздовж набережної і помилуватися безмежністю і красою хвиль, що переливаються у світлі ліхтарів.
Можливо, що у багатьох людей, при слові Ніцца, виникають якісь паралелі з багатством, розкішшю. Є образи людей з дуже великим достатком, багатіїв, що вальяжно розгулюються по звивистим, кучерявим вулицям. Але що ж дійсно є Ніцца? Щиро кажучи, це чистої води поєднання престижу, респектабельності та доступності!
Завдяки цілому спектру різноманітних варіацій розваг, на будь-який смак, колір і гаманець, кожен турист зможе відчути тут комфорт, що обволікає з ніг до голови. Бюджетніша подорож до Ніцци не означає будь-якого дискомфорту та незручності. Це дуже доступне для відвідування місто, і місце тут знайдеться кожному туристу.
Почати знайомство з Лазурним берегом найкраще з Ніцци. Звідси починаються автобусні маршрути до інших міст Блакитного берега. Є залізничний вокзал та аеропорт. Це по праву робить Ніццу неофіційною столицею Блакитного берега, якою вона і вважається.
На додаток до всього вищевикладеного, Ніцца зберігає в собі тисячі цікавих і незвичайних дрібниць, здатних по-справжньому справити враження на своїх гостей. І це ще одна з причин провести тут як мінімум кілька днів!
Отже, найкращим стартом для вивчення та дослідження Ніцци стане відправна точка – Англійська набережна. Добре, до неї рукою подати від більшості готелів та готелів. Вона ж і є першим і найвідомішим тут місцем.
По цій набережній ходили і насолоджувалися чудовими краєвидами сотні та тисячі знаменитих персон. Такий факт не може не викликати в людини всередині почуття певної причетності до вищого світу. Предмети, до яких торкалися відомі особистості, і містечка, де вони гуляли… І ось з’явилася можливість стати частиною всього цього, відчути це на собі. Оздоблення, широта, чистота і зелень набережної по-справжньому тішить око.
З одного боку набережної плескається море, дивовижного, блакитного кольору, з іншого – виростає безліч особняків з краєвидами на морські простори. А чого варті лише фасади цих будинків, ліпнина, найцікавішого вигляду балкони.
Такий широкий вибір неймовірних пейзажів може не на жарт закрутити голову, і замислитись, куди ж дивитися? З кожного боку стільки всього незвичайного і хвилюючого.
Англійська набережна є притулком знаменитого готелю Негреско, що на слуху у кожного, хто колись чув щось про Ніцу. Готель є цілим палацом з великим рожевим куполом. Негреско є ще одним із «козирів» Ніцци.
Ніхто не зміг би відмовитися пожити в цьому розкішному готелі хоча б пару днів, якби з’явилася в нього така можливість. Це справді справжній еталон респектабельності та розкоші, гарного життя. Звичайно ж, ціни тут набагато вищі, і навряд чи підійдуть для пересічних туристів, які здійснюють бюджетну подорож до Ніцци. Але про них тут не забули!
Для кожного бажаючого є чудова нагода увійти всередину Негреско та захопитися його грандіозністю. Самі номери відвідати, звичайно, неможна, але насолодитись загальною екскурсією всередині готелю ніхто не забороняє! Якоїсь миті з’являється відчуття, ніби перебуваєш не в готелі, а в музеї. Чудові краєвиди!
Але немає жодної необхідності шкодувати про те, що пожити тут – дороге задоволення, адже в Ніцці існує безліч різноманітних готелів, які багато в чому не поступаються за своєю красою, і за дуже доступними, бюджетними цінами.
Справжній дух Ніцци можна відчути, насолоджуючись прогулянкою Старим містом. Тут усе просякнуте історією: невеликі, вузькі вулиці, різноманітність затишних кафе, відомий квітковий базар, що вражає своєю яскравою палітрою кольорів. Навколо стоять ошатно розфарбовані будиночки, що рясніють віконницями, просочені тим самим духом століть. Тут найкраще підходять саме піші прогулянки, щоб була можливість детально оглянути та вивчити усю різноманітність та незвичайність старовинного містечка.
Що ж до пам’яток Ніцци, то й тижня може бути мало, щоб усе відвідати та оглянути. Але серед них є й ті, які, опинившись у Ніцці, треба побачити обов’язково. Одна з таких – Свято-Миколаївський собор. Історія його дуже переплітається з Росією. Одним із найцікавіших фактів є те, що земля бульвару Цесаревича (те місце, де і розташувався собор), належить Росії. Є ще одне прекрасне місце для відвідування – пагорб Шато. Це морський порт, де пришвартовано багато кораблів. З самої верхівки пагорба можна побачити площу Гарібальді (символ міста Ніцца) та площу Матісса (місцева пам’ятка).
Іншим цікавим фактом може бути і те, що без якихось особливих зусиль, мандруючи незвіданими вуличками, дуже просто знайти різні цікаві пам’ятки. Це дозволить цікавому туристові дуже зріднитися з місцевістю, і відчути її настільки, наскільки це можливо.
Місто Лазурного берега – Антіб
Опинившись одного разу в Ніцці, потрібно постаратися знайти можливість, щоб відвідати інші міста Лазурного берега. Визначні пам’ятки, що знаходяться в них, анітрохи не поступаються самій Ніцці. А самі прогулянки Лазурним берегом ще більше доповнять цілісність відчуттів від подорожі.
Одне з переліку таких міст – Антіб. Віддалено від Ніцци приблизно на 20 кілометрів, а дістатися до нього можна дуже просто, автобусом! Автобуси з номерами 200, 400 і 500 починають свій шлях від Parc Phoenix (назва зупинки біля аеропорту). До неї ж доїхати без жодних зусиль можна на трамваї – маршрут «Т1».
Доїхавши до Pont Colonial (найменування зупинки), потрібно вийти і пройтися вперед, і трохи згодом згорнути ліворуч. І ось перед вами – старовинне місто!
Безперечно, він викликає якесь особливе, незрозуміле відчуття. У повітрі стоїть дух Середньовіччя. Споруди та квартали до наших часів чудово збереглися. Старе місто Антіб дуже часто заповнене туристами, але не представляє якоїсь труднощі знайти усамітнення серед будиночків, які ввібрали в себе історію.
До речі, на сьогоднішній день в більшості цих будинків живе безліч людей своїм звичайнісіньким життям, жителі Антіба. Оформлення їх житла вражає: різного виду двері, сходи, декор із рослин. Ці будинки здаються переплетеними між собою провулками, глухими кутами, вузькими вуличками. Все це безперечно захоплює.
На території Антіба розташовується ще одна неймовірна споруда, що однозначно заслуговує на увагу. Це замок Грімальді, XIV століття споруди. Збоку – серйозна, груба, гротескна будівля, що своєю атмосферою навіває якусь темряву і великоваговість.
Цікаве посилання, пов’язане з ним, полягає в тому, що в місті Антібі в 1946-му році жив Пікассо. І саме у замку Гримальді він працював над написанням деяких своїх картин. Після свого від’їзду він подарував місту понад двадцять картин і близько чотирьох десятків малюнків, створених у цьому місті.
Сьогодні у замку Грімальді розташований музей Пікассо, а також галерея його картин. Вхід до музею платний, але ціна квитка доступна будь-якому туристу. В цьому музеї музей також знаходяться картини та велика кількість скульптур інших майстрів.
Перебуваючи поряд з музеєм, неможливо відмовити собі в відвідуванні тераси з безліччю скульптур, а приємним бонусом знову стане морський вид блакитного забарвлення, що зачаровує. Таким краєвидом неможливо намилуватися.
Пабло Пікассо казав, що, тільки перебуваючи на території Антіба, усвідомлюєш справжню радість життя. І кому як не допитливим туристам це не знати, адже щогодини стикаючись віч-на-віч з такою красою, настрій піднімається на його пік. Кожен куточок цього славетного міста буквально пересичений життям та свободою. Навколо свіжість. Вулиці потопають у кольоровій гамі. Все це разом не може не викликати захоплений настрій.
В Антібі можна зникнути з головою на довгі, довгі дні. Місто начебто не хоче відпускати свого гостя, нескінченно його дивуючи і щоразу розкриваючи все нові й нові пам’ятки.
Поїздка до Канн
Наступна зупинка – Канни, що по праву вважається столицею культури та кіно. Своєю грандіозністю місто легко може зрівнятися з самою Ніццею. А в деяких туристів може навіть виникнути відчуття того, що Канни, за такого розкладу, займають навіть лідируючу позицію.
Для багатьох людей не секрет, що тут проводиться найвідоміший на весь світ фестиваль кіно. Вже цілих 76 років поспіль, починаючи з 1946 року, щовесни сюди з’їжджаються зірки кіноіндустрії. Звичайно, це одна з найбільш глобальних подій такого рівня в Каннах.
Багато хто неодноразово дивився трансляції з Каннського фестивалю, стежив за цією подією. Особливий інтерес він викликає у кіноманів, але можливість побачити все на власні очі та побувати поруч із цим палацом викличе багаторазове збільшення цих почуттів та відчуттів.
Звичайно, необов’язково поїздка відбудеться на той час, коли проводиться фестиваль. Тут не буде червоної килимової доріжки, але й без неї вигляд палацу викличе неповторні почуття дотику з чимось дуже масштабним.
Поруч із палацом знаходиться Зоряна алея, де відбитки своєї долоні залишила величезна кількість кінозірок. Доторкнутися до них можуть усі охочі!
Канни також включають старий порт, де знайшли усамітнення різні судна. Серед них можна ще спробувати знайти такі, які залишилися з часів, коли Канни були простим рибальським селом.
На самій вершині пагорба розташувалося Старе місто. Сюди акуратно крадуться дороги від центру, і досягають старого замку, а також автентичної вежі з годинником. І знову ви занурюєтеся в історію!
Монако – місто мільйонерів
Якщо ж з’явилося бажання поглянути на багатство та достаток, престиж та розкіш, то не стане проблемою дістатися з Ніцци до Монако. Туди йде автобус під номером 100. І хто б міг подумати, що цей маршрут за ціною квитка у кілька євро приведе до країни багатіїв та мільйонерів!
Для гостей Монако прогулянка може виявитися не такою простою, хоча б тому, що місцевість тут дуже незвичайна. То в гору, то з гори! За один день такої прогулянки можуть справді дуже втомитися ноги. Але ціла тонна чудових відчуттів легко перекриває фізичну втому.
Незважаючи на невелику площу Монако (близько двох квадратних кілометрів), відчуття щодо неї складається дещо інше – здається, що вона в рази більша. Мабуть, так впливає сприйняття її нерівні поверхні.
Найцікавішим є те, що ця країна мільйонерів дуже приваблива для відвідувачів. З одного боку, так, тут все здається дуже дорого і багато, туди-назад снують дорогі автомобілі, в портах стоять дорогі яхти. Але з іншого – ціни тут максимально комфортні та доступні. Туристи зможуть придбати сувеніри за дуже демократичні ціни. І вся справа у тому, що Монако – країна з максимально лояльною податковою системою. Бізнесменів тут звільнено від податків.
Те, що туристів тут приваблює найбільше– казино. Атмосфера престижу панує вже навіть поруч із ним. У цьому будинку знаходиться і театр Опери Монте-Карло. Опиниться всередині вестибюля заради екскурсії – абсолютно безкоштовно. А ось щоб зіграти в автомати, пройшовши глибше – необхідно придбати квиток.
Територія, що оточує казино всюди рясніє квітами, клумбами, скульптурами. Прогулявшись навколо, можна отримати величезне задоволення, насолодившись чудовими краєвидами.
Монако – одне з тих місць, де буде потрібна ціла купа часу, щоб все відвідати і подивитися. Тут є скеля, звідки перед туристом зростуть: князівський палац, старе місто, кафедральний собор. І прямо тут розташовується Океанографічний музей, яким дуже пишається Монако. Найчастіше, багато туристів вважають, що за часом екскурсії можна обмежитися кількома годинами, але у випадку з Монако, цього явно буде недостатньо!
Кафедральний собор, до речі, ніщо інше, як усипальниця роду Грімальді. Дуже вражаюча пам’ятка. Протягом кількох сотень років він є резиденцією сім’ї Гримальді, і коли князь знаходиться всередині – двері для туристів зачиняються.
У далекому XIII столітті почалася історія цього великого князівства, і кожна вуличка Монако, згинаючись і петляючи, зберігає й досі грандіозний дух історії.
На вершині пагорба знаходиться чудовий сад (Jardin-Exotique de Monaco). Є версія, що туди має піднімати ліфт, але є й інший нескладний спосіб дістатися туди – на автобусі з номером 2. Він стартує від самого палацу.
Сад славиться великою кількістю всілякої рослинності, зокрема – кактусів та сукулентів. Тут росте ціла низка рідкісних, незнайомих видів цих рослин, і все це чудово гармонує з драбинками, містками, доріжками. Оформлено все за вищим класом. Доглянуто та вражає уяву.
Після відвідування такого прекрасного саду, настрій та емоції посилить чарівний вид на Середземне море та Монако. Звичайно ж, ніхто не відмовиться зробити собі на згадку кілька чудових фотографій із зображенням подібної краси.
Швидше за все, Монако у більшості туристів займе перше місце в рейтингу розкоші та престижу Блакитного берега, що зовсім не дивно, при врахуванні його краси, взаємозв’язків з історією, духом старовини та безмежних вражень, які він дарує своїм гостям.