Михаил16.08.2022
Збільшення фонду житла у Монако є найважливішим завданням у країні. Розмір князівства дуже малий – 2,5 кв. км, а кількість тих, хто потребує свого житла, тільки збільшується. Потрібно не тільки не втратити статус привабливої для іноземців держави, а й, насамперед, забезпечити житлом усіх місцевих жителів, які цього потребують.
У країні розробляється житлова держпрограма, в якій Княжий Уряд та Національна Рада пропонують початкові способи вирішення цієї ситуації. Але монегаски мають власну думку з цього приводу і свої уявлення про те, як варто вирішувати цю проблему.
Громадянам потрібна свобода вибору, якої зараз практично немає. Сьогоднішня програма не дивиться на потреби монегасків. Знайти квартиру досить проблематично, а коли знаходять і пропонують, то мешканці зовсім не мають вибору – їм доводиться або погоджуватися, або залишатися зовсім без житла.
Через подібні проблеми, що обмежують або зовсім не надають вибір, монегаски змушені їхати до Франції, оскільки там є можливість обрати квартиру самостійно.
Деякі громадяни Князівства вважають, що насамперед необхідно правильно перерозподіляти квартири, спираючись на кількість членів родини. Звичайно і ренту необхідно змінити. Розмір житла має підходити до складу сімейства, а коли молодше покоління підросте і переїде, то квартиру потрібно повернути до державного житлового фонду, щоб інші сім’ї могли в ній оселитися.
Буває, що самотні пенсіонери та літні пари проживають у величезних п’ятикімнатних квартирах, а багатодітні сім’ї туляться у маленькому житлі з трьома кімнатами чи навіть менше.
Виходом із непростої ситуації може стати ґрунтовний перегляд орендної плати. Наприклад, деякі люди живуть на самоті в квартирах з чотирма кімнатами, оплачуючи близько 700 євро на місяць за оренду і не переїжджають у житло з меншою кількістю кімнат, тому що там не тільки розмір житла менший, а й рента виходить набагато вищою, навіть за умови виплати мешканцю спеціальних державних субсидій на оплату житлового приміщення.
Також деякі жителі Монако впевнені, що необхідно облікувати реальне користування житлоплощею. Тому що існує ціла категорія громадян, які купують або орендують житло у Франції і живуть там більшу частину часу, але при цьому залишають за собою квартиру в князівстві лише для того, щоб мати можливість користуватися податковими знижками.
Такий стан речей несправедливий – люди, які прибувають до Монако, залишаються без можливості знайти житло. Жителі вважають, що тим, хто виїхав з країни, варто створити поштову скриньку, щоб закріпити цим людям адресу в князівстві, але при цьому за ними не повинна рахуватися порожня житлоплоща.
Варіантів вирішення проблем багато, їх необхідно обговорити та застосувати. Оскільки нескінченне збільшення житлофонду неможливе, слід більше приділити увагу перерозподілу житла.
Держпрограма, яка передбачає приватизацію квартир із житлового фонду, через виплати кредиту державі, далеко не ідеальна. Оскільки хтось може дозволити собі п’ятикімнатну квартиру, а нові учасники держпрограми можуть навіть і не отримати її зовсім, або їм доведеться набагато більше вкласти коштів через те, що вартість житла рахується за різними критеріями. І ціна на чотирикімнатні квартири площею близько 120 квадратних метрів коливається від 200 000 до 600 000 євро.
Частина громадян схиляється до того, що потрібно надати більше свободи при виборі району Монако або кількості кімнат, що має спиратися на членів сім’ї.
Має бути більше варіантів способів отримання житла, щоб люди, спираючись на рівень своїх доходів, могли обрати держпрограму приватизації або далі орендувати житло.
Дохід громадян постійно змінюється: підвищується, то знижується. Тому монегаскам дуже допомогло б створення агентства житлової держнерухомості. Це вирішило б багато проблем. Система розподілу квартир вимагає перегляду чи явного підвищення доходів монегасків. Владі варто змінити погляд на ситуацію і спробувати зрозуміти яка вона насправді.
Як жити після розлучення, маючи дітей
Через те, що неможливо вибрати квартиру, з’являється інша проблема: громадяни часом змушені погодитися на житло, яке абсолютно не відповідає їхнім потребам, буває, що таке житло знаходиться в жахливому стані. Розглянемо приклад однієї із мешканок Князівства.
Дідусь Марі пропрацював півжиття в управлінні житлофонду. У ті часи вважалося, що влада не повинна отримувати доходи за рахунок громадян Монако, а мешканці країни не повинні все життя отримувати державну допомогу. На жаль, у сучасному Монако все виходить саме так.
Вся проблема в тому, що вартість оренди продовжує залишатися дуже високою, навіть субсидії, які надає держава, не рятують, а все тому, що вони не поширюються на послуги комунальних служб, які коштують чимало.
Забезпеченим громадянам видають розкішні квартири з гарною допомогою, а звичайним середньостатистичним громадянам дістається лише житлова площа в підвальних приміщеннях або там, куди і заселятися ніхто не бажає.
Марі живе у квартирі в районі Фонв’єї ще з 1985 року. Житло належить державі, а жінка вже 40 років бачить, як щороку ситуація стає лише гіршою. Зараз Марі старається для своєї онуки, якій 10 років. Ця малеча вже 11-е покоління монегасків у родині Марі. Син жінки не одружився з матір’ю дівчинки, тому колишній невістці не видали громадянство Князівства. І коли пара розійшлася, десятирічну малу виставили з житла та запропонували переїхати до Франції.
Невістка мадам Марі тепер перейшла до категорії В, їй доводиться працювати у навчальному закладі прибиральницею із зарплатою 1 800 євро на місяць. Вона отримала житло в районі Монако-Вілль, за яке потрібно сплачувати 1850 євро. А внучці Марі всього 10, і дівчинка ніколи не мала власної кімнати. У сина мадам квартирка з двома кімнатами, а трикімнатну йому не дають, бо батьки оформили спільну опіку. У невістки перероблена двокімнатна квартира: а її кімнатка знаходиться у підвалі, в якому навіть немає вікон, а спочатку там і електрики не було. Невістка була змушена погодитися на таке житло, інакше вона просто опинилася б на вулиці.
Марі попрямувала до Управління соцпідтримки, де їй запропонували скласти документ, і тоді власник квартири невістки розпочне ремонт. Вона впевнена, що за 1 850 євро громадянам має бути забезпечений хоча б найменший комфорт.
Також мадам Марі сказали, що якщо онука є неповнолітньою, то вона не має права голосу. Хоча під час виборів Стефан Валері заявляв, що кожен громадянин князівства має бути забезпечений житлом у рідній державі. Але заява не пройшла перевірку на міцність. Адже кожну розлучену жінку, яка не має паспорта Монако, просто залишають на вулиці разом із їхніми дітлахами.
Марі впевнена, що подібна проблема може перетворитися на загальну, оскільки статистика розлучень плачевна, зараз розлучаються дуже часто.
У сучасному світі практично вже не зустрінеш подружжя, яке живе разом понад 30 років. Але якщо діти монегасків ось так виганятимуться, то за кілька десятків років на День Князя 19 листопада на головній площі країни не залишиться корінного населення Монако.
А все тому, що молоді люди, які виросли в Кап-д’Ай, Вільфранші чи Ментоні, не будуть прив’язані до своєї держави, не буде в них патріотизму. Свої дитячі роки вони проведуть не у князівстві.
Раніше був закон, за яким усі неповнолітні монегаски мали право проживати у своєму житлі, навіть якщо їхня мати не була громадянкою Монако. При досягненні повнолітнього віку та під час переїзду з квартири, а також якщо мати дитини виходила заміж, житло поверталося державі. Таке законодавство було вірним та допомагало своїм громадянам, але зараз цього закону не існує.
Марі вважає, що впоратися з проблемою такого роду допоможуть два рішення:
- зробити держжитло простіше, без розкішності;
- змінити систему розподілу.
Прості монегаски не потребують розкішних надмірностей, їм не потрібні 4 ванні кімнати в квартирах і мармур усюди. Марі вважає, що ті, кому потрібне елітне житло, повинні звертатися до комерційного сектору. Звичайним громадянам потрібні умови для гідного життя.
Також слід реформувати систему балів. В даний час, якщо відмовитися від запропонованого житла, навіть маючи поважну причину, з громадян знімають бали, внаслідок чого вони на 3 роки позбавляються права подавати заявку на квартиру.
Мадам Марі направила своє звернення до Національної Ради і, не дочекавшись відповіді, звернулася до Палацу Князя, сподіваючись, що монарх зможе вирішити проблему з її маленькою онукою.
Відповідь Національної Ради
З пропозиціями монегасків ознайомився Франк Лобоно, голова Комісії Нацради з Житлофонду, та поділився своєю думкою.
Франк уважно прочитав думки громадян про держжитло. З відгуками щодо перерозподілу квартир він повністю згоден, та й сам вважає, що система розподілу житлових приміщень має бути реформована, оскільки на даний момент вона надто відносна і не враховує думки та потреби всіх монегасків.
Незабаром буде створено найякісніший метод надання житлової площі, який дозволить врахувати потреби та фінансове становище всіх кандидатів.
Князівство – це виняткова серед усіх країн світу держава, де більшій частині жителів надається державне житло, яке підбирають місцеві муніципалітети. З цієї причини голова комісії виступив проти запровадження штрафів за першу відмову від пропонованого житла.
Але Франк вважає, що все має бути по черзі. Першою пріоритетною справою було будівництво, яке мало компенсувати дефіцит житла. З 2023 р. князівство виходить на новий рівень, оскільки багатоквартирні будинки вже майже збудовані та готові для заселення. Ось тоді і настане момент для реформування системи та зміни порядку надання житлових площ, що має підштовхнути громадян до мобільності.
Раніше це було неможливо, тому що за чинним законом, якщо на черзі стояла багатодітна сім’я, то житло, що з’явилося, наприклад, трикімнатна квартира, надавалася в першу чергу їм. Тепер цю квартиру можна буде запропонувати самотньому пенсіонеру, а його 4-5 кімнатні апартаменти передати багатодітній родині.
Ближче до кінця 2023 року в країні планується ввести в експлуатацію велику кількість нових квартир, що дозволить запустити систему перерозподілу житлових площ. Голова комісії впевнений, що громадяни підтримають заходи, що вживають, що надає велику свободу при виборі квартир, хоч у новобудовах або за держпрограмою мобільності, яку можна буде втілити в життя після збільшення Житлофонду Князівства.
Реформація системи надання житлової площі – складний та важливий проект. Для його здійснення потрібно буде переформувати роботу низки служб. Проект необхідно реалізовувати під час спільної роботи всіх муніципалітетів, оскільки його здійснення намічено на найближче майбутнє. Національна Рада дуже розраховує на цей проект і намагатиметься докласти максимум зусиль, щоб задовольнити всі потреби громадян Монако.
Але як би там не було, варто розуміти, що житло з держфонду не може надаватися за однією фіксованою вартістю. Добре, що нові квартири з видами на море виявляться дорожче, ніж квартира в будинках вторинного ринку, наприклад, в Кондамін і Фонв’єї.
Найважливіше, щоб реформована система розподілу квартир дала можливість усім монегаскам обзавестися хорошим житлом, що відповідає всім їхнім потребам.
Система розподілу житлових площ, яка встановлена зараз, дуже впливає і на держпрограму з приватизації житлофонду. Найчастіше квартири в новобудовах купуються приїжджими, в результаті ціни на нерухомість постійно зростають. Це позбавляє багатьох місцевих жителів Князівства купити та приватизувати дорогу квартиру. Якщо держдотації ANL ще допомагають їм вселитися в нову квартиру, викупити житло вже стає неможливо.
Такий стан речей залишає монегасків в’язнями вічної оренди, хоча було б правильніше надавати всім житло, яке б підходило під фактичні фінансові можливості громадян, враховуючи доходи і без поголовного звернення за держсубсидіями.
Реформація житлофонду це і має на увазі, до того ж житлоплощі, які будуть повернуті до держфонду, будуть приводитися в пристойний стан, оскільки перед новим здаванням їх в оренду там проведуть ремонтні роботи. Надалі варто максимально правильно використати це житло.
Не всі громадяни можуть або бажають викупити житлоплощу, але потрібно зробити так, щоб система розподілу житла дозволяла бажаючим отримати квартиру, а згодом стати власниками, скориставшись держпрограмою приватизації житлофонду.
Більш якісне регулювання житлового фонду, що передбачає зручний та розумний розподіл квартир, у майбутньому має сформувати відмінну основу для великих інвестицій, передбачених житловою держпрограмою.