Архивы Переезд во Францию | Сторінка 2 з 10 | SLON

Михаил15.08.2022
scale_1200-33.webp

1min209

Сен-Тропе – знамените курортне містечко, що полюбилося олігархам та вершкам суспільства. Містечко закохує всіх: і мандрівників, і живописців, а поети підносять його у своїх віршах вже багато років. Цей курорт Лазурного берега приваблює своїми чудовими кліматичними умовами, вражаючими мальовничими місцями та неймовірно смачними стравами місцевої кухні.

 

Сен-Тропе виглядає як картина з фільму

У місті створені дуже зручні умови для життя. Можливо, тому все більше і більше заможних людей намагаються придбати тут нерухомість для того, щоб жити в Сен-Тропе постійно. Цей чудовий куточок Франції приваблює всіх не лише теплою та м’якою погодою, а й гарною екологією, що на сьогоднішній день дуже важливо.

 

Погодні умови та географічне положення

Курорт розташувався в західній частині середземноморської затоки Сен-Тропе, між містами Канни та Тулон, на захід від Ніцци та на схід від Марселя. Погода є стандартною для прибережних територій Середземного моря. Мальовнича місцевість розташовується не тільки біля узбережжя. Ті, хто хоче помилуватися природною красою, можуть відвідати ліс Варського департаменту Франції. У тих же краях знаходяться державні природоохоронні зони, які ретельно контролюються.

Літній період тут досить спекотний, але особливо високі показники температури сприймаються легше через близьке становище моря. Осінні місяці зустрічають людей досить м’якими, але дощовими погодними умовами. І навіть узимку клімат тішить, оскільки справді сильної холоднечі тут не буває.

 

Час для поїздки в Сен-Тропе

Відвідати курорт можна будь-якого сезону: для відпочинку або по роботі – неважливо. Весняний період ідеальний для прогулянок, оскільки погода тепла, дощових днів не так і багато, а сонце приємно гріє і радує око. Тут можна фотографувати все, що завгодно: пейзажі, будівлі, пляжі, море – фото будуть приголомшливі. І обов’язково потрібно скуштувати місцеві прованські страви.

Купальний сезон і час для засмаги настає в тутешніх місцях в середині літа і тягнеться до самого кінця. У ці дні найспекотніше сонечко, здатне подарувати розкішну засмагу, а в морській воді можна накупатися на рік уперед.

 

Гламурний курорт прекрасний кожного сезону

Дехто вважає, що найкращий момент для відвідування містечка – перший осінній місяць. Вартість номерів у готелях знижується. А морська вода, яка не встигла охолонути, очищається після від’їзду численних туристів.

 

Історичні моменти курорту

У далекому минулому це елітне портове містечко, яке зараз славиться як престижний курорт, являло собою крихітне село рибалок. Першовідкривачі заселили ці місця ще у II столітті до н. У ці землі їх привели такі переваги місцевості, як близьке розташування моря, можливість будівництва порту та відмінні погодні умови, що так ідеально підходять для землеробства. Під час перегляду старовинних карт відразу видно, що містечко було територією, підвладною давньогрецьким колоністам.

Згодом село доросло до статусу міста і отримало назву на честь великомученика християн – Тропіса. Тривалий час ці землі особливо нікого не залучали. Але через роки затишний та спокійний куточок Європи зацікавив піратів. Кілька років місто було частиною емірату Фраксінет.

Наприкінці X століття землі опинилися у володіннях графа Прованського. Він вирішив захистити місцевих жителів, звівши фортецю, яка б протистояти морським загарбникам. У XV ст. ці території Провансу відійшли барону Грімо.

На щастя, ці землі не стали центром історичних подій і подій, і з цієї причини про місто довгий час майже ніхто нічого не знав.

Художники відкрили собі ці чарівні краї з прекрасними краєвидами лише XIX ст.

Вперше представив світові ці землі Поль Сіньяк. Він створив низку чудових пейзажів, які привернули увагу інших творців. Колеги Сіньяка теж направили погляди на мальовниче містечко, зображуючи його краси у своїх шедеврах. Серед цих художників були популярні особи тих часів: Альбер Марке, Анрі Матісс, Андре Дерен та П’єр Боннар.

Після пейзажистів сюди потяглися й інші творці прекрасного. А саме містечко стало ще популярнішим, після того, як його відвідала і тепло відгукнулася про нього Коко Шанель.

Курорт не уникнув Другої світової війни, як і багато комун Франції. На щастя, жахи тих часів відбилися на ньому не так сильно, як у інших регіонах Європи.

Особливо знаменитим місто стало після 1956 року, коли сюди приїхали діячі кіноіндустрії спільно з великою та неповторною Бріджіт Бардо для зйомки кінострічки «І створив Бог жінку».

Після виходу фільму у світ це містечко Французької Рів’єри прославилося на весь світ.

З цього часу курорт почав все сильніше викликати інтерес не лише у пересічних мандрівників. Місцеві причали заповнили дорогі яхти, зустрічаються серед них і судна, що належать росіянам. А прогулюючись містом, можна легко зустрітися з Мадонною або Бейонсе.

 

Визначні місця міста

Основа Сен-Тропе. Старий порт

Старий порт містечка давно є символом Сен-Тропе і вважається обов’язковим для відвідування туристами місцем. Життя на Блакитному березі дуже залежить від моря, тому не дивно, що порт є однією з найважливіших частин міста. Саме Старий порт започаткував будівництво Сен-Тропе. Мандрівники люблять спостерігати за прекрасними та контрастними картинами, де разом уживаються сучасні яхти та види човна рибалок. А всю цю ідилію оточують будиночки, збудовані у середземноморському стилі. І все це у поєднанні створює цікаву та комфортну обстановку.

 

Міська фортеця

Міську цитадель почали будувати на початку XVII століття (з 1602 року), але вона добре збереглася донині. Курорт завжди вважався спокійним містом, але це не означає, що тут ніколи не було проблем. У минулі часи на містечко нападали іспанці, а ще не обійшлося без берберійських піратів. Через ворожі напади було ухвалено рішення звести фортецю, здатну захистити місцевих жителів.

Цитадель перестала використовуватись за призначенням ще з кінця XIX століття. Сьогодні тут працює музей, який відкрили у 2013 році. Завітавши до нього, можна поринути в історію мореплавців цих місць, а також почути цікаві легенди корінних жителів міста. Деякі з них запевняють, що особисто брали участь у часи Великих географічних відкриттів.

 

Ла Пончо. Старе місто Сен-Тропе

Невеликий і привабливий район курорту – Старе місто, він же Ла Пончо, розташований в історичному серці міста. З чуток, саме в цьому місці колись заснували рибальське село, яке пізніше переросло в місто. На жаль, довести це поки що нереально: розпочати археологічні розкопки немає можливості через сучасні будівлі. Хоча ці будови сучасними можна назвати важко. Як би там не було, в районі Ла Пончо неймовірно красиво та атмосферно.

 

Каплиця святої Анни

Така незвичайна для такого гламурного і престижного курорту визначна пам’ятка безмежно шанується городянами. Зовнішність каплиці вражає, абсолютно не поєднуючись із сучасним видом елітного містечка. Але городяни дуже пишаються капличкою. Будівництво було створено XVII в. Її будівництво розпочали на честь святої Анни, яка, прислухавшись до молитов мешканців, зупинила епідемію чуми, що охопила Європу у ті роки.

 

Міський художній музей

Напевно було б дивним, якби в місті, яке прославилося завдяки живописцям, не було музею з колекціями пейзажів та інших чудових картин. У міському музеї можна милуватися творчістю, створеною імпресіоністами, які відвідали курорт межі XIX-XX століть. До того ж тут легко знайти картини, на яких відображені красиві краєвиди, що збереглися й у наші дні. Вони допоможуть поринути у атмосферу міста тих часів.

 

Унікальна екосистема Сен-Тропе. Мис Камарат

Курорт може здивувати туристів не лише своїми цікавими визначними пам’ятками, а й незвичайною природою. Хоч місто і відвідують натовпи мандрівників, тут, як і раніше, можна спостерігати за рідкісними птахами, ящірками, черепашками та зміями. Подібну екосистему змогли зберегти на мисі Камарат, завдяки ретельному контролю спільнот, що охороняють природу. До того ж сюди нелегко дістатися, але насолоджуватися краєвидами можна й здалеку.

 

Музей лускатокрилих

У місті відкрито цікавий музей під назвою «Будинок метеликів». У цьому незвичайному місці знаходиться колекція з 35 тисяч комах – що вважається унікальним зборами. Тут можна дізнатися, як виглядають не лише метелики Франції та Європи, а й лускатокрилі комахи з усіх кінців світу.

Початок музею поклали лепідоптерофілічне зібрання художника та ентомолога Дані Лартига. Він і віддав під музей свій власний будинок.

Музей незвичайний тим, що всі бажаючі можуть милуватися не тільки красою метеликів, але й розглянути пейзажі з природним для них місцем проживання, на яких вони представлені. Це яскраво показує, як добре деякі метелики можуть мімікрувати і як еволюційний прогрес позначився на різноманітності лускатокрилих комах.

 

Площа для петанка

Коли музеї вже не вражають, а душа просить чогось цікавого, то можна відвідати площу Карно, де прийнято грати в петанк. Ця гра вже давно стала знаком міста. Для довідки, ігри тут організовують відомі художники, які із задоволенням діляться своїм досвідом із мандрівниками. А за частки везіння можна отримати в напарники навіть знаменитого актора чи актрису.

 

Морська стежка

Мальовничий морський шлях – офіційна назва доріжки, що бере початок в районі Ла Пончо і веде морським берегом, оперізуючи півострів. Стежка досить звивиста, але так гуляти навіть набагато цікавіше, оскільки складно передбачити, що може опинитися за найближчим поворотом.

 

Жандарм та музей

У містечку проходили зйомки знаменитої комедії з Луї де Фюнесом «Жандарм із Сен-Тропе». Цей популярний фільм також зробив свій внесок, прославивши курорт на весь світ. Управління міста вирішило задовольнити інтерес мандрівників, і в будівлі, де знімали знамениту картину, організували музей жандармерії та кіно.

Але в музеї не все стосується лише фільму. Міська влада вирішила використати інтерес мандрівників і розповісти ще й про справжню працю жандармів. Жандармерія має багату історію і, на жаль, не таку захоплюючу, як показав Луї де Фюнес.

 

Базарна площа з королівською спадщиною

Площа Лис – незвичайне яскраве місце міста, яке було названо на честь королівського подружжя. По буднях на площі люди просто ходять, а у вихідні дні тут відкривається чудовий ярмарок, де можна не лише поринути у яскравий і строкатий світ, а й придбати щось цікаве.

 

Міський орієнтир. Маяк

Маяк Сен-Тропе є визначною пам’яткою міста. По ньому можна легко зорієнтуватися, поспішаючи на побачення у певне місце. До того ж маяк беззаперечно важливий, оскільки курорт – портове місто.

 

Храм святого Трохима

Чудовий храм, зведений у ХІХ ст., є основним святилищем Сен-Тропе і названо ім’ям покровителя міста. Існує переказ, що колись тут римський воєвода став християнином, за що поплатився головою. Нерон наказав відрубати голову легіонерові, а тіло кинути у море. Тоді городяни й прийняли мученика до покровителів міста. Храм прикрашає блискучий золотом бюст, що символізує Св. Трофима.

 

Шедевр Жана-Ів Лешевальє

У 2007 році місто було прикрашене чудовим фонтаном у вигляді складених у стопку чаш. Для його творця – Жана-Ів Лешевальє – ця архітектурна композиція стала вагомою скульптурою у роботах митця.

 

Найкращий пляж Французької Рів’єри

Неподалік від знаменитого курортного міста розташувався чудовий пляж Пампелон. Він тягнеться на 6 кілометрів уздовж узбережжя та славиться своїм комфортним та спокійним спуском у море. Мальовничі краєвиди оточують піщаний берег, даруючи умиротворення та моральну насолоду. Більшість пляжних зручностей не є рукотворними – тут цінують природу та створені нею об’єкти.

Всі зазначені вище визначні пам’ятки Сен-Тропе – лише невелика частина реальних надбань міста.

Для того щоб зануритися в атмосферу краси та розкоші, достатньо опинитися там і поринути у все це без огляду. У наступній статті повернемося до цього гламурного курорту та розповімо цікаві факти, особливості та досягнення містечка.


Михаил28.07.2022
26298686.jpg

1min215

Кілька років тому, будучи успішним фінансистом, Ярослав Шереметьєв вирішив купити землю неподалік Піреней. Його метою було вигідне вкладення коштів та будівництво будинку, де можна буде спокійно зустріти старість. Основною проблемою стало те, що сам Ярослав у Франції ніколи не бував, тому вибрати місце та об’єкт для покупки виявилося не так легко і досить проблематично.

У передгір’ях Піреней життя йде спокійно та розслаблено, відмінно підходить дітям та пенсіонерам. На жаль, красиві фотографії, які надають як рекламу агентства нерухомості, абсолютно не відображають реальне становище. Але французьке законодавство не регулює подібні відомості від ріелтерських агентств, залишаючи все на їхній совісті.

То чому ж Ярослав вирішив обрати саме ділянку землі у Франції? Адже якщо в нього достатньо коштів, щоб купити житло в Росії, вистачило б на нерухомість і в інших регіонах і країнах.

Ярослав із сім’єю зупинили свій вибір на Франції виходячи через численні позитивні відгуки російських громадян, які володіють нерухомістю в цій країні. Хоча, як варіант, розглядалася ще Італія, але все ж таки вирішили придбати житло на Піренеях.

Раніше фінансист ніколи не бував у Франції, навіть просто як турист або відпускник, хоча вони з родиною багато подорожували світом. Наразі було вирішено придбати земельну ділянку у Франції, але в результаті купили територію з шале, де можна приємно зустріти старість.

Спочатку вони приїжджали у свій будиночок у Франції у відпустку, а потім перебралися туди жити постійно. Тут дуже комфортно та затишно, особливо дітям та старим. Для дітей створені всі умови для їх повноцінного навчання та розвитку: школи, кінні прогулянки, лижні та футбольні секції, а також плавання та регбі. Вибір величезний і майже безмежний. Усі гуртки та спортивні секції коштують недорого, що дуже приємно. А найзручніше, що все знаходиться буквально в кроковій доступності, за 15-20 хвилин від будинку.

Ще неподалік розташовані чудові термальні джерела. Одне знаходиться від будинку Ярослава всього за 10 хвилин ходьби, а інші – в півгодини. До того ж тут чудове гірське чисте повітря, а види – мальовничіше, мабуть, складно знайти.

 

Сенс покупки

Спочатку купівля нерухомості у Франції планувалася як довгострокові інвестиції, але невеликі терміни вкладення тут абсолютно безглузді, а чим довше, тим доцільніше. Шереметьєв займався все життя фінансами і завжди розумів, що цінні папери сьогодні можуть чогось коштувати, а завтра вже втратить всю свою цінність, тому прагнув вкладати гроші в щось вагоміше.

Але зараз сімейство Шереметьєвих не шукало найприбутковішої нерухомості, тому навіть не розглядало німецький ринок, який дуже популярний і стабільний. За всіх інвестиційних цілей Ярослав шукав житло, де можна буде відпочивати і насолоджуватися свіжим чистим повітрям, тому і будинок планували будувати за своїми запитами, оскільки він має бути зручним і добротним. Так сімейство планувало зберегти капітал, поєднуючи приємне з корисним.

Однак, розглядаючи оголошення про продаж, Ярослав досить швидко вирішив, що купуватиме не просто земельну ділянку, а територію з будинком. Переглянувши нерухомість на різних сайтах, він звернувся до агентства та розповів, чого саме хоче.

Після того як ріелтери підібрали та обговорили з клієнтом низку пропозицій, сім’я виїхала до Франції, щоб наочно подивитися вибрані варіанти. У результаті вибір ліг на зовсім інший об’єкт, якого навіть не було в списку.

 

Ріелтерські агенції

Фінансист із сім’єю досить швидко зрозуміли, що чудові фотографії, які репрезентують у рекламках, абсолютно неінформативні та недостовірні. За ними неможливо отримати реальне уявлення не лише про об’єкт, а й місцевість, де він розташований. Повні адреси приховані, а в діапазоні 20 кілометрів все може мати великі відмінності як у ландшафті, так і в кліматичних умовах.

Найважливіше при пошуку потрібної нерухомості – звернутися в порядну ріелтерську фірму, але знайти подібну буває дуже непросто. Особливо гостро постає питання з вартістю послуг таких агенцій.

Але обійтися без рієлтерської фірми проблематично. Самостійно, звичайно, можна знайти, вибрати та придбати житло, але тільки якщо знаєш мову та місцеве законодавство, а також добре орієнтуєшся на місцевості. Приміром, в Іспанії, фінансист наважився б купити об’єкт безпосередньо у власника, оскільки добре знайомий із місцевою мовою та країною і агент йому зовсім не знадобився б. А ось із Францією справи були зовсім інакші.

Агентство вони обрали досить швидко. У Франції можна не побоюватися з приводу обману з боку рієлтера, можна спокійно вибирати фірму за відгуками інших клієнтів та орієнтуючись на власні враження. Законодавство єдине всім. Обманювати клієнтів ніхто не дозволить, у Франції це ретельно контролюють і одразу відбирають ліцензію у недобросовісних компаній.

Підводні камені

Слід знати, що при купівлі земельної ділянки з дозволом на будівництво, але без підтвердження плану будівництва угода не буде закрита.

Ярослав якось допомагав друзям із Пітера придбати земельну ділянку. Насамперед було підписано попередні документи, внесено завдаток. Після цього пройшла підготовка проекту житла, який подали до мерії, а звідти його переслали до префектури. І тільки коли з префектури надійшла відповідь про погодження та схвалення, було призначено дату для завершення угоди та підписання договору купівлі-продажу.

Починати будівництво будинку можна лише після розрахунку, підписання всієї документації та отримання необхідних дозволів.

Наприклад, в Австралії такого немає. Один знайомий Ярослава потрапив у дуже неприємну ситуацію. Прикупив земельну ділянку, розраховуючи, що дозвіл на забудову дадуть одразу, але такого не сталося. І зараз знайомий не знає, навіщо йому ця ділянка і що з нею робити. В Іспанії також є свої труднощі. Іноді виходить, що і дозвіл є, і будівництво розпочато, фундамент вже закладено, а продовжити будувати не можна, тому що десь щось порушено.

Після вибору певного ріелтерського агентства варто перевірити його реєстрацію в реєстрі, податковий номер, що дозволить бути впевненим у легальності його діяльності у Франції.

Дуже зручно, що фінанси йдуть через нотаріуса, рієлтерська фірма отримує їх саме від нього. Грошових обманів немає, оскільки розрахунок винятково безготівковий.

Ярослав знайшов агентство, з яким почав працювати, через одну знайому із Санкт-Петербурга. Ця жінка передала йому контакти російськомовного фахівця, Шереметьєв вийшов з ним на зв’язок і відразу ж домовився зустрітися. Фірма підготувала для фінансиста нерухомість. Але варто враховувати, що представництв деяких агентств у Росії немає, але є можливість вийти з ними на зв’язок за допомогою дружніх компаній, які готові надати контакти.

Ярослав упевнений, що агент і повинен перебувати в країні, де продає об’єкти, інакше, що він може про них розповісти? Загальнодоступну інформацію? А нерухомість треба дивитися за фактом. Один знайомий фінансиста примудрився придбати будиночок неподалік сміттєпереробного заводу, буквально півкілометра від будинку. Природно там порядок і все на сучасних технологічних процесах, абсолютно безпечних для навколишнього середовища, але все ж…

Тому найважливішим залишається вибір саме місця для покупки, а не агентства.

 

Підбір нерухомості

Ярослав із сім’єю переглянули безліч об’єктів. Це були й чисті поля, на яких стоїть аж «дзвінка» тиша. Був і чудовий будинок за кілька метрів від моря, але там по сусідству виявилася качина ферма – не дуже приємно прокидатися і засипати по хорове «кря».

Головним бажанням Ярослава було знайти велику територію там, де можна спокійно і самотньо жити в горах. Він хотів відпочинку, а не милування місцевих жителів або ферми по сусідству. І сімейство нарешті знайшло те, що їм припало до душі і відповідало всім їхнім вимогам.

Важливим аспектом ще є справді якісний вибір об’єкта, не варто купувати будинок лише для того, щоб поїздка до Франції виявилася недаремною. Якщо щось не подобається, не варто заплющувати на це очі. Потрібно купувати те, що справді потрібно і підходить. Тому краще спочатку витратитися і почати з ознайомчої поїздки, і лише потім починати підбір і огляд об’єктів. Так можна уникнути проблем, коли очікування виявляться такими, що не відповідають дійсності.

Ярославу з сім’єю вдалося підібрати саме те, що вони хотіли – будиночок та велику земельну ділянку. Зараз, через кілька років, Ярослав зрозумів, що 1,5 га – це дуже багато, і якби вибирав територію нині, то просто прикупив би біля схилу соток 20, щоб було видно гори. Найважливіше – розкішний вигляд. Є люди, які бажають жити на морі, а Шереметьєві завжди мріяли жити у горах.

 

При купівлі нерухомості Ярослав більше уваги приділив ділянці та її розмірам, потім вже будинку. Агенти пропонували різні варіанти, починаючи з ціни від 150 тисяч євро, а зрештою фінансист купив землю з невеликим шале за 250 тисяч євро. Будинок згодом був перебудований за бажанням господарів.

 

Райони для придбання нерухомості

Підшукуючи об’єкт для покупки, клієнти розглядали саме Піренеї, вони хотіли гори. Блакитний берег одразу ж відпав, оскільки він видався страшним і жовтим. Також великим мінусом стала проблема з біженцями, яка не оминула цей район Франції. До того ж, Ярослава складно здивувати морем, він народився і виріс в Одесі, і засмагати на пляжі, коли над тобою пролітають літаки – неприємно. До того ж на Лазурному березі природа не така мальовнича, як у гірській місцевості.

У регіоні Нова Аквітанія є містечко Біарріц, там ціни неймовірні. Якщо взяти різницю вартості нерухомості того регіону та гірського, де придбав будинок Ярослав, то на різницю можна купити ще й котедж неподалік океану, та їздити туди відпочивати.

Так що зручність та підходяща цінова категорія привели Шереметьєвих у гірський район неподалік Лурда. Лурд сам по собі є паломницьким містечком, яке щороку відвідують мільйони мандрівників та туристів. Сімейству хоч і хотілося усамітнення, але після галасливої ​​Москви була й потреба у близькому розташуванні міста, щоб за п’ять хвилин можна було дістатися цивілізації та розвиненої інфраструктури, де можна гуляти та блукати серед народу.

Будинок Ярослава відноситься до села, хоч і розташований за 300 метрів від нього. Поруч із Шереметьєвими проживають два сусіди, але не дуже близько. У радіусі 5 кілометрів ні душі.

Втомитися від усамітнення неможливо, тим більше якщо нудно, тут є всі необхідні комунікації: якісний інтернет працює безперебійно. Це раніше, їдучи до іншої країни, люди мучилися через неможливість зв’язатися з близькими. Але зараз можна базікати по скайпу та іншим відеозв’язкам без зупинки.

Долина, де фінансист купив будинок, вважається однією з найвдаліших, оскільки тут ходить регулярно транспорт та дуже приємний клімат. У цих краях не буває страшних зим, із постійними снігопадами, але завдяки горам дітки можуть вдосталь кататися на лижах. А влітку у цьому районі тепло, вдень температура тримається на позначці близько 28-30 градусів, а ввечері настає довгоочікувана прохолода. І в передгір’ї не буває спекотної спеки, що є величезним плюсом цих місць.

Звідси до берега океану та міста Біарріц їхати кілька годин. Але можна вирушити і на іспанське узбережжя, розташоване у передмісті Сан-Себастьяна. Добиратися до туди доведеться більше трьох годин, але там дуже приємно. Це невелике містечко розташоване в невеликій і дуже мальовничій бухті. Тут навіть діти можуть чудово кататися на серфі.

А в Біарріці такого спокою не знайти, пляжі всіяні відпочиваючими, через яких не пройти, всюди шум і гамір, як у типових курортних містечках. Наприклад, у Ніцці таке саме положення, підійде лише осідлати кілька хвиль за пару днів перебування, залишатися на довше просто безглуздо.

Своє ідеальне місце для проживання на пенсії Ярослав шукав лише три дні. Він заздалегідь був готовий і знав, куди їде і чого хоче. До придбання нерухомості він встиг зібрати безліч інформації про район і долини, наприклад, про кліматичні умови. А все завдяки місцевим мешканцям. Саме вони мають у своєму розпорядженні найправдивішу і корисну інформацію, яку ріелтер ніколи не зможе розповісти, та й завдання у нього інше – продавати. І йому все одно, що саме.

Таке вдале місце та долину родина змогла знайти, напевно, завдяки долі, а ще Ярослав десь читав, що в цьому районі чудовий мікроклімат, не такий, як у Лурді. Та й земельна ділянка з шале сподобалася йому саме тут. Громадський транспорт тут доступний. Неподалік у Лурді розташований аеропорт, буквально за 15-20 хвилин їзди. До іспанських земель рукою подати – 3 години і опинишся в Сан-Себастьяні, а за 5 годин можна доїхати і до Барселони.

Зараз до Бордо стало добиратися ще зручніше – проклали нове шосе, яким можна домчати до міста всього за пару годин. Неподалік знаходяться Жерансонівські виноградники, поряд з По. Там роблять чудові солодкі білі вина. А що ще треба для тихого та розміреного життя?

Поблизу знаходяться чудові озера, на яких завжди можна порибалити. А в Котрі – неймовірно чарівні водоспади. Трохи проблематично добиратися до сусідніх районів та долини, але для сімейства Шереметьєвих це й неважливо. Їхній вибір був на користь усамітнення, яке вони тут знайшли завдяки деяким моментам та успіху.

Хоч доступний транспорт тут є, але власний автомобіль зайвим не буде. Хоча до деяких міст зручніше діставатися поїздом. Наприклад, до Тулузи. Всього 2 години і ви у місті. На автомобілі вийде за часом стільки ж, але в поїзді не треба «бублик» крутити.

Маючи нерухомість у Франції, можна розраховувати на D-візу, а значить жити в країні на законних підставах та вільно придбати та користуватися автотранспортом.


Михаил27.07.2022
1d095f_723aa1e4ff00405ea06cc2bd814d8efa_mv2-1280x856.jpg

1min286

Бургундія – наймальовничіший регіон, який відомий у всьому світі завдяки розвиненому равликовому господарству та виноробству. Однак ці особливості далеко не все, що несе в собі ця неймовірна місцевість, яку варто обов’язково відвідати під час подорожі Францією. Одними з найбільш незабутніх і гідних включення в туристичні маршрути міст Бургундії є Отен і Шалон-сюр-Сон, який отримав свою назву від річки Сон, на берегах якої і був закладений багато століть тому.

 

Шалон-сюр-Сон

 

Якась схожість села під назвою Кабіллонум була на цьому місці ще за часів, коли територію сучасної Франції населяли галли. У VI столітті цих землях почалося будівництво столиці бургундської держави, очолюваної правителем Гунтрамом. У Середньовіччі Шалон-сюр-Сон зберіг статус головного міста, але вже іншої держави – Графства Шалонського.

За свого правління імператор Бонапарт нагородив Шалон особливою нагородою – Орденом за опір ворожим народам у період повернення Наполеона до влади.

Саме місто сьогодні вже не можна назвати селищем, адже населення перевищує 50 тисяч осіб. Тут розвинена промисловість, у тому числі металургійна та машинобудівна промисловості, є місцева фабрика з виробництва цукрового піску. Також місто привабливе для туристів, у чому йому допомагає його місцезнаходження на маршруті з Парижа до Ліону.

У місті обладнано численні паркування, проте через поток туристів на них практично немає вільних місць.

 

Центральна частина міста

Прямо в центрі знаходиться пам’ятник знаменитому астроному Беньяміну Баллі, адже його малою батьківщиною якраз і є Шалон-сюр-Сон. На честь цього французького вченого за внесок у світовий розвиток астрономії був навіть названий один з астероїдів.

Неподалік пам’ятника розташовуються численні продуктові магазини. Обходячи центр міста, не можна не звернути увагу на високу стелу, що увічнила пам’ять про всіх героїчно загиблих при виконанні військового обов’язку перед державою.

Якщо пройтися ще трохи, можна побачити Палац Юстиції, схожий за стилем будівництва з радянськими Палацами культури. Перед входом розташовується статуя “Свобода”, поряд з якою красується пам’ятник Посейдону. Обидві скульптури не викликають бурхливих емоцій, тому що вигляд у них більш ніж недоглянутий. Вони просто стоять на своїх місцях, можна сказати за звичкою, але навряд це можна назвати пам’ятками.

Але варто пройти ще пару сотень метрів і почуття розчарованості зникає, побачивши будинки із зображеннями, що імітують фотознімки. Саме в Шалон-сюр-Сон винахідник Жозеф-Нісефор Ньєпс придумав таке дивовижне диво, як фотографія. Широко відома версія про Луї Дагера лише міф, адже він лише покращив початкову ідею і реалізував механізм, але не вигадав його. Тому саме в цьому місті є Музей фотографії, де зберігається перший пристрій для фотографування, хоча за сьогоднішніми мірками в ньому важко побачити фотоапарат, тут же можна розглянути перші знімки, зроблені за його допомогою.

Самого Нісефора увічнили та розмістили у вигляді пам’ятника на прогулянковій набережній Сони навпроти Центру, що надає корисну інформацію туристам про місцеві визначні пам’ятки. Тому не побачити винахідника під час відвідин неможливо. Стан пам’ятника щодо інших скульптур дуже стерпний.

 

Прогулянки по місту

Прогулюючись вуличками, можна побачити цікаві будівлі, оформлені одночасно і стримано, і помпезно. До подібних будівель можна віднести, наприклад, ляльковий театр з вигравіруваною на кам’яному фасаді назвою та балконом. Хоча зовнішній вигляд його досить пошарпаний, мабуть, що чекає реконструкції, але фантазія може створити дива, адже цікаво уявляти, яким цей будинок був відразу після будівництва. Далі, слідуючи второваним маршрутом, можна вийти на чудову площу Собору Сент-Вінсент. У центрі площі розташовується фонтан у формі незвичайної кулі зі сходами, аналог якої знаходиться в Бург-ан-Бресі, але на відміну від своєї копії це діючий фонтан. По периметру площі розташувалися кольорові фахверкові будинки, які ще з часів Середньовіччя збереглися, налюбуватися на них практично неможливо. Повсюди величезна кількість кафе, пекарень зі свіжою випічкою, тому аромати на площі більш ніж дивовижні. На площі головним центром загальної уваги є Собор Сент-Вінсент, на будівництво якого пішло 100 років. Неймовірний зовнішній вигляд Собору не змінювався з XII ст.

Будова виконана у класичному для католицьких релігійних будівель стилі. Вражають добре збережені численні колони, мозаїка з дрібних деталей, вітражні вікна, фрески, високі куполи, скульптури і вирізані з каменів елементи і зображення – все пронизано і дихає старовиною.

Перебуваючи в цьому місці, просто неможливо не замислитися над вічним.

Після Середньовіччя історичного району міста найкращим варіантом буде перейти в ту частину Шалон-сюр-Сор, де все пройнято епохою Відродження. Чергова площа стане відкриттям для туриста, який знаходиться в пошуку чогось неординарного і цікавого: ліхтарі, схожі на опори ліній електропередач, різнокольорові велосипеди, що прикрашають стовпи цих ліхтарів – повз все це неможливо пройти, так само як і трохи похмуру, але неймовірно автентичну церкву Святого Петра. У будівництві переважають сірі, коричневі та чорні відтінки, тому і виникає трохи похмурий настрій. Примітно, що всередині все досить ясно і класично просто. Увійти до собору можна лише через бічний вхід.

Там же, прямо на площі, знаходиться музей, який став місцем, де злилися історія та краєзнавство. Адміністративна будівля, в якій функціонує виконавчий апарат міста, називається, як не дивно для необізнаної людини, Готель де Вілль.

При простому променаді приїжджі туристи, які не знають секретів містечка, ризикують бути обмиті водою з фонтанів, що раптово б’ють з-під землі на бруківці.

Загалом і в цілому Шалон-сюр-Сон залишає приємні враження, що досить незвичайно для міста з промисловим ухилом. Тут є навіть пам’ятник загиблим у війнах XX століття.

Набережна поки що не викликає інтересу, адже її реконструюють, але в найближчому майбутньому приємно було б прогулятися оновленою вулицею вздовж берегів Сони. Хотілося б порадити туристам, які відвідують центр міста, не звертати уваги на намальовані на асфальті покажчики, тому що тут завдано відразу кілька туристичних маршрутів, при цьому знаки нічим не відрізняються один від одного.

 

Старовинний Отен

Неподалік Шалон-сюр-Сон розташовується найстародавніше місто на всій території Франції – Отен. Перед в’їздом у містечко видніється театр часів Римської Імперії, який чудово зберігся і використовується досі у вигляді стадіону для різноманітних заходів. Навряд чи хлопчаки, що грають у футбол, чітко усвідомлюють, що на цьому місці ще кілька тисяч років тому показували вистави, можливо, тут навіть проходили гладіаторські бої або щось подібне. Поруч із театром розташований древній цвинтар із похованнями, серед яких височить незвичайна піраміда заввишки 27 метрів, її призначення досі не розгадано.

Спочатку близько тисячі років до Різдва Христового тут було якесь поселення, яке існувало до того моменту, поки в 1-му столітті до нашої ери не було закладено містечко Августодун, назване на честь імператора Августа, який ініціював його будівництво. Новий Августодун став столицею едуїв та Лугдунської Галлії. Міські будівлі оточувала шестикілометрова стіна в якій було дві брами та понад 200 веж.

Римляни активно намагалися вдосконалювати місто та його інфраструктуру, тут було навіть засновано школу риторики.

Через 2 століття після заснування, у I столітті нашої ери, Августодун став епіцентром бунту галлів на чолі з Юлієм Сакровиром. Через двісті років місто зруйнували, але у IV столітті його відновив імператор Костянтин Великий.

Як тільки реконструкція міста підійшла до завершення і все більш-менш відновлено, піднялося чергове повстання вже проти Костянтина. Внаслідок чого Магн Магненцій, який очолював бунтівників, пожертвував місто військовим як подяку за підтримку. Місто було розграбовано начисто. V століття ознаменувалося переходом міста під владу бургундів шляхом захоплення. Вони дали йому нову назву – Отен. Саме завоювання не викликало особливих праць, адже Римська Імперія на той час вже занепадала і не могла чинити належного опору. У наступному столітті місто перейшло під управління франків, які завоювали Отен під проводом Хільдеберта та Хлотаря Перших. Таким чином, район Бургундії увійшов до складу французької держави. У VIII столітті місто знову було захоплене, тепер уже арабами, які просто пограбували його. Однак завдяки виграній французами битві при Пуатьє, в якій війська з боку Франкської держави очолював правитель Карл Мартель, область, а, відповідно, і Отен були віддані союзникам. Мартель був великою особистістю, його вважали рятівником Європи від ісламу. За його заслуги, незважаючи на відсутність королівського походження, він згодом був похований в усипальниці королів у Сен-Дені.

А місто було віддано графству під керівництвом Теодоріха Першого. Графство незабаром розвинулося і розквітло настільки, що набуло статусу герцогства, столицею якого на деякий час став Отен.

Однак на цьому місто так і не знайшло до кінця остаточного підпорядкування певній державі, адже в період Столітньої війни XIV століття його руйнують англійські війська. І лише XV столітті Отен переходить остаточно під юрисдикцію Франції у складі провінції Бургундії.

 

Цікаві факти про Отен

  • У Отені проходив навчання імператор Наполеон Бонапарт;
  • У VII столітті в місті проживав і проповідував у соборі, несучи в маси релігію, Святий Леодегарій, який піддавався катуванням, але продовжував свою справу, просвітлюючи провідні маси;
  • У Франко-Прусській війні Отен охороняли війська Вогезької армії, керівник якої був активним прихильником Франції.

На одній із площ міста можна відвідати місцевий театр, помилуватися ратушею, яка виглядає суворо, але досить помпезно, також тут, як і в Шалон-сюр-Сон, є пам’ятник, який увічнює загиблих у двох Світових війнах минулого століття дітей і дорослих. Виглядає він досить незвичайно – дворівневий, з ангелом нагорі та жінкою та дитиною на нижньому ярусі.

Неподалік знаходиться альтанка, поставлена тут ще Віктором Гюго. Не обійтися на центральній площі і без релігійної будівлі – церква Нотр Дам, від якої до музею Ролен ведуть кілька вузеньких, але дуже автентичних вуличок.

Вони виходять до воріт часів Римської імперії, які відновлювалися та перебудовувалися три рази з моменту початкової споруди.

Музей Ролен знаходиться у старому замку, збудованому за часів епохи Відродження. Забудовником особняка був Ніколя Ролен, який є канцлером короля Філіпа Доброго. У музеї виставлено безліч скульптур та робіт, починаючи з творів галльських та римських майстрів та закінчуючи сучасними експонатами. Багатьох здивує відверто сексуальна Єва – робота рук скульптора Жільбера, вона привертає увагу туристів з першого погляду. Також тут виставлено картину «Різдво» Метра де Мулена.

 

Собор Сен-Лазар

Однією із перлин міста є кафедральний Собор Сен-Лазар, закладений у XII столітті. Проте будинок у його сучасному вигляді з’явився далеко не відразу, а елементи додавалися поступово. Першим доповненням будівлі стала вежа в готичному стилі, пізніше додався шпиль, а будинок розширився в обидва боки завдяки додатковим межам. Остаточний вигляд Собор набув у ХІХ столітті, коли по обидва боки були прибудовані вежі-близнюки. Виглядає будівля досить грандіозно, але чарівно-похмуро, як і всі будівлі, виконані в готичному стилі.

На фасаді Собору видніються численні шедеври, зроблені Жильбером, наприклад сцена Страшного Суду. Вирізане в камені творіння підписано самим майстром – це зроблено Жильбером. Жахливим фактом є прецедент ігнорування цінності роботи місцевим духовенством XVIII століття, яке просто заштукатурило творіння великого художника. Тепер подібне діяння важко навіть уявити! Хоча, з іншого боку, саме подібна дурість врятувала тимпан у період Революції, адже бунтівники таки збили голову Ісуса, не зазіхнувши на інші творіння через його замаскованість. На даний момент Собор реставрується та вхід туди тимчасово обмежений. Усередині знаходяться також численні роботи Жильбера, у тому числі знамениті рельєфи «Втеча до Єгипту» та «Поклоніння Волхвів». Однак зовні можна насолодитися рукою генія, оглянувши пілястри, колони, скульптури. Пам’ятник скульптору, виконаний в оригінальній манері, розташований на одному з оглядових майданчиків внутрішнього дворика.

Собор збудований на честь Святого Лазаря з Віфанії. Він закінчив своє життя в Отені, проте був похований у Ларнаку. Зараз його мощі знаходяться саме в цьому Кафедралі в Отені, який і планувався під їхнє розміщення, оскільки попереднє місце їхнього розташування вже не справлялося з напливом численних паломників і бажаючих звернутися і прикластися до святині. На фасаді видніються годинники, які, як було заведено в старі часи, були зроблені з однією стрілкою, що вказує лише на годину, а хвилини і тим більше секунди не мали значення.

На площі, де розташовується Собор, поставлено також колодязь у вигляді колони, що є справжнім витвором мистецтва.

Одним словом, обидва міста варті того, щоб їх відвідати, адже вони викличуть інтерес не тільки у мандрівників, які люблять поринути в історію, а й у туристів, які віддають перевагу сучасності.


Вибачте цей текст доступний тільки в “Російська”.