Переезд во Францию

Михаил25.07.2022

Чарівне французьке містечко Ансі розкинулося на північному березі озера, на честь якого названо, і приблизно за 40 кілометрів від Женеви. Сам Ансі з усіх боків оточений горами, що робить його ще цікавішим і загадковішим.

Прихований від зайвих очей горами Пармелан, Торнет, Семноз та Вер’є Ансі не зміг сховатися від цікавих туристів та мандрівників. Місто гарне у весь час року та в будь-яку погоду.

Декілька слів про історію міста

Перші поселення на місці сучасного містечка з’явилися ще близько 4-х тисяч років тому. Водні простори озера стали при цьому вирішальним чинником. Чиста прісна вода, наявність риби в озері та звірів у лісах, а також водна перешкода від нападів та можливість порятунку від пожеж – були найважливішими перевагами цих місць.

Перша згадка про поселення Ансі з’явилася після середини IX століття 867 року, коли його правителем у спадок став Лотар, онук Карла Великого.

Взагалі спочатку місто започаткували римляни, як і багато інших міст, ще в середині I століття. Тоді він носив назву Буте, яке пізніше перетворилося на Ансі ле В’є. Але це була не остання зміна – у XI столітті містечко почало називатися Новий Ансі.

Прогрес розпочався у X-XV століттях. У ті часи місто було обрано як графську резиденцію сімейства Женевуа. Ансі був захищений фортецею замку Тью. По краях каналів, розташованих біля замкових стін, жили ремісники, які використовують у своїх майстернях воду.

У перші роки XV століття місто увійшло до складу Савойї. А вже у XVI столітті сталася важлива подія – Ансі став центром Єпархії Женеви, бо після Реформації сюди стеклися всі католики Женеви разом із єпископом.

Наприкінці XVIII століття Ансі разом із Савойєю увійшов до складу Франції, але оскільки місцевим герцогам було присвоєно Сардинську корону – Франція залишилася без Ансі. І вже в середині XIX століття місто разом із Савойєю перейшло остаточно під французьку юрисдикцію, а точніше у 1860 році. Тоді й почалося масштабне розростання Ансі.

З того часу в місті став прогресивно розвиватись туризм. Кількість жителів сильно збільшилася – необхідно було обслуговувати безліч туристів та мандрівників, які відвідували місто.

У 2018 році Ансі представив свою кандидатуру на Зимових Олімпійських іграх, але, на жаль, поступився Південній Кореї. Місту чомусь зовсім не щастить зі спортивними змаганнями: у 2011-2012 роках Чемпіонат Світу з біатлону мав пройти в Ансі, але тієї зими було дуже тепло, і сніг, який встиг випасти, миттєво розтанув. Тоді Чемпіонат Світу було перенесено до Австрії у місто Хохфільцен.

Краса Ансі

Найкрасивіший вид на місто відкривається з пагорба, на якому стоїть замок. Тут розташовані вузенькі вулиці, проходики та будиночки з чудовими арками, а між ними та під ними тягнуться рукави каналу Тью, що переносить води з Озера Ансі у чудову річку Ф’єр.

Будиночки, обгороджені химерними поручнями, що знаходяться біля краю каналу, прикрашають численні квіти: запашна герань, яскраві петунії, які здаються не справжніми, а намальованими кольоровими фарбами. Найчастіше, перші поверхи будинків займають кафе, ресторани і магазинчики з сувенірами.

Якщо на південному узбережжі каналу звернути від вулиці Іль на вузеньку вуличку Рамп-дю-Шато, то можна пройти до замку, який колись був резиденцією графів Женевських та герцогів Немурських, які були молодшою гілкою Савойського будинку.

Замок незмінно простояв тут із XI століття цілих п’ять сотень років, доки у XVI столітті герцог Немурський не вирішив розширити грубий та невтончений замок. За його наказом було зведено житлові споруди, в яких зараз представлені колекції Замкового Музею: знахідки археологів, творчі та традиційні шедеври савоярів, дерев’яні дрібнички та невеликий акваріум. Також є експозиція присвячена географії чудових Альп.

Для того щоб повноцінно насолодитися красою міста, варто спуститися сходами від замку – види там просто приголомшливі. До речі, в містечку є і спеціальний обладнаний оглядовий майданчик «Дах Ансі». Звідси відкривається чудовий краєвид на місто та яскраві дахи будинків.

Уздовж замку проходить головна вулиця району Старе Місто – Сен-Клер. Тут збудовані будинки та магазинчики, які вінчають різноманітні арки.

Собор Святого Петра

У місті можна відвідати собор Святого Петра, який знаходиться під юрисдикцією Женевського єпископату. Над церквою височить каплиця Кордерів, побудована П’єром Ламбером – він був священиком, що присягнув звести каплицю, і свою клятву він дотримав приблизно в 1535-1538 роках. Після Реформи в Женеві, коли вона перейшла в протестантське відгалуження християнства та вигнала католиків, собор Святого Петра став притулком женевського єпископа.

На початку ХІХ століття до 1822 року церкву вважали місцем тимчасового перебування католицької єпархії. Очевидно, вони все ще сподівалися повернутися до Женеви. Але дива не відбулося, і 1822 року церква відійшла до єпархії Ансі.

Собор збудований у готичному стилі, але має елементи епохи Відродження. Сама будівля поділена на три рівні вертикальними пілястрами. Середню частину вінчає трикутний фронтон та круглий вітраж у формі троянди. Внутрішні оздоблення церкви мають готичний стиль, а приблизно 1775 року знаменитий архітектор Туріна Джованні П’яченца створив композицію, що прикрасила хор.

Палац Іль

Відразу за Кафедральним собором, неподалік каналу стоїть чудовий Палац Іль. Ця фортеця була побудована ще в XII столітті і встигла побувати і палацом, і монетним двором, і судом, і навіть в’язницею. На сьогоднішній день у Палаці Іль знаходиться Історичний музей Ансі, де можна вільно відвідати тюремні камери.

Багато будинків, збудованих навколо палацу, йдуть під воду, оскільки були закладені задовго до появи набережних каналу.

Далі варто прогулятися до моста, що на вулиці Республіки. З нього можна насолодитися чудовими краєвидами на канал Тью, розглянути греблю старої мануфактури, що займалася з початку XIX століття і до середини XX століття виготовленням бавовняної тканини. Ця гребля і зараз регулює рівень води.

Церква Сен-Моріс

У центрі міста стоїть церква Сен-Моріс, закладена ще 1422 року. Вона по праву є однією з найстаріших будівель Ансі та найдавнішою релігійною будовою міста. Засновником храму був домініканський кардинал Жан де Броні, уродженець Ансі. Він хотів допомогти місту, що постраждав від пожежі та профінансував будівництво церкви, але помер до завершення будівництва. Продовжити справу кардинала взявся Жан Маньєн, і з його подачі та фінансування було збудовано неф, а після знатні родини та компанії прибудували межі, представивши нам церкву такою, якою вона є зараз.

Особняк Фавр

Якщо прогулятися вниз вулицею Сен-Клер, то можна вийти до особняка єпископа Сальського, який у 1606 заснував літературно-інтелектуальну Флоримонтанську Академію. Сам особняк носить ім’я власника Фавр, а до того Антуан Фавр був не тільки єпископом, але і відмінним юристом.

Дім Жан-Жака Руссо

В Ансі зберігся і будинок знаменитого швейцара, якого більшість людей вважають французом – Жан-Жака Руссо. У своїй «Сповіді», написаній у XVIII столітті великий мислитель неодноразово згадує місто Ансі і те, як він зустрів тут свою кохану і покровительку мадам де Варанс.

У самому низу торгової вулиці стоять старі міські ворота. Вони дивовижні тим, що з кожної сторони виглядають по-різному. Ворота стиснуті прилеглими будиночками, оскільки вузькі вулички міста, що тягнеться вздовж річки, не дозволяють розгулятися завширшки.

Мерія та міський парк

Яскрава будівля мерії міста виглядає переконливо, і до неї прилягає чудовий тінистий сад. Крім парку у мерії можна помилуватися надзвичайно величезною квіткою лотоса, яка може відкривати та закривати свої насичено-рожеві пелюстки.

Як і у всій Європі в Ансі теж є будиночки для комах, але саме тут можна подивитись на незвичайну мініатюрну будівлю, справжній престижний особняк для комашок.

Водна прогулянка

Любителі води можуть сміливо вирушати до озера і покататися корабликом. Міні-подорож займає більше години, але вона того варта! Мальовничі береги та неймовірні краси міста чудово видно з водної гладі.

Придбати квиток на кораблик можна на будь-якій стороні пристані прямо в спеціальних милих будиночках-касах.

Прогулянка на колесах

А якщо ви втомилися від піших прогулянок, то можна сісти на спеціальний туристичний автобус та проїхати містом, оглядаючи його пам’ятки. Можна і велосипед взяти на прокат і кататися Ансі ні від кого не залежить.

Майже з будь-якого місця в місті можна насолоджуватися краєвидами на прекрасні гори, їх видно звідусіль, але найкраще з галявини за міським парком.

Святий Франциск

Біля входу в район Старого міста можна помилуватися пам’ятником, присвяченим покровителю Ансі – Святому Франциску Сальському. У XVI столітті він був єпископом Женеви, з-під пера якого вийшло безліч книг, що розповідають про світ і про те, як у ньому все влаштовано. У християнстві Святий Франциск вважається покровителем письменників та журналістів.

І в Ансі не обходиться без живих скульптур, які часом бувають дуже цікавими та привабливими.

Місто дуже живе, люди тут не бояться ні дощів, ні пекучого сонця. Вони працюють, відпочивають, влаштовують демонстрації. Завжди привітні до туристів та гостей міста.

Михаил22.07.2022

Лазурний берег — це переважно узбережжя, така собі Рів’єра, яка дуже популярна серед іноземців через розкрученість місць. Однак, проїхавши трохи далі, мандрівник відкриє для себе зовсім нові, ні на що не схожі краси, властиві лише Провансу. До однієї з таких дивовижних перлин місцевої природи можна віднести Вердонську ущелину.

Це місце примітне не лише своєю красою, а й габаритами, адже з глибиною 700 метрів і шириною до 1 500 метрів його визнали наймасштабнішою ущелиною на території Франції.

Чарівність озера Сент-Круа

Поруч з Вердонською ущелиною розташовується озеро Сент-Круа, на берегах якого розкинулося село Егін, що ідеально підходить для вражаючих знімків. Вода у водоймі кристально чиста, що має цікавий бірюзовий відтінок, який передати через фотографію, на жаль, неможливо. Подібного кольору та води річки Вердон, що впадає у Сент-Круа. Безхмарне блакитне небо, що доповнює буйну, соковито-зелену рослинність – все це настільки додає привабливості цієї місцевості, що залишати її не хочеться зовсім, а бажання відпочивати цілими днями на лоні природи, здається, ніколи не зникне.

Цікавий факт, що назва річки «Вердон» походить від слова «верт», що означає «зелений». Місцеве населення, на подив численних туристів, вже настільки звикло до краси тутешніх місць, що зовсім не вважає їх за щось незвичайне, в принципі, також вони сприймали навколишню природу і в давнину. На карті ця місцевість була відзначена трохи більше 200 років тому, а приїжджі мандрівники наважилися відвідувати ущелину лише у ХІХ столітті.

Походження озера

Якщо вдаватися до деталей, то озеро є штучним водосховищем і займає за величиною перше місце в Провансі та друге у Франції. Своєю появою озеро зобов’язане електростанції, для якої необхідна була гребля, відповідно, вода стала затримуватися, і утворилося водоймище. Найбільш красиві пейзажі на його берегах відкриваються з мосту Галета.

На озері можна взяти напрокат водний транспорт та подорожувати, насолоджуючись красою. Можна скористатися катамараном, каяками або човном, щоб побувати на іншому березі або просто поплавати по воді неймовірних відтінків дивного смарагдово-блакитного кольору.

За часів мезозойської та палеозойської ери ця місцевість була затоплена водою, являючи собою дно величезного океану. Коли він почав меліти, то після себе залишав величезні скелі вапнякових порід, що раніше були під водою. Протягом довгого часу річка потихеньку пробивала собі дорогу, утворивши русло, що проходить у результаті між високими вапняковими стрімчастими берегами. Незабутнє враження залишає подорож по воді в цьому своєрідному масштабному коридорі. Для любителів піших прогулянок завжди є можливість підпливти до берега та за бажання прогулятися.

Дивно, але в залежності від погодних умов Сент-Круа змінює колір, приймаючи всі тони блакитного, аж до глибоко синього і зеленувато-бірюзового.

Неймовірні химерні скелі, захід сонця, високе блакитне небо – все так і має в своєму розпорядженні відпочити за келихом вина та шматочком сиру місцевого виробництва. До речі багато туристів, скориставшись своєю фантазією, намагаються розглянути різні види сирів у стрімких берегах – іноді можна побачити в скелях з величезними дірками знаменитий Маасдам, а часом маленькі отвори викличуть у мандрівника асоціації з величезною головкою Емменталя.

Розвиток туризму

Побувавши в цих мальовничих, але дуже важкодоступних місцях, зрозуміло, чому туристичні групи з’явилися тут так недавно. Потрапити в ущелину, щоб помилуватися ним, можна лише дорогою, яка досі викликає якусь тривогу, а раніше, зважаючи на повну відсутність інфраструктури та транспортних розв’язок, таке задоволення було взагалі неможливо. В даний час існує два шляхи – південна і північна дороги, що йдуть по обидва боки від каньйону. Туристичні автобуси користуються ширшою і мальовничішою південною дорогою, а любителі екстриму віддають перевагу поїздкам північною стороною. Протяжність ущелини близько 20 кілометрів, більшість з яких змусять тремтіти навіть найзапекліших і відважних мандрівників.

Всі майданчики з видами, що відкриваються, відзначені для туристів, але найбільше користується популярністю оглядовий майданчик біля мосту Артюбі, звідки відкривається огляд на каньйон, а безстрашні екстремали стрибають з тарзанкою.

При спогляданні навколишніх пейзажів створюється враження, що природа створювала цю невимовну красу разом із якимись неземними божествами.

Сен-Поль-де-Ванс

Подальшим пунктом у маршруті мандрівника, який вирішив відвідати перлини Франції, буде Сен-Поль-де-Ванс, прозваний також містом художників. Припаркувати свій транспортний засіб треба трохи віддалік – на невеликому пагорбі, де за стоянку візьмуть фіксовану суму 80 євро, незалежно від часу перебування. Завдяки розташуванню стоянки на височині, місто видно добре і манить своєю казковістю і мініатюрністю. Для того, щоб увійти в Сен-Поль-де-Ванс потрібно всього 10 хвилин ходьби від паркування.

Місто оточене стіною з головною брамою, перед якою розташовується площа де Голля, де за грою в кулі проводять свій час місцеві городяни. Цікавий факт, що ця гра, що називається «петанг», вийшла у світ і стала популярна саме звідси.

На площі знаходиться фешенебельний готель «Золота голубка», де часто зупиняються різні зірки. Саме тут зародився роман Іва Монтана та Сімони Синьйоре. Найвищий рівень надають готелю виставлені на огляд оригінали картин Матісса, Пікассо, Сутіна та Модільяні.

Потрапити в містечко можна, пройшовши через головні королівські ворота, іменовані також «воріт Ванс». При вході розташована гармата Лакана, названа на згадку про капітана, який прославився в бою між Карлом V і Франциском I. Історія свідчить, що Франциск I оточив місто кам’яною стіною, щоб уникнути подальших атакуючих дій з боку Карла V. Щоб стіна була міцною і витримувала будь-які удари довелося знести старі залишки укріплень XII століття та звести нові. З того часу місто оточує потужну споруду, яка служила у минулому захистом, а зараз залишається елементом Середньовіччя.

Хоча XIX століття принесло руйнування цієї огороджувальної конструкції, але жителями міста все було відновлено. Цікавим і навіть кумедним видається бажання вищої влади виставити стіну як лот на аукціоні. На щастя муніципальне управління змогло внаслідок успішних переговорів придбати будову за мізерну суму 400 франків.

Визначні місця міста

Після закінчення війни ці споруди стали надбанням Франції і навіть офіційною пам’яткою історії. Тому тут проводяться екскурсії, на яких гіди охоче розповідають про історичні факти, пов’язані зі стіною. Пройти тур із розповіддю про старовинну пам’ятку можна як поруч уздовж стіни, так і нею. Прохід по самій споруді – справа досить екстремальна, але варта того, адже з висоти відкривається неймовірний вид на навколишню місцевість. Погода в цих краях досить мінлива, тому варто підбирати максимально сонячний день, хоча це не гарантує ймовірності промокнути під дощем.

Ще однією гордістю міста, вірніше примітним місцем для відвідування туристами, є, як не дивно, цвинтар, розташований на протилежному боці Сен-Поль-де-Ванс. Покажчики, які приведуть мандрівником саме до нього, розставлені по всьому містечку. При вході є схема розташування поховань, головним з яких, звичайно ж, вважається могила Марка Шагала, який доживав своє довге життя саме у Вансі. На цвинтарі розташовуються звичайні християнські могили з хрестами та портретами, але поховання художника сильно відрізняється через його віросповідання. На єврейській могилі немає ні зображень, ні квітів, а облагороджена вона лише камінням, згідно з давніми звичаями, списаними визнанням творчості великого живописця та любові до нього. Також тут спочивають дружина генія та її брат.

Далі можна прогулятися центром містечка, в якому повно сувенірних лавок зі штампованою продукцією, а є і бутики унікальних товарів, навіть ручного виробництва для цінителів. Тут можна придбати аксесуари, одяг, прикраси та багато іншого, що вразить настільки, що той, хто зайде, буде готовий викласти будь-яку суму за оригінальне, ні з чим не порівнянне придбання. Однак не варто надто переживати за фінансову сторону, адже ціни цілком прийнятні, особливо для подарунка собі коханому.

Історія створення готелю «Золота голубка»

Сучасний вигляд і привабливість містечко набуло відносно недавно. На початку минулого століття до Сен-Поль-де-Вансу зі столиці приїхав Поль Ру і відкрив тут ресторан «Ле Робінсон». Живучи в провінції, він почав запрошувати до себе гостей із великих міст, у тому числі й найвище світло Парижа. Як гостей приїжджали знамениті художники, наприклад, Марк Шагал, Ренуар, Пікассо, Матісс та інші, завдяки чому містечко і отримало прізвисько «місто художників». Потім слава про гарні місця на півдні Франції дійшла і до зірок кінематографу та естради. Сен-Поль-де-Ванс відвідали Катрін Денєв, Софі Лорен, Бріджіт Бардо, Ів Монтан та багато інших знаменитих особистостей.

Заповзятливий Поль Ру змінює назву свого закладу на «Золота голубка», а платою від художників бере їх творіння. Завдяки такій далекоглядності та кмітливості, Ру протягом кількох років входить до списку приватних колекціонерів із найбільшими колекціями робіт художників на той час.

Його ресторан, що виконує вже й додаткову функцію готелю, перетворюється на справжній музей витворів мистецтва. На сьогоднішній день на вході аж подих завмирає від думки, які особистості тут колись побували.

І до цього дня містечко приваблює творчих натур. Тут зосередилися любителі мистецтва: практично кожне приміщення використовується як майстерня або виставкова зала, галерея. Цілком імовірно, що згодом і ці роботи будуть оцінені у сотні тисяч євро, а може й більше. Духом творчості пронизане все містечко цілком, адже на звичайній вулиці можна йти і милуватися прикрашеними будинками, розмальованими предметами, аж до поштових скриньок.

Храми та церкви

Звичайно, як у будь-якому поселенні, мають місце й інші сторони життя, а не лише мистецтво. Сюди можна віднести релігійні споруди, наприклад, Колегіальну церкву Звернення Святого Павла, яка є основним місцем для віруючих. Вона побудована на найвищій вершині поселення, а саме будівництво тривало понад 400 років. Збоку видно дзвіницю, реконструйовану у XVIII столітті. На фундаменті будівлі можна прочитати докладну інформацію у тому, що спочатку будова розташовувалося ліворуч, а чи не праворуч, як зараз, і було піднято 1740 року. У давнину тут розташовувався Замок заможних феодалів, про що зараз нагадує лише донжон, що зберігся, з якого в XVIII столітті зробили приміщення для адміністрації міста. На самій дзвіниці знаходиться дзвін, переплавлений через 2 століття після створення – у XVII столітті на нього нанесли інтригуючі слова «Настав час пробудження». Взагалі Сен-Поль-де-Ванс рясніє різними капличками та церквами.

Особливості міста

Саме місто хоч і невеликих розмірів, але має пару площ та колодязів-фонтанів. На головній площі Сен-Поль-де-Ванса, де раніше був ринок, знаходиться зараз Великий Фонтан XIX століття в стилі Прованс. Цей фонтан є одночасно і колодязем, що дає місцевим жителям питну воду, що надходить із верхів’я Мільвана. Є ще одна криниця на площі Пляссет, яка потопає в красі будиночків XVII століття, збудованих у панівному тоді стилі ренесанс.

Вулички в маленькому містечку, природно, теж дуже вузькі, що надає їм особливої привабливості. Вони сповнені різних ресторанчиків та кафе на будь-який смак та гаманець. Іноді у містечку проводяться цікаві виставки, ярмарки, продажі, пов’язані зі святами чи подіями – загалом усе неймовірно зачаровує та закликає до відвідин.

Хто побував хоч раз у цих приголомшливих місцях – Вердонській ущелині та містечку Сен-Поль-де-Ванс, захоче повернутися сюди знову і знову, а тільки той, хто має намір здійснити поїздку, ніколи не пошкодує про прийняте рішення відвідати ці дві перлини Франції.

Михаил15.07.2022

Вибачте цей текст доступний тільки в “Російська”.

Михаил14.07.2022

Вибачте цей текст доступний тільки в “Російська”.

Михаил08.07.2022

Вибачте цей текст доступний тільки в “Російська”.

Михаил06.07.2022

Вибачте цей текст доступний тільки в “Російська”.

Михаил05.07.2022

Кожен хоч раз мріяв опинитися у справжньому раю, де чудові сади та мальовничі краєвиди на кожному кроці. Але окрім краси хочеться і сучасних зручностей навіть у райських кущах, адже розвинена інфраструктура, до якої вже звикли у всьому світі, стала не предметом розкоші, а простою необхідністю. На Лазурному березі існує таке чудове місце, здатне заворожити навіть найдосвідченіших мандрівників, які побували в різних країнах у всіх частинах світу.

Спробуємо розповісти про незвичайне курортне місто Сен-Жан-Кап-Ферра, його чудові рукотворні і природні пам’ятки, об’єкти нерухомості, місцеву кухню і ще багато цікавих і корисних моментів, які послужать путівником по комуні.

Комуна Сен-Жан-Кап-Ферра розташувалася в окрузі Ніцца на морському мисі. Зараз ця комуна входить до департаменту Приморські Альпи, кантон Босолей, але кілька років тому містечко вважалося у складі кантону Вільфранш-сюр-Мер, який скасували у 2015 році.

Сен-Жан-Кап-Ферра по праву вважається однією з найпрекрасніших і найбагатших на неповторні пейзажі комун Франції.

Є ряд незвичайних фактів про місто, що точно описують його:

Англомовні громадяни називають містечко Saint-Jean-Cap-Ferrat, хоча рідною мовою назва комуни звучить набагато простіше і швидше, і іноземцям часом здається, що воно вимовляється лише одним словом за раз. І щоб мандрівникам було простіше і зрозуміліше, французи промовляють найменування курорту, чітко поділяючи слова: «Сен», «Жан», «Кап», «Ферра».

Часто комуну називають коротко “Кап-Ферра”.

Мандрівники, які не знають точне розташування цього курортного містечка, їдуть до Ніцци, тому що звідти до комуни організуються спеціальні автобусні маршрути. Від Ніцци до Кап-Ферра лише 10 кілометрів, і французи зазвичай вирушають туди з автовокзалу Beaulieu.

Кап-Ферра є досить елітним місцем відпочинку, яке стоїть на II місці одразу після Князівства Монако.

Кліматичні умови в Кап-Ферра неймовірно хороші та приємні. Оскільки комуна знаходиться в департаменті Приморські Альпи, гори стали для неї відмінним захистом від швидких змін антициклонів та циклонів, а близькість моря робить погоду ще м’якшою. Також містечко славиться видами чудової природи та безліччю пам’яток, які вже кілька століть є місцем для натхнення безлічі творців. А ще містечко добре заховано від штормів бухтою, саме це вдале розташування сприяло спорудженню порту, розвитку риболовлі та торгівлі ще у перших поселенців цього краю.

Літня пора тут відрізняється теплою, але не спекотною спекою, навіть при сонці. Зимові місяці також супроводжуються м’якими погодними умовами, а зміна сезонів відбувається дуже плавно. З цієї причини пляжі комуни приваблюють відпочиваючих у будь-яку пору року. Місцеві готелі сповнені туристів з початку травня і до жовтня.

На думку обивателів можна зрозуміти, що оксамитовий сезон тут триває до середини осінньої пори, дозволяючи грітися на сонечку і купатися в морі, оскільки вода довгий час залишається теплою.

Але й у зимові місяці пляжі приваблюють своїм спокоєм та можливістю відпочити від міської суєти.

Як потрапити на курорт Кап-Ферра

Дістатися до комуни найпростіше з Ніцци. Можна придбати квиток SOLO, який продають водії автобусів. Дія такого квитка обмежена – лише 74 хвилини. По ньому можна сміливо робити пересадки, але, на жаль, лише в один бік. Також можна купити квиток, що дозволяє робити нескінченну кількість поїздок на день, або придбати проїзний на цілий тиждень.

Ще до курорту можна дістатися, замовивши трансфер, який доставить до самого місця перебування: готелю, готелів або орендованих апартаментів. Дані послуги пропонують різні турфірми, плюс ще є можливість орендувати машину, але це доступно тільки тим, хто має посвідчення водія міжнародного рівня. Взяти у прокат авто можна дистанційно, ще до поїздки до Франції. І як варіант, можна замовити таксі, яке доставить у будь-яку точку та за вказаною адресою.

Історичні відомості про місто

Ця територія була заселена ще за часів Римської імперії, але значних подій тут не траплялося, тому й увага до цих місць не приділялася. Але на початку XX століття чудовий край залучив короля Бельгії Леопольда ІІ та бельгійських аристократів. На той час монарх наказав звести тут особняк на морському березі в тіні вікових дерев для своєї юної фаворитки Кароліни Лакруа.

Зараз це майже найдорожча нерухомість у світі, а у світовому рейтингу особняків займає почесне перше місце за вартістю. Також цей заміський будинок є культурно-історичною пам’яткою та шедевром архітектури. Навіть через стільки років він, як і раніше, перебуває у відмінному стані.

У 50-х роках минулого століття особняк фаворитки став власністю знаменитого італійського бізнесмена Джованні Аньєллі. Говорили, що він сильно перебудував будинок, але фактів про реальні і значні перебудови будівлі не було.

У 50-х роках минулого століття ця вілла двічі ставала кінематографічним майданчиком для таких фільмів як: трилер великого Альфреда Хічкока «Впіймати злодія» та мелодрама про балет за казкою Ганса Християна Андерсена «Червоні черевички».

2008 року засоби масової інформації розповіли, що особняк був викуплений за півмільярда євро вихідцем із СНД. Договір купівлі-продажу був підписаний, але покупець відмовився від угоди і був змушений заплатити «відступні», пізніше цьому національному надбанню комуни було присвоєно назву «віла Кедров», а в 2019 році у неї з’явився власник, який купив особняк за 200 млн. євро.

Куди сходити у комуні? Пам’ятники архітектури

Враховуючи, що Кап-Ферра невелика курортна комуна може виникнути питання, а куди тут варто сходити? У містечку є чудові пам’ятки, цікаві пам’ятники, пам’ятники архітектури, які прикрасять відпочинок, наповнений сонцем та морським пляжем.

Вілла сімейства Ефруссі

Елітна розкішна вілла була створена 20 архітекторами, ставши легендарною. Зводили її цілих 7 років. Після смерті батька, баронеса Беатріса Ротшильд купила кілька гектарів землі на Лазурному березі і особисто контролювала процес будівництва вілли, вибираючи архітекторів, відсіваючи неугодних, не здатних втілити в життя задумки на її витончений смак.

Баронеса, пристрастившись до колекціонування творів та предметів мистецтва, зібрала на віллі безліч старовинних реліквій та полотен часів XV-XVIII століть. Зараз цей чудовий та розкішний особняк можна вільно відвідати, оскільки він є національним музеєм.

Саму віллу оточують чарівні сади різних культур безлічі країн, на її території розташовані кам’яний сад та справжній чудовий розарій.

Вілла Леопольда II або вілла Кедров

Цей особняк є найдорожчим житлом у всьому світі. Він був закладений на пагорбі за наказом бельгійського монарха Леопольда II як подарунок для його улюбленої фаворитки, а потім і дружини Кароліни Лакруа. Коли король помер, його родич Альберт I забрав особняк собі, виставивши он дружину покійного монарха. Сама споруда створена у стилі класицизму і про неї існує кілька незвичайних фактів. За часів Першої світової війни в особняку розміщувався військовий шпиталь, після чого поповзли плітки про те, що душі загиблих солдатів надовго виявилися замкненими у стінах особняка. Так що цю чудову споруду можна сміливо записати до списку будинків із привидами.

Зоологічний сад неподалік вілли Кедров. Чудове місце для прогулянок

На жаль, пройтись по віллі Леопольда II немає можливості, оскільки вона перебуває у приватному володінні, а не у власності держави. Але прогулятися можна Зоологічним садом, розташованим недалеко від вілли. Тут можна вдосталь насолодитися чудовими краєвидами та неповторними краєвидами. Ще тут можна знайти приємну тіньку і відпочити в спекотну літню пору.

Прогулянка від пляжу Палома до мису Pointe Saint-Hospice. Чарівні види комуни

У містечку безліч красивих і неповторних місць, але для того, щоб сповна насолодитися різноманітністю мальовничих природних пам’яток, варто прогулятися стежкою від пляжу Палома до півострова Pointe Saint-Hospice. Для цієї прогулянки не потрібна спеціальна фізична підготовка, досить просто крокувати та милуватися навколишньою красою.

Ця доріжка в результаті виходить до морського берега, відкриваючи чудові краєвиди. Нею можна гуляти з домашніми вихованцями, за умови, що вони не доставлять проблем іншим відпочиваючим.

Порт Кап-Ферра – найкраще місце для любителів яхт

На сьогоднішній день досі не встановлено, коли було зведено цей морський порт. Із цього приводу існує думка, що він був закладений ще в епоху Римської імперії, а після кілька разів згоряв вщент і знову відбудовувався. Але сьогодні вже і немає натяків на простоту маленького села рибалок, що розкинулося тут у ті часи. Зараз це чудовий порт, який тішить око своєю природною красою і безліччю першокласних яхт.

Мальовнича набережна для вечірніх прогулянок

Для тих, хто віддає перевагу яскравим вогням, що висвітлюють у ночі все навколо, варто вирушити на прогулянку по комуні, коли стемніє. Місцева набережна славиться своєю красою і вражає великою кількістю фарб. Така прогулянка сподобається і тим, хто любить пройтися магазинами.

Пляжі Сен-Жан-Кап-Ферра

Безліч пляжів міста настільки прекрасні, що по праву вважаються справжньою визначною пам’яткою. Хоч Блакитне узбережжя і прославлене своїми мальовничими краєвидами, але пляжі комуни виділяються навіть тут. Природна краса зачаровує мандрівників у будь-який час дня та ночі. Тут можна зробити безліч чудових фото, які потім і не треба обробляти. Не дарма королі та вельможі минулих століть обирали саме цей куточок Франції, щоб будувати та дарувати особняки своїм фавориткам.

Chapelle-Saint-Hospice – Каплиця святого Оспісу

Ця скромна обитель існує тут уже понад тисячу років. Її збудували ще у XI столітті на місці, де колись стояла вежа святому Оспісу. Кажуть, що колись він проживав тут і займався самокатуванням, бажаючи вгамувати спрагу плотських пристрастей, відмовитися від усіх мирських благ і отримати шанс потрапити на небеса. Але на територію здійснили напад варварські племена. Вони зажадали віддати їм вежу та храмове місце, а послушників та ченців почали проганяти. Але святий Оспіс, сповнений спокою, і з місця не рушив, а коли один із нападників спробував атакувати його, то рука лиходія вмить відсохла. Злякавшись, загарбники відступили.

Через легенду місцеві вірять, що святий Оспіс зберігає комуну, тому така старовинна релігійна будівля і названа саме на честь неї.

На цьому ця розповідь про прекрасне місто-курорт Сен-Жан-Кап-Ферра не закінчено. У наступній статті буде розказано, коли краще відвідувати комуну, які чарівні страви варто тут спробувати, як розважитись, отримати дохід від оренди чи придбання нерухомості у цій чудовій частині Блакитного берега.

Михаил04.07.2022

Вибачте цей текст доступний тільки в “Російська”.

Михаил01.07.2022

Французька Республіка багата великою кількістю середньовічних шато, і це не дивно. Цікаво тут те, що вартість деяких замків набагато нижча від цін на звичайні апартаменти в столиці Франції. Місцеві жителі віддають перевагу незвичайній архітектурі: тільки погляньте на «дім-сир» і «дім-міхур»! А ще саме французи вигадали той самий «балкон, якого немає».

Чудова столиця Франції знаходиться в топі міст із найдорожчим житлом.

Ще в 2020 році Париж увійшов до світового рейтингу з дорожнечі цін на нерухомість. Столиця Франції розташувалася на дев’ятому місці із середньою вартістю об’єктів 650,5 тисяч доларів. Порівняно з показниками 2019 року ця цифра зросла на 3,6%.

Не думайте, що всі громадяни столиці – багатії. Багато хто з них купує житло в іпотеку. Іпотечне кредитування тут лояльне, вбирається у 2% річних. А також у Франції зростає кількість будівель, призначених для соціального житла. На даний момент близько 18% сімей проживають у квартирах під опікою держави.

В інших регіонах Франції вартість нерухомості на порядок нижча, а найдешевша знаходиться у селах та комунах. Середня вартість будинку в країні у 2020 році склала 182 тисяч євро. При цьому центр і північний схід Франції, а також Піренеї та центральна область Бретані були визнані найдешевшими регіонами, де середня вартість житла становила не більше 110 тисяч євро.

Каморка на горищі

Через завищену ціну на нерухомість у Парижі збільшився попит на малогабаритне житло. Мешканці столиці впевнені, що проживати за 20 квадратних метрів цілком нормально, студенти туляться і у квартирках площею 10 квадратних метрів, а часом і у горищних приміщеннях. За таких умов молоді люди найчастіше винаймають житло в оренду спільно – орендують велику квартиру, де кожен платить за свою кімнату.

Детальніше про малометражки

Квартири і приміщення з маленьким метражем необхідно виставити у вигідному світлі, тому орендодавці намагаються візуально розширити периметр, використовуючи різні кольорові відтінки в обробці, а також дзеркальні поверхні. При цьому їм необхідно дуже раціонально використовувати все приміщення: пральні машини та інші побутові прилади часто вбудовуються в меблі та стіни. Маленький метраж квартир не дає місцевим мешканцям накопичувати в будинки марні речі, саме тому в будинках парижан панує мінімалізм.

Але це не заважає французам любити предмети з багатою історією. Старовинні меблі реставрують, роблячи її витонченими та вінтажними. Але навіть найісторичніший комод не стоятиме в приміщенні лише для прикраси – він залишиться в будинку лише доти, доки виконуватиме свої прямі обов’язки – зберігання речей. Такі предмети меблів зазвичай унікальні та акцентують на собі увагу у простому та комфортному дизайні.

Зазвичай у таких квартирках та кухні зовсім невеликі. Тут це і не потрібно, кухня не є важливою частиною будинку, вона не для того, щоб приймати гостей, а тільки для приготування їжі. У ній зайнятий кожен сантиметр приміщення, здатний вмістити всі потрібні прилади та посуд.

Міграція, вклади та житло за кордоном

На французькому ринку житла представлено кілька тисяч шато.

За різними даними їх у Франції розташовано понад 40 тис. Вони зустрічаються практично у всіх куточках 18 регіонів країни.

Більшість замків, а саме 85%, перебувають у приватному володінні. Багато хто, хто придбав шато, подбав про те, щоб привласнити йому статус пам’ятника історії. Зараз у цьому списку числяться 11 тисяч замків.

Шато постійно продаються, їх ціна повністю залежить від місцезнаходження, розмірів та цілісності. Замок можна купити і за 200 тис. євро, але подальші витрати на реставрацію коштуватимуть приблизно 1% на рік від вартості будівлі. Але якщо замок набув статусу історико-культурного надбання, то ремонт проводитиметься за рахунок виділених державою субсидій.

Найчастіше шато набувають не для того, щоб зберегти історичну спадщину, а для інвестицій. Багато хто таким чином переробляє їх у популярні готелі або церемоніальні зали для весільних урочистостей.

Проблеми з орендою житла

У великих містах дуже важко орендувати апартаменти, причому потрібно ще й сподобатися орендодавцю. Зняти квартиру на тривалий період в країні дуже складно, навіть якщо ви маєте порядну суму грошей. А все тому, що власникам краще заселяти у свої будинки мандрівників, а не громадян, які бажають винаймати житло довгостроково. Варіант із туристами набагато прибутковіший.

У столиці з орендою житла на довгий період ще гірше. З цієї причини влада Парижа розпочала боротьбу з короткочасною орендою. Мер столиці запропонувала, щоб муніципальні управління районів самі ухвалювали рішення, чи надавати дозволи щодо оренди на короткий термін.

В результаті бажаючим орендувати квартиру, особливо у великих містах та знаменитих курортах неймовірно складно.

Багатьом жителям доводиться відстояти чергу на житло, і при цьому їм треба сподобатися орендодавцю, щоб той вибрав саме їх. Тому люди на зустрічі приносять із собою ціле резюме, фото та портфоліо.

Також для оренди житла необхідно мати роботу за контрактом на постійній основі. Якщо орендар не працює, то потрібно, щоб була людина, яка візьме на себе обов’язок щодо оплати житла, якщо квартиронаймач з якоїсь причини не зможе сам сплатити оренду. Зазвичай це правило стосується нерезидентів країни.

Декоративний балкон – незвичайний задум французів

Спочатку дана архітектурна конструкція застосовувалася для позбавлення від сміття. Існує думка, що залізні гнуті грати ставили для комфорту, щоб на них можна було сісти, як у вбиральні.

Наразі балкони в країні використовуються як декорація. Це великі вікна до самої підлоги, красиво оздоблені зовні та трохи виступають на фасаді. Площа балкона дуже маленька, його довжина буквально не більша за стопу. Завалити такий балкончик коробками та не дуже потрібними речами просто неможливо, а от організувати там міні-оранжерею цілком реально. Француженки зазвичай ставлять там горщики та вази з квітами, інколи ж і з маленькими деревцями. Якщо балкон трохи більше, то там встановлюють маленький столик і кілька стільців, щоб відпочити, дивлячись на місто.

Французькі будинки для молодих та літніх людей

У Парижі вже понад десять років активно розвивається політика взаємодії між поколіннями. У 2014 році за цією держпрограмою відкрили та почали заселяти La Maison des Generation – перший будинок поколінь. Цей житловий комплекс розташований у серці столиці, на набережній Селестен. У ньому знаходиться 92 квартири для літніх громадян та молодого покоління віком від 18 до 32 років. Тут обладнано спільні місця відпочинку. Також у комплексі проводять різноманітні заходи та спільні прогулянки, для покращення відносин між такими різними поколіннями.

Другий подібний житловий комплекс Le Dock збудували поряд з Реймсом, у комуні Безан. Тут уже розташували 121 квартиру для різних поколінь. Як і в першому ЖК тут облаштували загальні простори: кафе, тренажерний зал, актовий зал. Ще тут організовують збори з хобі: кулінарія, музикування та інші.

У Франції існує власний “Манхеттен” – так називають офісний район Дефанс, який знаходиться недалеко від столиці.

Дефанс розташувався у провінції Парижа, за шістнадцятим округом, у департаменті Hauts-de-Seine. Закладено було ще 1955 року за наказом президента Франції Шарля де Голля.

Відбудовувався протягом 30 років, а сьогодні він є найбільшим європейським діловим районом, а якщо порівнювати в міжнародному масштабі – то він знаходиться на четвертому місці в списку.

566 гектарів району Дефанс зайняті п’ятьма сотнями фірм, і 40% їх іноземні. Тут трудяться близько 180 тисяч фахівців. Також тут розташована одна із найвищих точок Франції – вежа автоконцерну Fiat заввишки 180 метрів.

Французи віддають перевагу оригінальним архітектурним об’єктам, хоча багато хто, думаючи про свою країну, уявляє собі щось більш класичне.

У місті Отрив, що розташований на південному сході Франції, стоїть незвичайний пам’ятник наївного архітектурного задуму – Ідеальний палац. Його створив сільський листоноша Жозеф Фердинан Шеваль. Через майже півстоліття після смерті листоноші-архітектора його творіння назвали культурно-історичною пам’яткою країни.

Неподалік міста Theoule-sur-Mer, на середземноморському узбережжі, зведена цікава архітектурна споруда названа Будинок-міхур. Незвичайна споруда майбутнього була створена у 1984 році, а через 8 років вона вже була викуплена знаменитим модельєром П’єром Карденом. Будівля збудована без прямих ліній і не має кутів – лише гладкі кулясті обриси. Творець Антті Ловаг передбачив, щоб його шедевр був округлим, гладким і ніжним, наче він може допомагати душам, думкам та відчуттям бути вільними. А прямі лінії архітектор вважав “злочином проти природи”.

Французька довічна рента

У державі великою популярністю користується «віаже» – продають житло за невелику суму та довічну ренту. Щороку у Франції проводять близько 10 тисяч подібних угод.

Клієнт вносить передоплату від 15% до 30% від ціни об’єкта, а суму, що залишилася, оплачує як довічну ренту. Найчастіше оплату пов’язують із індексом орендної ставки, яка встановлюється Національним інститутом статистики та економічних досліджень Франції.

Існує два види viager

Viager occupe – за цим видом договору колишній власник нерухомості може залишатися в будинку до самої смерті.
Viager libre – цей договір зобов’язує продавця звільнити власність відразу після закінчення угоди, але із збереженням орендної плати.

Існує і третій вид viager – продавець залишає житло на якийсь обумовлений період на щорічній основі, наприклад, у курортний сезон.

Укладання такого договору є дуже ризикованою справою. Адже якщо продавець житиме довго, то покупцеві доведеться платити ренту тривалий час, оскільки у нерухомості немає певної вартості. Тому покупець може виявитися не в найкращому становищі, оплачуючи те, що йому так і не належало.

Знаменитий прецедент стався в 1965 році, тоді поважна дама Жанна Кальман, якій на той момент було вже 90 років, уклала договір довічної ренти з покупцем, яким став її юрист, а в результаті він помер раніше за неї на рік, а мадам померла на 122 році життя ще рік отримуючи оплату від нащадків юриста.

Існує дуже важливий момент – якщо є відомий факт щодо хвороби продавця, то подібний договір не можна укладати.

Економні французи

Жителі Франції витрачають воду та електрику дуже акуратно, заощаджуючи кожну краплю. Наприклад, намилюючи тіло, вони закривають воду, і так само чинять чистячи зуби – воду включають тільки коли треба прополоскати рот. І звичайно, дуже рідко якісно приймають водні процедури у ванні.

Місцеві жителі включають опалення лише у тих кімнатах та приміщеннях, де знаходяться. Наприклад, відпочиваючи у своїй спальні, вони опалюють лише її. А опалення на кухні чи вітальні буде включено не раніше, ніж знадобиться вирушити туди. При цьому всі інші батареї у квартирі в цей час будуть відключені.

Також французи не залишають запаленим світло в кімнаті, в якій ніхто не знаходиться і включають світильники тільки коли вже стемніло.

Дане економічне споживання ресурсів спрямоване не лише на турботу про навколишній світ, а й на економію коштів, тому що вартість комунальних послуг є досить високою.

Михаил30.06.2022

Чудова країна, площа якої лише 2,5 кв. км, незважаючи на такий маленький розмір, відома на весь світ. Монако знає кожен, завдяки його популярному казино Монте-Карло та Гран-прі Формули-1.

Newer Posts

Older Posts