Архивы Парижские монастыри | SLON

Михаил04.05.2022
1200px-Paris_-_Arts_et_Metiers_2_cor.jpg

1min394

Швидше за все, нікого не здивувати тим фактом, що свого часу церкви займали великі території і відігравали велику роль у житті суспільства. Їхні храми, каплиці та монастирі розташовувалися не тільки десь у прекрасній місцевості: серед безмежних полів, у одязі заворожливої ​​природи, строкатої чистотою своїх вод і яскравими сонячними променями, а й знаходилися в самій столиці. Принаймні кожен орден мав тут свою резиденцію.

Саме тому величезна частина Парижа була буквально усіяна різноманітними монастирями. Кінець кінцем, ця частинка історії була зачищена Революцією, і від загальної кількості монастирів залишилися лише невеликі крихти.

Але скільки ж принесуть задоволення прогулянки цими місцями! Присвятимо нашу розповідь тому, де саме в Парижі знайти ці чудові відлуння історії.

І першими на шляху стануть чотири колишні монастирі, від яких залишилися і будинки, і внутрішні дворики.

 

Абатство Пор-Рояль у Парижі

Жіночий монастир, все XVII століття служив цитаделлю янсенізму мови у Франції. Закрито та зруйновано у 1709 році.

У сімнадцятому столітті тут знаходився жіночий монастир, у ньому проживали черниці, що переселилися до столиці прямо з долини Ле Шеврез. Приводом для такого переїзду з місця на місце стала важка епідемія малярії, що невпинно призводила до великої кількості смертей серед монашок. У зв’язку з цим, силами матері-настоятельки Анжеліки Арно, було здійснено переїзд до Парижа, адже епідемія – не тільки щось докучливе та неприємне, а й цілком збиткова справа. Здійснити таке непросте рішення Арно допомогли зв’язки з королевою.

У ті часи монастир був центром опозиції щодо занепаду моральності. Тут був утворений гурток, учасники якого вели важке, побожне життя, постійно займалися фізичною працею, обробляючи землю та викладаючи у школі.

Сьогодні ж від монастиря збереглося зовсім небагато будівель, в одному з яких знаходиться музей. При його відвідуванні можна побачити колекції живопису та гравюри XVII-XVIII століть.

За кілька кроків від абатства розташувався у своїй пишноті ще один монастир. Сюди досить складно потрапити, оскільки доступ не завжди відкритий. Щоб цього уникнути, потрібно добре вивчити розклад.

 

Валь-де-Грас, абатство

Багатьом парижанам, що проживають поблизу, відома церква Валь-де-Грас. Однак мало хто навіть підозрює, що раніше вона була частиною величезного монастиря. Але і зараз ця споруда є найяскравішим взірцем архітектури XVII ст.

Досі ця церква діюча. Крім того, тут протягом 9 місяців, за винятком літніх, проводяться концерти органної музики, які може відвідати будь-який бажаючий, оскільки вхід безкоштовний.

У будівництві цього абатства у свій час була дуже зацікавлена ​​Анна Австрійська. Монастир часто відвідувала королева, щоб годинами молитися в самоті про спадкоємця. Анна Австрійська протягом двох десятиліть мала нескінченні проблеми з вагітністю (у неї не виходило виносити дитину). Тому, щойно диво сталося і в неї народився майбутній король-сонце, вона веліла збудувати красиву церкву. І між іншим, при будівництві будівлі церкви, розпорядилася освіжити всі інші будівлі абатства. Роботу зі здійснення задуманого взяли він архітектор короля Франсуа Мансар і Лемерсьє.

Завдяки їхнім працям, на сьогоднішній день можна захоплюватися цим чудовим витвором XVII століття.

Абатство вберіг від руйнування факт його передачі військовому шпиталю після Революції. На території цього шпиталю було утворено військово-медичне училище. Воно стало першою установою рівня університетської клініки.

На сьогоднішній момент госпіталь знаходиться у новій будівлі, а на колишніх територіях монастиря розташувалися бібліотека, музей та адміністративні організації. Одне з найцікавіших місць являє собою музей військової медицини. Він включає історичні експонати, здатні привернути увагу кожного. І це ще якщо не брати до уваги його знаходження саме в старому будинку, що зберіг у своїх стінах історію. Крім того, сьогодні у цьому шпиталі надається медична допомога першим особам держави.

 

Сен-Мартен-де-Шан

Будівля цього абатства є одним із найстаріших і займає один із верхніх рядків у переліку пам’яток архітектури Середньовіччя.

На цьому самому місці вже в VI столітті знаходилася церква, але була зруйнована вікінгами, які робили періодичні набіги на Париж. Однак у XI столітті король Генріх віддав розпорядження збудувати в цьому місці церкву, взявши за основу старий фундамент. Фундамент цей на той час вже належав абатству Клюні, і без того що володіє більшою частиною паризьких монастирів.

Незабаром споруда своїм виглядом почала нагадувати фортецю. І це неспроста, адже у ченців до їхніх службових обов’язків входила оборона, і несення дозору.

Пов’язано це саме з тим, що таке чудове розташування абатства мало на увазі і цілодобову охорону вій землі. За особливої ​​необхідності потрібно було розплатитися і життям, щоб захистити стіни будівлі.

Сьогодні ж тут бачимо церкву, всередині якої розмістилася лише невелика частина музею. Решта експозиції музею після 1830 року зазнала значних змін. Було прибрано колекції ткацьких та сільськогосподарських машин. На заміну їм привезли експонати та креслення сучасніших апаратів.

У самій церкві ще залишилася невелика частина історії – кілька фресок. Також тут можна побачити вежу, засновану в XII столітті. Для відвідування є трапезна, що знаходиться на території консерваторії, а також бібліотека, що мешкає серед старовинних стін.

 

Клуатр та церква де Бійєт

З цією пам’яткою пов’язана незвичайна і досить моторошна історія, що було властиво Середньовіччю. Колись у XIII столітті на місці цієї церкви розташовувався звичайнісінький будинок, в якому жила проста єврейська родина. У якийсь момент глава сім’ї втратив свідомість. Одного разу він приніс додому християнську гостю (облатку), одним словом, випечений за особливим рецептом шматочок хліба, який під час церковної служби прийнято вважати тілом Христовим. Вирішивши це перевірити, чоловік проткнув шматочок хліба ножем, і з нього, за словами очевидців, полилася кров. А змучений шматок хліба, кинутий після цього в киплячу воду, буквально здійнявся, тобто, злетів угору. Вражені таким блюзнірством люди зрадили юдею вогню, а його будинок і сім’ю передали під владу Реньє Фламена, французького буржуа. Майно ж єврейської сім’ї пішло у власність короля Пилипа Красивого.

Через деякий час Реньє Фламен знищив будинок, а на його місці побудував каплицю, яка отримала назву «Дім Чудес». Після каплиці, наприкінці XIII століття, тут була побудована церква, біля якої розташувався де Бійєт – невеликий монастир.

На сьогоднішній день у цій церкві часто організовуються органні концерти, а у внутрішньому її дворику проводяться різноманітні цікаві виставки. Сама по собі ця споруда виправдано заслуговує на себе величезної уваги, адже вона єдина найстаріша будівля, яка збереглася в Парижі з тих часів.


Вибачте цей текст доступний тільки в “Російська”.